Рішення

від 28.03.2011 по справі 5023/652/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/652/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/652/11

вх. № 652/11

Суддя господарського суду Бринцев О.В. 

при секретарі судового засідання Юхно М.В.

за участю представників сторін:

позивача - Черних Д.О., за довіреністю № 96/1-04 від 07.02.2011р.; Підгорна І.С., за дорученням № 216/1-04 від 28.03.2011р.;

 відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Національного наукового центру "Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського", м. Харків

до  Приватного підприємства "Річєзза", м. Харків

про стягнення 10470,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Національний науковий центр "Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Річєзза". У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 6516,38 грн. заборгованості за договором оренди № 9 від 10.11.2009р. та 3954,36 грн. відшкодування витрат за договором на утримання орендованого майна від 10.11.2009р. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 7, 20, 173, 174, 230 ГК України та ст.ст. 525, 610, 611, 629 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав письмові пояснення (вх.7049), в яких повідомив, що на час складення актів виконаних робіт за договором оренди та договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна, укладених між позивачем та відповідачем, рахунки до сплати складалися разом із актами виконаних робіт та актами звірки; рахунки вручались представникам відповідача наручно неодноразово; вручення здійснювалось без розписки про отримання, а факт отримання рахунків підтверджується актами приймання виконаних робіт, в яких є посилання на визначені суми. Крім того, представник позивача через канцелярію суду надав заяву (вх.7051) про залучення до матеріалів справи витребуваних документів, які долучаються судом.

Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 14.03.2011р. за адресою відповідача, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.03.2011р.

Копії ухвал суду від 02.02.2011р. та 16.02.2011р., направлені на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Ухвалою від 14.03.2011р. суд попередив сторони, що у разі неявки їх повноважних представників, має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

10 листопада 2009 року між Національним науковим центром "Інститут ґрунтознавства та грохімії імені О.Н. Соколовського"  (позивач по справі) та Приватним підприємством "Річєзза" (відповідач по справі) був укладений договір оренди майна № 9, відповідно до п.п. 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 17,5 м.кв. та 36,6 кв.м., розташовані за адресою: 62024, м. Харків, вул. Чайковського, 4 на 2-му поверсі будівлі для збереження грунтових зразків, що перебуває на балансі позивача.

Факт передачі приміщень в оренду підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами 10.11.2009 року.

У відповідності до п. 10.1. договору його було укладено строком на один рік до 09.11.2010р.

12 січня 2009 року між сторонами було підписано дадаткову угоду до договору оренди, якою сторони продовжили строк дії договору до 31.01.2010р.

31 січня 2010 року на підставі акту прийому-передачі відповідач повернув орендовані приміщення за належністю позивачу.

Згідно п. 3.1. договору оренди  орендна плата визначається на підставі ст. 21 ЗУ № 2269-ХІІ від 10.04.1992р. "Про оренду державного та комунального майна" за погодженням сторін і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - жовтень 2009р. - 579,00 грн. - за приміщення площею 17,5 кв.м. та 1210,00 грн. - за приміщення площею 36,6 кв.м.

Пунктом 3.3. договору сторони встановили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата сплачується  відповідачем на підставі відповідного рахунку позивача.

Згідно п. 5.2. договору відповідач зобов"язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, не пізніше 30 числа місяця, наступного за місяцем оренди.

У відповідності до укладеної між сторонами додаткової угоди від 12.01.2009р. фінансові зобов"язання відповідач повинен виконувати в повному обсязі не пізніше 25 лютого 2010 року.

Пунктом 5.10. договору сторони передбачили, що відповідач повинен здійснювати витрати, пов"язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

10 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача (позивача), відповдно до п. 1.1. якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт державного окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових приміщень площею 17,5 кв.м. та 36,6 кв.м., розміщених за адресою: 62024, м. Харків, вул. Чайковського, 4 на другому поверсі будівлі для збереження ґрунтових зразків, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

У відповідності до п. 2.2.3. цього договору до обов"язків відповідача віднесено не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача адміністративної будівлі (орендованого Приміщення) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень адміністративної будівлі, технічне обслуговування адміністративної будівлі відповідно до загальної площі орендованого Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості орендованого Приміщення, а також за комунальні послуги.

Пунктом 3.7. договору оренди та п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат балансоутримувача сторони передбачили, що орендна плата та плата за комунальні послуги, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі 5% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідач свої зобов"язання за договором оренди щодо сплати орендної плати та відшкодування витрат на утримання приміщень за період з грудня 2009 року по січень 2010р. не виконав належним чином і в повному обсязі.

Так, як зазначає позивач у позовній заяві у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з грудня 2009р. по січень 2010р. по орендній платі в сумі 6516,38 грн. з урахуванням пені та 3954,36 грн. по відшкодуванню витрат на утримання приміщень з урахуванням пені.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії (№ 191/8-12 від 23.03.2010р., № 254/8-12 від 16.04.2010р., № 316/8-12 від 18.05.2010р.), в якіх повідомляв про необхідність сплати наявну заборгованість.

Однак, станом на момент звернення позивача до господарського суду з позовною заявою заборгованість відповідача по сплаті орендної плати та витрат на утримання орендованих приміщень залишається не сплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. договору оренди сторони передбачили, що орендна плата сплачується відповідачем на підставі відповідного рахунку позивача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вручення рахунків на оплату відповідачу у відповідності до умов п. 3.3. договору оренди, але в матеріалах справи є акти приймання-здавання робіт про надання послуг оренди по орендованим приміщенням, в яких також зазначено про надання послуг по комунальному забезпеченню орендованих приміщень та нарахування податку на землю, підписаних обома сторонами, в яких є посилання на те, що вони є додатками до виставлених відповідачу рахунків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були отримані рахунки на оплату орендної плати та комунальних витрат згідно умов договорів оренди та відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи Актів приймання-здачі робіт №50 від 31.12.2009р., № 6 від 31.01.2010р. та № 24 від 31.01.2010р., а також рахунків № 6 від 11.01.2010р., № 21 від 10.02.2010р., № 39 від 15.02.2010р. у відповідача наявна заборгованість перед позивачем по відшкодуванню орендних платежів в сумі 4459,11 грн. та відшкодуванню комунальних витрат та податку на землю в сумі 2861,13 грн.

За таких підстав, враховуючи вищевикладені норми права, а також те, що відповідач не виконав покладені на нього зобов"язання за договорами оренди та відкодування витрат на утримання орендованого майна, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4459,11 грн. заборгованості по орендній платі та 2861,13 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання майна обгрунтовані, не спростовані відповідачем та суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Так, у відповідності до п. 3.7. договору оренди орендна плата, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі 5% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна при несвоєчасному внесенні плати, відповідач сплачує пеню із розрахунку 5% облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з 01.02.2010р. по 01.12.2010р. і становить 2797,06 грн. (1703,83 грн. - пеня за несовєчасну сплату орендних платежів та 1093,23 грн. - пеня за несплату витрат на утримання орендованого майна).

Однак розрахунок прозивача був зробелний без врахування положень діючого законодавства та з технічною помилкою.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання повинно мало бути виконано.

За таких підстав, пеня нараховується за період з 01.02.2010р. на протязі 6 місяців на суму заборгованості за договором, і становить 18,07 грн. (10,96 грн. за договором оренди та 7,11 грн. за договором про відшкодування витрат).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 18,07 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2778,99 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв"язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, тому позовні вимоги в сумі 281,65 грн. інфляційних, нарахованих позивачем за період з лютого по листопад 2010р., обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується решти заявленої до стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 71,79 грн., то суд вважає їх такими, що нараховані безпідставно, вони є необгрунтовваними, в зв"язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Суд також зазначає, що відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 611, 759 Цивільного кодексу України, ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Річєзза" (61177, м. Харків, провул. Пластичний, 8, кв. 316, ідент. код 36459302, р/р 26006038742 в ПАТ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ БАНК ГРАНТ, МФО 351607) на користь Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" (61024 м. Харків, вул. Чайковського, 4, код ЄДРПОУ 00497058, Банк: ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 35228013000047, ІНН 00497058)  4459,11 грн. заборгованості по орендній платі та 2861,13 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання майна, 18,07 грн. пені та 281,65 грн. інфляційних; 76,20 грн. державного мита та 171,75 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2778,99 грн. пені та 71,79 грн. інфляційних відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя                                                                                 Бринцев О.В.

Повний текст рішення

підписано 31.03.2011р.

Справа № 5023/652/11