Постанова

від 21.06.2006 по справі а-10/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-10/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2006 р.   Справа № А-10/30   

                                                 “20” червня 2006  року                                                                 

За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінісін” м. Калуш

до відповідача:    Калуської об”єднаної Державної податкової інспекції

                               м. Калуш, вул. Стуса, 2  

третя особа без самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача:        Філія  Відкритого акціонерного товариства

                                      “Державний експортно-імпортний Банк України” в  м. Івано-Франківську

                                         м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 10

                                                                                              Суддя Шелест С.Б.                                                                                                          

При секретарі:     Кузишин У.Б.

Представники:

Від позивача:       Корнага В.І. - юрисконсульт (доручення № 1 від 03.04.06р.)    

Від  відповідача:  Кузьмик Є.Й. - зав. сектору по контролю

                               (довіреність № 3934 від 23.03.06р.)

                               Рущак О.О. - головний державний податковий інспектор

                               (довіреність № 3805/100 від 21.03.06р.)

Від третьої особи  :  не з»явився

Суть спра ви: заявлено вимогу про визнання нечинним рішення Калуської ОДПІ від 17.02.06р. № 0000312300/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач позовні вимоги підтримує та не погоджуючись з оспорюваним рішенням ,згідно якого позивачу нараховано пеню в сумі 770,33 грн. за порушення термінів  розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, вказує на те, що податкий орган в спірному випадку неправомірно тлумачить визначення дати імпорту товару, тобто перетину митного кордону України ; факт ввезення товару та перетину митного кордону України у 30-денний термін згідно контракту  №84/99 від 30.12.1999 року (із внесеними доповненнями), укладеного із німецькою фірмою "Volkmann Вгаnch of Saurer GmbН & Со.КG", підтверджується авіанакладною   № 566 -1161 9263 від 22.11.05р , а також рахунком № 2005104528 від 22.11.05р  з відповідною відміткою митниці «Під митним контролем», датованою 25.11.05р.;  перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну,  і  при цьому первинним , на думку позивача, є фактичне переміщення товарів через митний кордон України.  Неофомлення  ВМД  позивач пояснює викраденням товару після перетину митної території при його транспортуванні. При цьому, позивач зазначає, що ВМД не є єдиним документом, який засвідчує факт і дату фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є тільки документом, що містить відомості про товари   і   мету   їх   переміщення   через   митний   кордон   України   та   засвідчує   надання   суб'єкту зовнішньоекономічної  діяльності      права  на  розміщення  товарів  у   визначений   митний режим.

          Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що п.23 ст.1 Митного Кодексу України передбачено обов»язковість оформлення  у  вантажних відправленнях вантажної митної декларації при переміщенні  товарів  через  митний  кордон  України; відсутність належно оформленої  ВМД  свідчить про те, що  митне  оформлення не завершено, а отже товар не перетнув митний кордон України,  що є достатньою, на думку податкового органу, правовою підставою для нарахування пені відповідно до вимог ст.ст.2,4  Закону України   „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР.  

          Крім того, відповідач посилається на положення пп.3.3. п.3 Інструкції про порядок здійснення котролю і отримання ліцензій за експортними, імпорними та лізинговими операціями,  затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99р. № 136 та зареєстрованої  в Мінітерстві юстиції України за №338/3631 від 28.05.99р., яким передбачено, що банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред»явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом; зазначені документи банку не були представлені, в зв»язку з чим уповноваженим банком ВАТ “Державний експортно-імпортний Банк України” 03.02.06р. надіслано Калуській ОДПІ  відповідне повідомлення про порушення термінів розрахунків.

          Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач зазначає також, що авіанакладна   № 566-1161 9263   від 22.11.05р. не є належним доказом здійснення імпортної операції, оскільки  в ній не вказані найменування товару, вартість одиниці товару та загальна сума.

          Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача , залучений до участі у справі ухвалою від 04.04.06р.,  у вирішенні даного спору покладається на  розсуд суду.   

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, третьої особи, суд

в с т а н о в и в:

          за результатами позапланової невиїзної документальної  перевірки ТзОВ «Вінісін»з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними операціями, проведеними за контрактом № 8 4/99 від 30.12.1999 року (із внесеними доповненнями), укладеним із німецькою фірмою "Volkmann Вгаnch of Saurer GmbН & Со.КG",  що відображені в акті перевірки  від 17.02.06р. № 174/230-22/14361581, Калуською ОДПІ  прийняте рішення  від 17.02.06р. № 0000312300/0,  згідно якого позивачу нараховано пеню за порушення здійснення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 770 грн. 33 коп.

          Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування пені було порушення, на думку податкового органу, передбаченого ст.2   Закону України  „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР граничного, 90-денного, терміну отримання імпортованого товару від контрагетна позивача –німецької фірми „Volkmann Вгаnch of Saurer GmbН & Со.КG".  При цьому, при перевірці податковим органом в акті зроблено висновок про те, що станом на 17.02.2006р. позивачем товар не отримано з посиланням на відсутність належно оформленої ВМД ІМ-40, а також на повідомлення уповноваженого банку № 054-005/348 від 03.02.06р  про порушення позивачем термінів розрахунків  у сфері ЗЕД .

          Суд вважає правомірним оспорюване рішення ДПІ, виходячи з наступного.

          Відповідно до  контракту № 84/99 від 30.12.1999 року (із внесеними доповненнями), укладеного із німецькою фірмою "Volkmann Вгаnch of Saurer GmbН & Со.КG", поставка товару повинна була здійснюватися в 30-ти денний термін після проведення 100% передоплати авіапоштою на умовах СІР в аеропорт м.Львів, Україна.

Перевіркою встановлено , що згідно платіжного доручення № 305 від 25.10.05р. ТзОВ "Вінісін" перераховані кошти фірмі "Volkmann Вгаnch of Saurer GmbН & Со.КG" в сумі 1 656 євро за: пневмоперемикачі, циліндри, блок контролю обриву нитки, елемент затримки на клапан (згідно узгоджених специфікацій на товар).

          Статтею 2  Закону України  „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94-ВР передбачено, що імпортні операції резидентів,  які здійснюються на  умовах відстрочення  поставки,  в  разі,  коли  таке  відстрочення перевищує  90  календарних  днів  з  моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт,   послуг),   що  імпортується,  потребують  індивідуальної ліцензії Національного банку України. В силу ст.4 цього ж Закону , порушення  резидентами  термінів, передбачених статтями1 і 2 цього Закону, тягне за  собою  стягнення  пені  за кожний   день   прострочення   у   розмірі   0,3   відсотка   суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції)  в іноземній  валюті,  перерахованої  у  грошову  одиницю  України за валютним курсом Національного банку  України  на  день  виникнення заборгованості.

          Отже, в даному випадку, граничний термін отримання імпортованого товару з урахуванням умов конкракту та згідно зазначеної норми Закону - до  23.01.06р.

          Відповідно до абзацу 38  ст.1  Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»              N 959-XII від 16.04.91 року  (із змінами внесеними Законом N 2157-IV  від 04.11.2004 р.), моментом  здійснення  експорту  (імпорту)  є  момент  перетину товаром  митного  кордону  України або переходу права власності на зазначений  товар,  що експортується чи імпортується, від продавця до  покупця .

           Момент перетину товаром митного кордону України визначений  Митним кодексом України.

          Так, в ідповідно до п.2  ст. 1 Митного Кодексу України  /в редакції від 11.07.2002 року N 92-IV з наступними змінами та доповненнями/ ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України,  вивезення  товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність  дій,  пов'язаних  із  переміщенням товарів  і  транспортних  засобів  через  митний  кордон України  у відповідному напрямку.

          Відповідно до п.23 ст.1 Митного Кодексу України переміщення   товарів   через  митний  кордон  України  у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний  кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій,  пов'язаних із  ввезенням  товарів  на  митну  територію України,  вивезенням  товарів за межі митної території України або переміщенням  їх  митною   територією   України   транзитом.   При переміщенні  товарів  через  митний  кордон  України  у  вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.          

          Відповідно до ч.2 ст.43 Митного кодексу України у разі ввезення   на  митну  територію  України  товарів  і транспортних засобів  митний  контроль  розпочинається  з  моменту перетинання ними митного кордону України.

          Відповідно до ч.5 ст.43  Митного кодексу України митний контроль закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у   повному  обсязі  митного  оформлення  товарів  і  транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

          Відповідно до  ст.72 Митного кодексу України митне  оформлення розпочинається після подання митному  органу митної декларації,  а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та  оформлення  документів,  відомостей  щодо  товарів  і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Відповідно до  ч. 2 ст.78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур,  визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

В даному випадку, відмітка митниці «Під митним контролем»на авіанакладній  № 566 -1161 9263 від 22.11.05р, датована 25.11.2005р., визначає початок митного контролю, проте обставини справи свідчать , що митний контроль не був завершений, оскільки не відбулось митного оформлення товару. Відтак, як зазначалось вище, здійснення митного оформлення товару, його декларування  відповідно до вимог   Митного кодексу України є обов»язковою дією – митною процедурою, без  дотримання якої товари не можуть вважатись ввезеними  на митну територію України в розумінні Митного кодексу України.

Таким чином, за відсутності  усіх  дій в сукупності,  пов'язаних  із  переміщенням товару через  митний  кордон України, як це передбачено наведеним вище п.2  ст. 1 Митного Кодексу України та іншими  вимогами цього Кодексу, у суду відсутні підстави вважати, що  відбулось переміщення  товару  через  митний  кордон  України.

Про зазначені обставини свідчать також наявні в матеріаліх справи:  повідомлення Львівської митниці від 03.04.2006р. № 6/76-3671 про те, що митний контроль та митне оформлення вантажу позивача на митному посту «Львів-аеропорт»не проводилось; відтиск штампу «Під митним контролем»на авіанакладній був проставлений інспектором митного поста при проведенні попереднього документального контролю; повідомлення Івано-Франківської митниці № 20/55-2508 від 13.04.06р., згідно якого Івано-Франківською митницею митне оформлення вищезгаданого вантажу не проводилось.

Наведені обставини та норми Закону спростовують доводи позивача щодо  ввезення товару та перетину митного кордону України.

Розмір нарахованої пені згідно оспорюваного рішення ДПІ відповідає вимогам  ст.4 Закону України  „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для задоводення позову.

Керуючись ст. 124 Конституції України,  Митним кодексом України, Законами України  „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"  від 23.09.94р. № 185/94-ВР ,  ст.1  Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» N 959-XII від 16.04.91 року,  ст.ст. 94, 158, 160, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

в позові –відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                                                   Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі 21.06.06р