Постанова

від 08.02.2008 по справі 3/400пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/400пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.02.08                                                                                 Справа № 3/400пн-ад.

Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи  за позовом

Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області,                                      м. Стаханов Луганської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області,                   м. Стаханов Луганської області

про зобов'язання вчинити певні дії

в присутності представників сторін:

від позивача –Тимофіїв Е.М. (дов. від 16.08.07 № 11072/01-08),

від відповідача –Тимохина Л.Д. (дов. від 29.12.07 № 15-4-642) (до перерви),

                                                        в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу зобов'язати відповідача вчинити дії по підписанню з позивачем акту щомісячної звірки особових справ потерпілих за квітень 2007 року, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відносно громадян: Андриуца М.І. у сумі 201 грн. 58 коп., Сироветнік Н.П. у сумі 151 грн. 19 коп., Мельник Л.Д. у сумі 172 грн. 27 коп., Бріжеватої В.Л. у сумі 126 грн. 74 коп., Гнідко Н.І. у сумі 151 грн. 19 коп., Погребняк А.Е. у сумі 151 грн. 19 коп., Квапиш Л.С. у  сумі 151 грн. 19 коп.,  Колодько А.А. у сумі 151 грн. 19 коп., Пшенична Л.І. у сумі 130 грн. 72 коп., Семенова Г.О. у сумі 151 грн. 19 коп., Тірова М.Ф. у сумі 142 грн. 45 коп., Ткаченко В.Г. у сумі 151 грн. 19 коп., Тиха М.С. у сумі 151 грн. 19 коп., всього на суму 1983 грн. 28 коп. (із врахуванням заяви позивача про уточнення предмету позову від 24.07.07).

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.02.08 до 08.02.08.

У поясненні по справі, зданому у судовому засіданні 24.07.07, відповідач зазначив, що на час звірення відповідні особові справи мались у відповідача, та відповідні особи отримували страхові виплати щомісячно, відповідач засвідчив, що у пенсійних справах мались заяви відповідних осіб щодо отримання пенсії не за віком, а у зв'язку з інвалідністю від трудового каліцтва чи професійного захворювання.

           Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.07.07 по даній справі було зупинено провадження у справі за клопотанням сторін, зданим у засіданні суду 27.07.07, для надання сторонами додаткових доказів по справі та обґрунтування своїх вимог і заперечень по суті спору на підставі ч. 2 п.4 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.01.08 провадження у даній справі поновлено.

19.11.07 до суду надійшла уточнена адміністративна позовна заява від 15.11.07 № 15102/08-15, за якою позивач змінив позовні вимоги в порядку ст.137 КАС України , та просить суд стягнути з відповідача на свою користь  витрати позивача на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно списку особових справ потерпілих за квітень місяць 2007, яким позивачем виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, і не відшкодовані відповідачем у сумі 401 грн. 85 коп. відповідних громадян за квітень 2007 року: Гавриленко А.С. у сумі 100 грн. 66 коп., Рабочому О.В. у сумі 150 горн. 00 коп., Арестову А.В. у сумі 151 грн. 19 коп. Заявою, зданою у судовому засіданні 07.02.08, позивач уточнив, що невірно зазначив ініціали Гавриленко А.С., правильними ініціалами просить вважати Гавриленко О.С..

Відзивом на позовну заяву від 06.02.08 № 01/238, зданим у судовому засіданні 07.02.08, відповідач протии позову заперечує, посилаючись на наступне:

- Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові не є належним відповідачем;

- відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводиться на централізованому рівні між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України;

- між сторонами у справі не погоджена сума відшкодувань за квітень 2007 у розмірі 401 грн. 85 коп. щодо громадян Гавриленко А.С. у сумі 100 грн. 66 коп., Рабочого О.В. у сумі 150 горн. 00 коп., Арестова А.В. у сумі 151 грн. 19 коп.; до взаємозаліку відповідачем не приймаються витрати позивача по потерпілих, зазначених в позовній заяві, оскільки зазначені особи, отримали ушкодження здоров'я за межами України; на сьогоднішній день з цього питання діє Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, що була підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР; відповідно до статті 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку па виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті;

- особові справи відповідних громадян до відповідача не передавалися.

Дана справа вирішена судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до положень п. 5 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України /у редакції Закону від 06.10.05/, яким передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

            Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов до наступного.

Уточненою адміністративною позовною заявою від 15.11.07 № 15102/08-15 позивач змінив позовні вимоги в порядку ст.137 КАС України. Заявою, зданою у судовому засіданні 07.02.08, позивач уточнив ініціали Гавриленко А.С.. У судовому засіданні 07.02.08 суд ухвалив  вказані заяви прийняти. Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача на користь  позивача витрат позивача на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно списку особових справ потерпілих за квітень місяць 2007, яким позивачем виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, і не відшкодовані відповідачем у сумі 401 грн. 85 коп. відповідних громадян за квітень 2007 року: Гавриленко О.С. у сумі 100 грн. 66 коп., Рабочому О.В. у сумі 150 горн. 00 коп., Арестову А.В. у сумі 151 грн. 19 коп.

Так, у відповідності зі ст. ст. 21, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 № 1105-ХІV /далі –Закон № 1105/, передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я  або у разі його смерті при настанні страхового випадку сплачувати йому або особам, що перебувають на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1105 страхування від нещасного випадку здійснює Фонд, який є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі Статуту, і є окремою юридичною особою.  

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно зі ст. 18 Закону № 1105 є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Робочим органом виконавчої дирекції Фонду  є їх управління в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділеннях в районах та містах обласного призначення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є самостійними юридичними особами.

У відповідності до ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності ”, починаючи з 01.04.01 Фонд повинен відшкодовувати Пенсійному фонду України пенсії сплачені особам, яким вони призначені внаслідок нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, оскільки з вказаного часу підприємства здійснюють платежі за соціальним страхуванням Фонду.

Розмір відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначається у спільних актах, підписаних відповідальними особами обох фондів.

Як встановлено при розгляді справи, на час пред"явлення позову сторонами підписаний акт за квітень 2007 року на суму 22337 грн. 97 коп. з боку відповідача, позивачем визначено до відшкодування 24723 грн. 10 коп., різниця склала 2385 грн. 13 коп.;

На час розгляду справи у суді загальна сума розбіжностей склала 401 грн. 85 коп. (відносно громадян Гавриленко О.С. у сумі 100 грн. 66 коп., Рабочого О.В. у сумі 150 горн. 00 коп., Арестова А.В. у сумі 151 грн. 19 коп. ), які заявлені позивачем до стягнення.

          Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик мас право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 24 Закону України № 1105 закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори, щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до Постанови Пенсійного Фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 “Про затвердження порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних з втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” /далі –Порядок № 5-4/4/ визначений порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який проводиться на централізованому рівні між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.

Однак вказаний Порядок № 5-4/4  не врегульовує спірних відносин, які виникли за матеріалами даної справи, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. Саме тому позивач не заявляє вимоги про стягнення сум за актами звірення у тих частинах, які підписані відповідачем. За таких обставин судом відхиляються заперечення відповідача про те, що він не може бути відповідачем у справі та щодо проведення розрахунків на централізованому рівні.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 20.03.07 по справі № 21-897 у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

          Статтєю 10 Закону України "Про загальнообов"язкове  державне  пенсійне  страхування” від 09.07.03 № 1058-ІУ встановлено, що особі, яка одночасно має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв"язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за його вибором.

Нещасний випадок на виробництві з громадянами України Гавриленко О.С., Рабочим О.В. та  Арестовим А.В.  стався на території Російської РСР, що підтверджено матеріалами справи. Наведені  позивачем в обґрунтування позову доводи підтверджено актами  про нещасний випадок  на виробництві,  витягами із актів огляду у ЛТЕК, МСЕК та іншими матеріалами справи. Призначення пенсії по інвалідності підтверджено протоколами відповідних комісій про призначення пенсії вказаним особам, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР  та яким позивачем були виплачені пенсії по інвалідності у сумі 401 грн. 85 коп., що також підтверджено документально, відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до ст.3 Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.92 всі витрати, які зв'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава, яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач  має відповідні документи, на підставі

яких нараховані та виплачені відповідні пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам Гавриленко О.С., Рабочому О.В. та  Арестовову А.В..

Заперечення відповідача із посиланням на положення Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків від 09.09.94  є неправомірним та відхиляється судом, оскільки вказана Угода передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків і не регулює питання виплати пенсій, що відповідає і вимогам цивільного законодавства.

Тобто відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків від 09.09.94.  Закон України «Про страховані тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» відповідних виключень щодо обов'язку Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань України проводити відшкодування Пенсійному фонду України не передбачає.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь  позивача витрат позивача на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно списку особових справ потерпілих за квітень місяць 2007, яким позивачем виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, і не відшкодовані відповідачем у сумі 401 грн. 85 коп. відповідних громадян за квітень 2007 року: Гавриленко О.С. у сумі 100 грн. 66 коп., Рабочому О.В. у сумі 150 горн. 00 коп., Арестову А.В. у сумі 151 грн. 19 коп. (із врахуванням заяви позивача від 15.11.07 № 15102/08-15 та заяви, зданої у судовому засіданні 07.02.08) слід визнати правомірними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення повністю.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

             п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

 2.Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області (м.Стаханов, вул..Леніна,23, код 25926968) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області (м. Стаханов, вул..б.Хмельницького,9, код 21792465) витрати на виплату та доставку пенсій у сумі 401 грн. 85 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 11.02.08 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                      М.Л. Доманська