Рішення

від 04.04.2011 по справі 2/29/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/29/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 квітня 2011 р.                      Справа 2/29/2011/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк"  01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гекторклуб -ЛТД"  м. Вінниця, вул. Стеценка, 35, кв.29  

про стягнення 10 393,24 грн.

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

          позивача :  Томчук М.А. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гекторклуб - ЛТД" про стягнення 10 393,24 грн. заборгованості з  яких: 9621,19 грн. - заборгованість по відсоткам, 772,19 - пеня.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.02.11 р. порушено провадження у справі № 2/29/2011/5003 та призначено засідання на 04.04.11 р.

В судовому засіданні 04.04.11 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з"явився, відзиву на позовну заяву, витребуваних доказів, письмових пояснень з обґрунтуванням поважності причин невиконання вимог суду не надав, незважаючи на те, що  про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням за №20587150, яке отримане останнім 22.02.2011р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.06.2006 р. між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" згідно витягу зі Статуту та Свідоцтва про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк") уклали договір про надання овердрафту № 263-о, згідно з яким позивач (Банк) надав відповідачу (Клієнт) короткостроковий кредит у вигляді відновлювального овердрафту з лімітом 44000,00 грн. із терміном користування кредитом не більше 60 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом за диференційною відсотковою ставкою відповідно з додатком №1 до договору .

10.07.06 року Договором №236-о-1 про внесення змін до Договору про надання овердрафту №263-о, ліміт овердрафту збільшено до 58000,00 грн.

04.08.2006 року Договором №236-о-2 про внесення змін до Договору про надання овердрафту №263-о, ліміт овердрафту збільшено до 100000,00 грн.

13.10.06 року Договором №236-о-3 про внесення змін до Договору про надання овердрафту №263-о, ліміт овердрафту збільшено до 200000,00 грн.

07.12.06 року Договором №236-о-4 про внесення змін до Договору про надання овердрафту №263-о, ліміт овердрафту збільшено до 300000,00 грн.

Згідно з п.1.4. Договору кінцевий строк повернення кредиту за цим Договором - не пізніше 25 червня 2007 року.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом щодня, у наступний за розрахунковим операційний день, але не пізніше закінчення терміну користування кредитом, визначеному в п.1.5 Договору, а саме не більше 60 днів.

Позивач свої зобов'язання за договором про надання овердрафту виконав в повному обсязі, відкрив Клієнту рахунок по процентах, встановив ліміт овердрафту та проводив платежі клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на умовах визначених вищезазначеним договором з усіма змінами та доповненнями до нього, що підтверджується випискою по поточному рахунку клієнта.

Однак, відповідач в порушення умов договору свої зобов"язання не виконав, а саме не сплатив проценти за користування кредитом. нараховані відповідно до п.п. 1.3, 4.1, 4.5 Договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по відсоткам за кредитом в сумі 9621,19 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 772,19 грн. пені по відсоткам за користування кредитом за період з 30.06.2010 року по 30.12.10 року.

Як встановлено п. 4.1 договору Клієнт щодня сплачує Банку проценти за користування кредитом. Повне погашення процентів проводиться не пізніше дати закінчення терміну користування кредитом. Проценти, непогашені по закінченні терміну користування кредитом, вважаються простроченими.

П.4.3. Договору передбачено, що у разі невиконання зобов"язань по сплаті процентів за користування кредитом у встановлені п.п.4.1, 2.2.3 цього Договору терміни, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми непогашених процентів за кожен день прострочення платежу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір про надання овердрафту №263-0 від 26.06.2006 року є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином.

Однак, відповідач в порушення умов договору свої зобов"язання не виконав, а саме не сплатив проценти за користування кредитом. нараховані відповідно до п.п. 1.3, 4.1, 4.5 Договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по відсоткам за кредитом в сумі 9621,19 грн.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 9621,19 грн. - заборгованості по простроченим відсоткам, підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 772,19 грн. - пені за період з 30.06.10 року по 30.12.10 року за несвоєчасну сплату відсотків.

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється  договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

П.4.3. Договору передбачено, що у разі невиконання зобов"язань по сплаті процентів за користування кредитом у встановлені п.п.4.1, 2.2.3 цього Договору терміни, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми непогашених процентів за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 772,19 грн. - пені за період з 30.06.2010 року по 30.12.10 року за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом заявлено правомірно та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гекторклуб -ЛТД"  (м. Вінниця, вул. Стеценка, 35, кв.29, код ЄДРПОУ 20112050) на користь Публічного  акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) 9621,19 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам,  772,19 грн. - пеня по відсоткам, 103,93 грн. державного мита та 236,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.    

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  05 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  Відділення "Вінницька міжрегіональна дирекція" ПАТ "Індекс - банк" 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10

3 - відповідачу  м. Вінниця, вул. Стеценка, 35, кв.29