Постанова

від 14.02.2008 по справі 39/222-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 14 лютого 2008 р.                                                                                   

№

39/222-07 

Вищий

господарський суд  України у складі

колегії суддів:

головуючий

суддя

Першиков

Є.В.

судді

Данилова

Т.Б.

Ходаківська

І.П.

розглянув

касаційну

скаргу

ОСОБА_1

на

постанову

від 07.11.2007   Дніпропетровського

апеляційного господарського суду

у

справі

№

39/222-07 господарського суду Дніпропетровської області

за

позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_3

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Новий

Дім"

про

Стягнення

частки статутного фонду та частки в майні товариства у сумі 1 010 482грн.

За

участю представників сторін:

від позивача

- ОСОБА_2, представник за довіреністю

від

відповідача - ОСОБА_4, за довіреністю

                              Дергоусова Л.В.,

за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3

та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією „Новий Дім”

про стягнення частки статутного фонду та частки в майні товариства в сумі 1

010482 грн.

Разом

з позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до

забезпечення позову. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області

клопотання задоволено: заборонено ТОВ ІІ „Новий Дім” вчиняти дій щодо

відчуження в будь-якій спосіб майна -незавершеного будівництва 76-ти квартирного

житлового будинку по вул. Артема, 90 б, в м. Дніпропетровську. 

Рішенням

господарського суду від 26.07.2007 р. в задоволенні позову до ОСОБА_3

відмовлено. Позовні вимоги до ТОВ ІІ “Новий Дім” задоволено частково. Стягнуто

з ТОВ “Новий Дім” на користь ОСОБА_1  497

956 грн. вартості частки майна товариства та судові витрати. В решті позову

відмовлено.

Постановою

Дніпропетровського апеляційного суду від 07.11.2007 р. рішення господарського

суду Дніпропетровської області від 26.07.2007 р. скасувано. В позові

відмовлено. Скасовано запобіжний захід заборону Товариству з обмеженою

відповідальністю з іноземними інвестиціями “Новий Дім” вчиняти дій щодо

відчуження в будь-який спосіб майна -незавершеного будівництва 76-ти

квартирного житлового будинку по вул. Артема, 90 б, в м. Дніпропетровську. 

ОСОБА_1

звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій

просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного суду від

07.11.2007 р. з підстав неправильного застосування норм матеріального та

процесуального права, та залишити в силі рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 26.07.2007 р.

Розглянувши

матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених

фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. 

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,

згідно установчого договору ТОВ “Новий Дім” ОСОБА_1 є учасником товариства з

часткою у статутному фонді в розмірі 24 %.

05.09.2005

р. відбулися загальні збори учасників ТОВ “Новий Дім”, на яких було прийнято

рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства за систематичне

невиконання своїх обов'язків і перешкоджання своїми діями досягненню цілей

товариства.

Відповідно

до ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” при виході учасника з

товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини

майна  товариства, пропорційна його

частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після

затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до

12  місяців з дня виходу. На вимогу

учасника та за згодою товариства вклад може бути  повернуто повністю або частково в натуральній

формі. Учаснику, який  вибув,

виплачується  належна йому частка

прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Судами

попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2006 р. платіжним дорученням № 21

ТОВ ІІ “Новий дім”, на особовий рахунок позивача було перераховано суму 699 999

грн. з призначенням платежу “повернення частки в майні ТОВ  “Новий Дім” згідно долі у статутному капіталі

24%”.

Позивач

звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення частки статутного

фонду та частки в майні товариства в сумі 1 010482 грн., обгрунтовуючи позовні

вимоги тим, що у власності відповідача-2 перебуває майно - об'єкт незавершеного

будівництва 76-ти квартирного житлового будинку по вул. Артема, 90б, в м.

Дніпропетровську, ринкова вартість якого складає  9535846 грн., а отже йому виплачено лише

частину належної до виплати суму.

Задовольняючи

частково позовні вимоги господарський суд виходив з висновку  ТОВ “Ріелнест”, який визначає ринкову

вартість незавершеного будівництва 2-х секційного житлового багатоповерхового

будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 90б на дату, яка найбільш

приближена до дати виходу позивача зі складу учасників ТОВ з ІІ “Новий Дім”. У

зв'язку з цим господарський суд вирішив прийняти його за основу, для визначення

вартості частини майна товариства, яка підлягає виплаті позивачеві в зв'язку із

його виходом зі складу учасників товариства.

Апеляційний

суд, скасовуючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, керувався іншими

доказами, а саме копією додаткової угоди до договору № 2 від 26.05.2003 р.,

копією Довідки міського комунального підприємства “Земград” № 228 від

14.04.2004 р. про зміну поштової адреси, 

копією відповіді Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації

від 02.10.2007 р. № 11453.

На

підставі цих документів апеляційним судом було зроблено висновок, що спірне

майно не є власністю ТОВ “Новий Дім”, тому у задоволені позовних вимог про

стягнення коштів у розмірі 497956 грн. необхідно відмовити.

З

матеріалів справи вбачається, що вищевказані докази не були предметом розгляду

в суді першої інстанції, а залучені до справи за клопотанням представника

відповідача-2 майже через три місяця після подання апеляційної скарги.

Відповідно

до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував

неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від

нього.

Проаналізувавши

матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідач-2 не обгрунтував

неможливість подання  нових

документальних доказів суду першої.

В

порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції, приймаючи нові

докази, не дав їм оцінки  в розрізі ч. 1

ст. 101 ГПК України, а також не оцінив їх достовірність та причини відсутності

таких доказів в матеріалах справи на момент прийняття рішення судом першої

інстанції.

Окрім

того, судом не було дано оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що „враховуючи відображення

в балансі ТОВ “Новий Дім” вартості незавершеного будівництва житлового будинку

за фактичними витратими, повязаними з його будівництвом, товариством достовірно

та у відповідності  з вимогами Положення

(стандарту) бухгалтерськогог обліку 7 „Основні засоби” відображена вартість

об'єкту незавершеного будівництва у сумі 2 031,6 тис. грн. (що також

підтверджується незалежною аудиторською фірмою ТОВ „АУДИТ ЮР-КОНСАЛТИНГ”)”.

Отже,

питання наявності чи відсутності спірного майна на балансі ТОВ “Новий Дім” та

здійснення фактичних витрат, пов'язаних з його будівництвом судами належним

чином не досліджувалося та не оцінювалося.

Подану

відповідачем-2 на стадії апеляційного розгляду справи копію додаткової угоди до

договору № 2 від 26.05.2003 р., суду необхідно було оцінити з урахуванням всіх

доказів у справі в їх сукупності та перевірити її відповідність дійсним

обставинам справи.

       Окрім того, необхідно було звернути

увагу на питання порядку визначення вартості часток позивачів у статутному

капіталі Товариства.

Відповідно

до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема,

справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно

до статті 54 Закону України "Про господарські товариства"  при виході учасника з товариства з обмеженою

відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства,

пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після

затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12

місяців з дня виходу. 

Згідно

з частиною другою статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з

обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна,

пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб

визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному

фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Проте, статутні документи товариства з цього питання судами не

досліджувалися.       

Судова

колегія зазначає, що вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм

визначенням не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно від

стану господарської діяльності Товариства та загальних економічних процесів у

суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи

меншою).    

Змістові

наведених законодавчих норм відповідає саме оцінка реальної (ринкової) вартості

майна Товариства, що за наявності спору може бути здійснено, в тому числі

шляхом проведення відповідної судової експертизи.

Згідно

ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у

цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та

фактичними обставинами справи, з достовірністю, встановленими судом.

Відповідно

до ч. 1 ст. 111-10 ГПК Украни, підставами для скасування  або зміни рішення місцевого чи апеляційного

господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення

або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи

вимоги ст. 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція

не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів

над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані

судові рішення у справі  підлягають

скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При

новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно,

об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам,

які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми

матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно

до вимог закону.

Відповідно

до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому

засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови

.         

       Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7,

п. 3 ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову

Дніпропетровського апеляційного суду від 07.11.2007 р. та    рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 26.07.2007 р. у справі № 39/222-07 господарського

суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу

передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий    суддя                                                                  Є.

Першиков 

Судді                                                                                            

Т. Данилова   

І.  Ходаківська