Рішення

від 01.04.2011 по справі 5010/330/2011-15/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/330/2011-15/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 квітня 2011 р.   Справа № 5010/330/2011-15/14   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу                                         

за позовом Приватного підприємства "Захист-Рись", вул. Сонячна, 33, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300,  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ДК Орісіл",                               вул. Заводська, 12, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення коштів в сумі 10254 грн.

за участю представників сторін:

від позивача  Мазур І.І. - керівник, витяг № 538137 від 05.06.2006 року,

від відповідача  представники не з'явилися,

встановив:

                  Приватне  підприємство "Захист-Рись" вернулося в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ДК Орісіл" про стягнення  коштів в сумі  10254 грн., в тому числі: 9900 грн. основного боргу, 163 грн. 96 коп. пені, 158 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 31 грн. 73 коп. 3 % річних.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору по забезпеченню безпеки від 01.09.2010 року, позивачем надано відповідачу послуги охорони, а відповідачем не оплачено в повному обсязі кошти за надані послуги.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.03.2011 року.

          Ухвалою суду від 15.03.2011 року відкладено розгляд справи на 02.04.2011 року.

                    Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2011 року позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору по забезпеченню безпеки від 01.09.2010 року щодо оплати наданих послуг, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача в сумі 9900 грн., в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 163 грн. 96 коп. пені, 158 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 31 грн. 73 коп. 3 % річних та покласти на останнього судові витрати.

                    Представник відповідача в судове засідання 02.04.2011 року повторно не з"явився, вимоги суду вказані в ухвалах від 24.02.2011 року та від 15.03.2011 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 18740726 вручено 07.03.2011 року та № 19002133 вручено 23.03.2011 року.

                    Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02 ) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали,  рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

                    Дана відмітка, за  умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

          03.03.2011 року з Головного управління статистики в Івано-Франківській області  на адресу суду (вх. № 1886/2011с-вх) надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ДК Орісіл", відповідно до даних якого станом на 02.03.2011 року місцезнаходженням Відповідача є: 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Заводська, 12.

          Згідно листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення  рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

          Відповідачем письмових заяв або повідомлень щодо причин невиконання вимог вищевказаних ухвал суду не подано.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

                    За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України,  враховуючи  те, що відповідач, належним чином  повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    01.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод ДК Орісіл" (Замовник) та Приватним підприємством "Захист-Рись" (Виконавець) укладено договір по забезпеченню безпеки (далі Договір).

                    Предметом Договору є забезпечення комплексної безпеки на об"єкті, який розташований за адресою м. Калуш, вул. Заводська, 12.

                    Пунктом 1.5. Договору передбачено, що сума даного договору визначається актом узгодження ціни (додаток № 1), який є невід"ємною частиною договору.

                    Відповідно до Додатку № 1 протокол узгодження договірних цін за виконання робіт, сума оплати становить 3300 грн.

          Згідно пункту 3.1. Договору Замовник зобов"язаний щомісячно вносити плату за послуги охорони на підставі рахунку (акту виконаних робіт) що надається охоронною фірмою.

          Відповідно до п. 4 Додатку № 3 Умови розрахунку плата Замовником проводиться щомісячно, не незалежно від фактичного часу охорони і вноситься Замовником в термін 5-ти банківських днів кожного місяця згідно з актом виконаних робіт.

          Згідно актів виконаних робіт від 29.10.2010 року, від 30.11.2010 року, від 24.12.2010 року, які підписано та скріплено печатками сторін, послуги за охорону об"єкта за жовтень, листопад, грудень 2010 року надано на загальну суму 9900 грн.

          З метою врегулювання спору в добровільному порядку позивачем направлено на адресу відповідачу претензію № 13 від 08.02.2011 року, з вимогою оплатити заборгованість в сумі 9900 грн. (доказом направлення претензії є квитанція № 875 від 08.02.2011 року), яка останнім залишена без розгляду (а.с. 16, 17).

          В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплачено в повному обсязі вартість отриманих послуг, у зв"язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 990 грн.

          Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив,  якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно п. 3.1. Договору позивачем нараховано відповідачу 163 грн. 96 коп. пені, за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу також нараховано інфляційні втрати в сумі 158 грн. 40 коп., за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року та 3 % річних в сумі              31 грн.  73 коп., за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року.

                    На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить

9900 грн. основного боргу, 163 грн. 96 коп. пені, 158 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 31 грн. 73 коп. 3 % річних, що підтверджується матеріалами справи.

                    В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку та облікових документів є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

                    У відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні бухгалтерські документи повинні   містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;  посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

                    Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених                ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                    Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

          У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні   виконувати   господарські   зобов'язання   належним   чином   відповідно   до   закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання   господарських договорів  застосовуються   відповідні   положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України,  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

          Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки   Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

                    Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

                    Поряд з цим, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Доказів сплати заборгованості в сумі 10254 грн., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

          За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості згідно умов договору по забезпеченню безпеки від 01.09.2010 року в сумі 9900 грн. основного боргу,              163 грн. 96 коп. пені, за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року, 158 грн. 40 коп., інфляційних втрат, за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року, 31 грн.  73 коп. 3 % річних, за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року.

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 102 грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та             236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193, 216 Господарського кодексу України,  ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

                    позов Приватного підприємства "Захист-Рись" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ДК Орісіл" про стягнення коштів в сумі 10254 грн. задовольнити.  

                    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ДК Орісіл",                               вул. Заводська, 12, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, (ідентифікаційний код 37130116), на користь Приватного підприємства "Захист-Рись",               вул. Сонячна, 33, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, (ідентифікаційний код 34418201), 9900 (дев"ять тисяч дев"тсот) грн. основного боргу згідно умов договору по забезпеченню безпеки від 01.09.2010 року, 163 (сто шістдесят три) грн.         96 коп. пені, за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року, 158 (сто п"ятдесят вісім) грн.           40 коп., інфляційних втрат, за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року, 31 (тридцять  одну) грн.  73 коп. 3 % річних, за період з 01.01.2011 року по 08.02.2011 року, 102 (сто            дві) грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

                    Суддя                                                                       Деделюк  Б. В.

Повне рішення складено 06.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"