Постанова

від 29.01.2008 по справі 4/826-26/155

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 29 січня 2008 р.                                                                                   

№

4/826-26/155 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка

М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін ОСОБА_2

(дов. від 22.05.07), С. Губіна (дов. від 28.01.08), розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2007

року у справі № 4/826-26/155 за суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до

приватного підприємства “Торгівельна фірма “Антошка” в особі Львівської філії

про стягнення 265 205 грн. 75 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У

квітні 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до

господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства

“Торгівельна фірма “Антошка” в особі Львівської філії про стягнення суми боргу

у розмірі 254 045 грн. 07 коп., який утворився внаслідок сплати суборендної

плати за період з квітня 2003 року по січень 2007 року без її індексації, а

також пені  в розмірі 11 160 грн. 68 коп.

з підстав несвоєчасного проведення розрахунків згідно умов договору суборенди №

2 від 18 грудня 2002 року.

          Відповідач позов не визнавав з огляду

на безпідставність вимог.

Рішенням

господарського суду Львівської області від 4 червня 2007 року (суддя Ю. Деркач)

позов задоволено частково: присуджено до стягнення суму боргу в розмірі 245 613

грн. 65 грн.; в частині стягнення боргу в сумі 8 431 грн. 42 коп. за період з

квітня 2003 року по березень 2004 року, 

а також пені в позові відмовлено.

Постановою

Львівського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2007 року (судді

Р.Марко, С.Бойко, Т.Бонк) рішення скасовано і позові відмовлено.

Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить постанову апеляційного

господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування судом норм Господарського

кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про оренду

державного та комунального майна”, статей 49, 77, 99 Господарського

процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Приватне

підприємство “Торгівельна фірма “Антошка” в особі Львівської філії проти

доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія

суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних

підстав.

Господарськими

судами встановлено, що 18 грудня 2002 року сторони уклали договір суборенди,

відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач прийняв у тимчасове платне

користування нежитлове приміщення на вул. Галицька, 20 у м. Львові

(далі-договір).

За

змістом пунктів 3.1. договору (в редакції доповнення до договору від 1 квітня

2003 року), а також пунктів 3.2.і 3.3. за користування об'єктом суборенди

протягом 1 місяця суборендар сплачує на користь орендаря суму, що становить 23

260 грн. 54 коп., еквівалентних 4 362,85 дол. США згідно офіційного обмінного

курсу гривні, встановленого на момент підписання договору (100 дол. США - 533

грн. 15 коп.); протягом строку суборенди розмір суборендної плати підлягає

коригуванню у випадку зростання офіційного обмінного курсу гривні до долара

США, відносно курсу, що діяв на момент підписання договору та у разі коливань

індексу споживчих цін (індексу інфляції), мінімальної вартості споживчого

кошика; у випадку зростання офіційного обмінного курсу гривні до долара США,

відносно курсу, що діяв на момент підписання договору та у разі, якщо рівень

інфляції попереднього місяця не дорівнює 100% розмір орендної плати за поточний

місяць визначається за формулою ОПп =ОП Х 

К Ч  І, де ОП -

розмір суборендної плати, зазначений в пункті 3.1. договору;  К - офіційний обмінний курс долара США

до гривні, встановлений Національним банком України на 1-е число місяця,

наступного за розрахунковим;  І

- індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній місяць.

За

період з квітня 2003 року по січень 2007 року відповідач сплачував суборендну

плату без врахування її індексації.

Задовольняючи

частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивач не

виконав зобов'язання з сплати суборендної плати з урахуванням її індексації, а

також з факту пропуску позивачем строку позовної давності.

Відмовляючи

в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що

судом першої інстанції не надано юридичного обґрунтування тій обставині,

чи підлягає суборендна плата індексації за визначеною у договорі формулою при

сукупності обумовлених у договорі умов.

Як

вбачається з матеріалів справи, сторони по різному тлумачать умови договору в

частині визначення розміру суборендної плати, але до суду відповідно до статті

213 Цивільного кодексу України не зверталися.

Застосовуючи

до спірних правовідносин встановлені законодавством загальні вимоги, які

ставляться до умов договорів оренди, зокрема, статтею 284 Господарського

кодексу України та статтею 10 Закону України “Про оренду державного та

комунального майна”, місцевий господарський суд не врахував правила частин 2 і

3 статті 6, а також статей 626 і 629 Цивільного кодексу України і, як правильно

визнав господарський суд апеляційної інстанції, не з'ясував чи відповідає

застосована позивачем методика розрахунку суборендної плати домовленостям

сторін, які визначені у пунктах 3.2. і 3.3. договору.

Водночас,

переглядаючи рішення в апеляційному порядку, господарський суд також не

встановив наявності факторів, які впливають на розмір суборендної плати

відповідно до встановленої сторонами формули розрахунку.

Отже

всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України

місцевим і апеляційним господарськими судами не надано належної оцінки

застосуванню до спірних правовідносин формули розрахунку суборендної плати, яку

сторони встановили в договорі.

Неправильне

застосування господарськими судами статей 626 і 629 Цивільного кодексу України

та статті 43 Господарського процесуального кодексу України зумовлює скасування

рішення та постанови в даній справі та її передачу на новий розгляд, при якому

суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до

всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та

обов'язків сторін  і залежно від

установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119-11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Львівської області від 4 червня 2007 року та постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2007 року у справі №

4/826-26/155 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду

Львівської області.

Головуючий,

суддя

М. В.

Кузьменко

Суддя

І. М.

Васищак

Суддя

В. М.

Палій