Рішення

від 30.03.2011 по справі 5004/461/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5004/461/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2011 р.                                   Справа № 5004/461/11

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід", м.Рівне  

до відповідача: Державного підприємства "Маневицьке Лісове Господарство", смт. Маневичі

про стягнення 25944,89грн.

                                                                                      Суддя     Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача: Козлишин М.І. -  директор товариства, Бакун Р.А., довіреність №47 від 20.07.2010р.

від відповідача: Шевчик В.А., довіреність  № 8/335 від 29.03.2011р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековід" звернувся до суду з позовом про  стягнення з Державного підприємства “Маневицьке лісове господарство” 25944,89грн., з них 22902,88грн. заборгованості за виконані роботи згідно договору № 159/М від 01.09.2009р., 2748,35грн. інфляційних втрат та 293,66грн. – 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному об'ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у відзиві  від 28.03.2011р. визнає позовні вимоги повністю. Пояснив, що не погашення заборгованості в добровільному порядку  сталося через недостатність обігових коштів. Наявні кошти в першу чергу направляються на сплату податків та обов'язкових платежів, що наповнюють бюджети різних рівнів, на оплату енергоносіїв, щоб забезпечити роботу підприємства. Підприємством було запропоновано погасити борг лісопродукцією, та позивач не погодився.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

01.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ековід" та Державним підприємством  “Маневицьке лісове господарство” укладено договір № 159/М.           Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековід" (Виконавець) зобов'язувався  виконати роботи по ремонту металоконструкції котла ДКВР 4/13 за вартістю 23000грн. в тому числі ПДВ. У загальній вартості заміна труб становлять 18000грн. та виготовлення гибів 5000грн.

Відповідно до  п.2.1 договору Замовник зобов'язувався провести попередню оплату вартості необхідних для виконання робіт матеріалів, а також 100% вартості робіт.

Згідно п. 2.2 договору  виконання робіт оформляється актом виконаних робіт, який підписується обома сторонами.

Відповідно до п. 2.4 договору термін виконання робіт 10 робочих днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековід" виконав роботи на загальну суму 22902,88грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актом звірки підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Прийняті згідно договору зобов'язання щодо оплати виконаних робіт відповідачем належним чином не виконувалися. Оплату відповідач не здійснив взагалі, що стало причиною виникнення заборгованості в сумі  22902,88грн.

07.02.2011р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про оплату боргу.           У відповіді  на претензію №8/330 від 17.02.2011р.  відповідач визнав заборгованість, проте її не погасив.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На день розгляду спору основний борг відповідача становить 22902,88грн., не погашений, визнаний відповідачем, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути  2748,35грн. інфляційних втрат та 293,66грн. – 3% річних (згідно розрахунків).

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись, ст.193 ГК України,  ст. 625 ЦК  України, ст.ст. 44, 49,  ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства “Маневицьке лісове господарство”(Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі, вул.Карла Маркса, 31, код ЄДРПОУ 00991545) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековід" (м. Рівне, вул.Курчатова, 24А, код ЄДРПОУ 13974947, р/р26003020030980 в Ф«ПЗРУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»м. Рівне, МФО 333603)  25944грн. 89коп. ( в тому числі 22902,88грн. заборгованості, 2748,35грн. інфляційних втрат та 293,66грн. – 3% річних), а також 259грн. 45коп.  витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Суддя                                                    О. Г. Сур'як