Постанова

від 29.02.2008 по справі 26/218а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/218а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29.02.08 р.                                                                             Справа № 26/218а

Постановлена у нарадчий кімнаті 29 лютого 2008 р. о 14 год. 30 хв.

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання –  Мосєєвій О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №   26/218а

за позовом       Акціонерного товариства закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ”                       (м. Донецьк, Донецької обл..)

до                             Державної податкової  інспекції у Ворошиловському  районі                              м. Донецька  (м. Донецьк, Донецької обл..)  

про                           визнання недійсними    податкового повідомлення – рішення                        № 0001032342/0/1176/23-613/32716391/9259/10 від 06.12.2006 р

Акціонерне товариство закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ” (м. Донецьк, Донецької обл..)  звернулось до господарського суду Донецької області з позовом  до   Державної податкової  інспекції у Ворошиловському районі  м. Донецька    (м. Донецьк, Донецької обл..), далі за текстом “ДПІ”, про  скасування   рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, податкових повідомлень-рішень № 0004472340/0 від 01.12.06р., № 0003551740/0 від 01.12.06р. За даною заявою ухвалою суду від 18.12.2006 р., було порушено провадження по справі № 26/373а.

Заявами від 04.04.2007 р. №53/07 та від 14.05.2007 р. позивач змінив позовні вимоги та просив скасувати   рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0 у частині застосування фінансових санкцій у сумі 251131 грн. 91 коп., податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59252 грн. 49 коп., податкове повідомлення-рішення № 0003551740/0 від 01.12.06 р. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб  у сумі 15387 грн. 45 коп.

Заявою від 18.06.2007 р. позивач змінив позовні вимоги та просить визнати недійсними  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, яким до позивача  застосованім фінансові санкції на підставі Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” у сумі 269845 грн. 95 коп., податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003551740/0 від 01.12.06 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 7065 грн. 44 коп. та застосовані фінансові санкції у сумі 14139 грн. 88 коп. у загальній сумі 21196 грн. 32 коп. у повному обсязі.

Ухвалою від 04.07.2007 р. по справі 26/373а роз'єднані позовні вимоги та виділені у окреме провадження позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9591 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі  4795 грн. у загальній сумі 14386 грн. (нарахування податкового зобов'язання та фінансових санкцій у зв'язку із порушенням вимог п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме віднесення до складу  валових витрат витрат  на ремонтно-будівельні роботи ТОВ “Альба” без надання актів виконаних робіт, кошторисів, тощо).

Позивач послався на відсутність правових підстав для проведення перевірки та незаконність її результатів. Позивач вважає, що під час проведення планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача працівниками  ДПІ не були виконані вимоги ст. 19 Конституції України. Відповідно до ст. 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг”  контролюючі органи мають право здійснювати планові та позапланові перевірки осіб, що підпадають під дію даного закону. Ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” перевірки дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг” віднесені до позапланових перевірок. Позапланові перевірки  можуть здійснюватися лише на підставі рішення суду або  здійснюються на підставі виникнення обставин, викладених у даній статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом. Таким чином, перевірки дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг” відноситься до позапланових перевірок та може проводитись лише у випадках встановлених законом.

Відповідно до п. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Згідно зі ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень, обов'язок доведення правомірності рішень покладається на суб'єкт владних повноважень. ДПІ не надано будь-яких доказів законності підстав для проведення позапланової перевірки.

ДПІ під час перевірки були надані усі  первинні бухгалтерські документи,  але вони не були ДПІ прийняті до уваги.

Під час судового розгляду справи представник позивача також посилався на те, що факт встановлення порушення не може вважатися належним чином підтвердженим, оскільки в акті перевірки відсутній опис того на підставі яких документів було встановлено порушення, а також посилання на будь-які первинні бухгалтерські документи та документи бухгалтерського та податкового обліку.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

Під час проведення планової перевірки було встановлено порушення позивачем порушено вимоги п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємством до складу  валових витрат у 3 кварталі 2005 р. віднесені витрати, по яким до перевірки не надані первинні підтверджуючи документи, а саме:

-ТОВ “Альба”, код ЄДРПОУ 31071731 на загальну суму 38363 грн. у листопаді 2005 р. за  ремонтно-будівельні роботи, проте підприємством не були надані до перевірки акти виконаних робіт, кошториси, розрахунки, тощо.

ДПІ дотрималась норм законодавства, які регулюють проведення перевірок.

Судом було запропоновано сторонам надати додаткові документи, які необхідні для розгляду справи,  а саме ДПІ – письмові пояснення з питання яким чином встановлено дане порушення, надати розрахунок зазначеної в акті перевірки суми валових витрат – 38363 грн., а позивачу надати відомість валових витрат за  ІІІ квартал 2005 р., розрахунок валових витрат до податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2005 р., декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2005 р.

Сторонами наведені докази суду не надані, відповідно до ст.. 71 КАС України,  суд вирішив справу на основі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до плану-графіку планових виїзних перевірок ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на 3 квартал 2006 р. та  направлень на перевірку № 1700 від 28.09.2006 р., № 1968 від 25.10.2006 р. ДПІ здійснила виїзну  планову перевірку позивача.

За наслідками планової перевірки, ДПІ складено Акт від 22.11.2006 р. № 1343/23-6/01554841 „Про       результати       виїзної  позапланової          перевірки акціонерного товариства    закритого типу „Фірма „Меблі”, ЄДРПОУ  01554841 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період  з 01.01.2005р. по  30.06.2006р.”

ДПІ, на підставі зазначеного  акту перевірки,  прийняла  податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн.

Згідно розрахунку податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0004472340/0, наданому представником ДПІ, у зв'язку з порушенням  п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме віднесенням до складу  валових витрат витрат  на ремонтно-будівельні роботи ТОВ “Альба” без надання актів виконаних робіт, кошторисів, тощо, спірним рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9591 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  4795 грн. у загальній сумі 14386 грн. (нарахування податкового зобов'язання та фінансових санкцій у зв'язку із порушенням вимог ).

В акті перевірки, відображено наступне.

“Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємством до складу  валових витрат у перевіряємому періоді віднесені витрати, по яким до перевірки не надані первинні підтверджуючи документи, а саме:

3 квартал 2005 р.:

-ТОВ “Альба”, код ЄДРПОУ 31071731 на загальну суму 38363 грн. у листопаді 2005 р. за  ремонтно-будівельні роботи, проте підприємством не були надані до перевірки акти виконаних робіт, кошториси, розрахунки, тощо.”

Відповідно до п. 1. ст. 11 КАС України, розгляд  і  вирішення  справ  в адміністративних   судах здійснюються  на  засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів  і   у   доведенні   перед   судом   їх переконливості.

Ст. 71 КАС України також встановлено, що кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій  чи  бездіяльності суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на  відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 70 КАС України,  обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Законом України „Про державну податкову службу в Україні” на  податкові органи покладено функції здійсненню контролю за  своєчасністю,  достовірністю, повнотою  нарахування  та  сплати податків та зборів.

Відповідно до  п. б) п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо  дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, який затверджено наказом ДПА України від 11.06.2004 р. N 326,  Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за N 803/9402, встановлено, що за   результатами  проведеної  документальної  перевірки складається акт документальної перевірки (п. 1.4.).

Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. (п.1.7.)

Відповідно до п. 1.8., у  разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акта перевірки додається пояснення платника податків, що перевіряється.  

П. 2. розділу 2 даного порядку також встановлено наступне.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо причини ненадання документів, факти відмови відображаються в акті.

Акт перевірки у частині описання наведеного вище порушення не відповідає наведеним вимога – не містить чіткого викладення змісту порушення, в акті відсутнє посилання на документи які підтверджують наявність факту порушення.

За таких обставин, акт перевірки у наведеній частині не може вважатися належним доказом встановленого порушення.

Таким чином,  податковим органом не доведено належними доказами порушення позивачем  вимог п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме віднесення до складу  валових витрат витрат  на ремонтно-будівельні роботи ТОВ “Альба”, які не підтверджені актами виконаних робіт, кошторисами, тощо, відповідно правомірність визначення спірним рішенням позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі  у сумі 9591 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі  4795 грн. у загальній сумі 14386 грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., підлягає визнанню недійсним у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9591 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі  4795 грн. у загальній сумі 14386 грн.,  відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до  ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та, керуючись Законами України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про державну податкову службу в Україні”,  Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, який затвердженим наказом ДПА України від 11.06.2004 р. N 326,  зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за N 803/9402,

ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями   Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ” (м. Донецьк, Донецької обл..)  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової  інспекції у Ворошиловському районі  м. Донецька (м. Донецьк, Донецької обл..) № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн.,   у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9591 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі  4795 грн. у загальній сумі 14386 грн.,  задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової  інспекції у Ворошиловському районі  м. Донецька (м. Донецьк, Донецької обл..)                 № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким  визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9591 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі  4795 грн. у загальній сумі 14386 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу „ФІРМА „МЕБЛІ” (м. Донецьк) витрати по сплаті судового збору  у сумі 0 грн. 09коп.

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного  суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано  05 березня 2008 р.

Суддя                                                                                              Наумова  К Г.