Постанова

від 22.03.2011 по справі 5/1274-9/140

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/1274-9/140

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

22.03.11                                                                                           Справа  № 5/1274-9/140

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Зварич О.В.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2004р.

у справі № 5/1274-9/140

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівагрореммашпостач», м.Львів

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2004р. у справі № 5/1274-9/140 за позовом ВАТ «Львівагрореммашпостач», м.Львів до ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 15372/23-2 від 04.08.2003р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 405958 грн., в тому числі основний платіж –202979 грн., штрафні санкції –202979 грн., та № 9274/23-2/002492320/4 від 16.04.2004р., прийнятого за результатами розгляду скарги, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 402892 грн., в тому числі основний платіж –202979 грн., штрафні санкції –199913 грн., позовні вимоги задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 15372/23-2 від 04.08.2003р. визнано недійсним повністю, податкове повідомлення-рішення № 9274/23-2/002492320/4 від 16.04.2004р. визнано недійсним в частині визначеного податкового зобов”язання у розмірі 400939 грн., в тому числі основний платіж –201677,35 грн., штрафні санкції –199262,17 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів  ст.ст.41, 42, 44, 153 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.204, 207 Цивільного кодексу України, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.9 ст.4 та п.п.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.17.1.3 та пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погоджуючись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення і неправильного застосування норм невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна має містити зазначені в ній окремими рядками певні реквізити. Відсутність в податковій накладній хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної. Таким чином, позивачем в порушення вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість завищено суму податкового кредиту на 6131,23 грн. На думку відповідача, позивач також порушив вимоги п.4.9. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та не включив до бази оподаткування операції по ліквідації основних недоамортизованих виробничих фондів за самостійним рішенням платника податків, які розглядаються для цілей оподаткування як продаж основних засобів, чим занизив податкові зобов'язання з ПДВ на суму 9775 грн. Крім того, позивачем порушено вимоги п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при здійсненні ним операції по оподаткуванню суми 100000 грн., яка надійшла від Львівської філії НАК «Украгролізинг», наслідком чого стало заниження суми податкового зобов'язання на 2065 грн. Щодо заниженої суми ПДВ в розмірі 185028,16 грн. від операції по реалізації філією «Львівський аукціонний центр»ДАК «МАЦ»заставленого майна в рахунок погашення заборгованості по комісійній винагороді перед ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», відповідач вважає, що платник податків порушив вимоги пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005р. за клопотанням позивача було зупинено провадження у справі № 5/1274-9/140 до завершення розгляду Господарським судом Львівської області справи № 5/1169-25/120 за позовом ВАТ «Львівагрореммашпостач», м.Львів до ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 15373/23-2 від 04.08.2003р. та № 9275/23-2/000248230/4 від 16.04.2004р., якими на підставі акту перевірки № 348/23-2/213/00913597 від 31.07.2003р. визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, оскільки справи № 5/1274-9/140 та № 5/1169-25/120 пов'язані між собою підставою виникнення позовних вимог - актом перевірки № 348/23-2/213/00913597 від 31.07.2003р., на підставі якого здійснено також визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваними у справі № 5/1274-9/140 податковими повідомленнями-рішеннями.

Ухвалою суду від 15.02.2011р. за клопотанням відповідача поновлено провадження у справі № 5/1274-9/140, оскільки відпала обставина, яка слугувала підставою зупинення провадження у даній справі –ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.07.2009р. у справі № 5/1169-25/120 позовну заяву ВАТ «Львівагрореммашпостач»залишено без розгляду.

Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, про причини неявки не повідомили, пояснень з приводу апеляційної скарги не надали.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова було проведено планово-документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства "Львівагрореммашпостач" в період з 01.04.2001р. по 01.04.2003р., за наслідками якої складено Акт від 31.07.2003р. № 348/23-2-213/00913597 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства «Львівагрореммашпостач»ЄДРПОУ: 00913597 за період з 01.04.2001р. по 01.04.2003р.», на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 04.08.2003р. № 15372/23-2, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання за платежем: податок на додану вартість, усього на суму - 405958 грн., в т.ч. платіж - 202979 грн. та штрафні санкції - 202979 грн.

За скаргою платника податків, також на підставі акту документальної перевірки № 348/23-2-213/00913597 від 31.07.2003р., відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення - форма «Р»від 16.04.2004р. за № 9274/23-2/002492320/4, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання за платежем: податок на додану вартість, усього на суму 402892 грн., в т.ч. платежу - 202979 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 199913 грн., тобто податковим повідомленням-рішенням № 9274/23-2/002492320/4 від 16.04.2004р. позивачу зменшено штрафні санкції на суму 3066 грн.

На сторінці 12 (п.4) Акту перевірки від 31.07.2003р. зазначено, що відділом виконавчої служби Залізничного управління юстиції на підставі наказу № 6/115-28/214 від 02.02.2002р., виданого Львівським апеляційним господарським судом та договору застави від 02.03.2000р. проведено вилучення с/г техніки в кількості 11 штук зернозбиральних комбайнів в користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»на погашення заборгованості підприємства по комісійній винагороді. Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи Львівського НДІ судових експертиз, техніку - 11 зернозбиральних  комбайнів тип Домінатор марки "Мега-208" - було оцінено в 110788 грн. кожний. Залізничним районним відділом державної виконавчої служби у м.Львові було передано вилучену ним техніку для реалізації, яку продано філією "Львівський аукціонний центр" ДАК "НМАЦ". Кошти, отримані від продажу, перераховано банку.

Однак, при складанні акту перевірки податковим органом не було враховано, що позивач не був продавцем за договором від 13.11.2002р. За даним договором продавцем значився Залізничний РВ ДВС у м.Львові. На час розгляду даної справи, зазначений договір не визнано недійсним, а відтак він є чинним в силу ст.ст.41, 42, 44, 153 ЦК УРСР, та ст.ст.204, 207 ЦК України.

Відповідно до п.3.3 цього Договору, аукціонний центр, реалізувавши комбайни, перераховує відділу виконавчої служби одержані кошти після сплати податку на додану вартість від ціни продажу. Згідно з Протоколами аукціону від 29.11.2002р. № 305 та від 09.12.2002р. № 340 продажна ціна техніки становила відповідно 1123000 грн. та 251000 грн. - разом на суму 1374000 грн.(в т.ч. ПДВ 229000 грн.). Згідно з листмо філії «Львівський аукціонний центр»ДАК «НМАЦ»від 04.06.2003р. № 174-11 ПДВ в сумі 229000 грн. повністю сплачено нею до бюджету платіжними дорученнями від 17.12.2002р. № 719 та від 14.01.2003р. № 12.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями, об"єктом податкування податком на додану вартість у платників податку є операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Оскільки позивач не передавав права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця, а предмет застави у нього був примусово вилучений за виконавчим документом Державною виконавчою службою, а також не був продавцем об'єкту застави, то у позивача не виникло об'єкту оподаткування та обов'язку по сплаті ПДВ з цієї операції.

На сторінках 11,12 (п.3) Акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова зазначає, що при отриманні передоплати від Львівської філії НАК "Украгролізинг" в березні місяці 2002р. в сумі 100000 грн. за оренду приміщень згідно з Договором від 14.12.2001р. № В 05 02 позивачем занижено суму податкового зобов"язання в розмірі 2065 грн., чим порушено вимоги п.4.1 ст.4 пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

Як вбачається з матеріалів справи, на поточний рахунок позивача 13.03.2002р. від Львівської філії НАК "Украгролізинг" надійшла передоплата в сумі 100000 грн. за оренду приміщень згідно з Договором від 14.12.2001р. № В 05 02. Зазначений договір від 14.12.2001р. недійсним не визнавався. Таких доказів відповідачем суду не надано.

Згідно з листом Львівської філії НАК "Украгролізинг" від 14.03.2002р. № 58 на підставі ст.217 ЦК УРСР, яка була чинною на час виникнення цих правовідносин, з суми 100000 грн. проведено зарахування однорідних вимог за іншими, раніше укладеними договорами та наданими за ними послугами, на суму 12390,79 грн. З цієї суми позивач за першою подією - надані послуг - включив до податкових зобов'язань суму ПДВ 2065грн. Решту суми - 87609,21 грн. - віднесено на попередню оплату послуг за договором оренди з включенням до податкових зобов'язань ПДВ суми 14601,54грн. (100000-12390,79x20%:120). Отже, за двома згаданими вище подіями позивачем включено до податкових зобов'язань ПДВ з суми 100000 грн., яка надійшла на його рахунок, що відповідає вимогам п.4.1 ст.4 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), що підтверджується податковою накладною від 13.03.2002р. № 00364 (докази в матеріалах справи). Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, позивач за двома згаданими вище подіями нарахував і сплатив податок на додану вартість в сумі 16666,67 грн. (2065 грн. + 14601,54 грн.) із суми 100000 грн.

Щодо податкової накладної на суму ПДВ з авансу за березень 2002р. на різницю суми 2065 грн., то по згаданій сумі авансу не було, ця сума ПДВ 2065 грн., як зазначено вище, була нарахована і включена до податкових зобов"язань по першій із подій (п.7.3 ст.7 Закон України "Про податок на додану вартість"), в даному випадку по наданих послугах згідно з податковими накладними: № 01076 від 17.12.2001р., № 00101 від 31.01.2002р., № 00103 від 31.01.2002р., № 00104 від 31.01.2002р., № 00106 від 31.01.2002р., № 00270 від 28.02.2002р., № 00271 від 28.02.2002р., № 00273 від 28.02.2002р., № 00304 від 06.03.2003р., № 00341 від 07.03.2002р., № 00342 від 07.03.2002р., № 00383 від 29.03.2002р., № 00397 від 29.03.2002р., № 01077 від 17.12.2001р., № 01078 від 17.12.2001р., № 10010 від 30.11.2001р., № 10011 від 30.11.2001р.

Виходячи з вищенаведеного донарахування контролюючим органом податку на додану вартість в сумі 2065 грн. є безпідставним.

На стор.ІІ (п.2) Акту перевірки вказано, що позивачем при проведенні ліквідації недоамортизованих основних виробничих фондів за самостійним рішенням занижено суму податкового зобов"язання по ПДВ в розмірі 9775 грн., чим порушено вимоги п.4.9 ст.4 Закону.

Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями) - оподаткуванню податком на додану вартість підлягають недоамортизовані основні виробничі фонди, що ліквідуються за самостійним рішенням платника податків. У разі, коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи (акт від 26.12.2001р.), за наказом по товариству від 10.09.2001р. № 73 було проведено демонтаж конструкції та обладнання теплиці з наступною передачею складових частин (вартістю 5751 грн.) демонтажу для зберігання на склад (приймальний акт від 27.12.2001р. № 000008), де і знаходилися на час перевірки і не були реалізовані.

Однак, в Акті перевірки відсутня інформація про те, що в перевіреному періоді відбулася ліквідація складових частин демонтованого основного засобу, які мають залишкову вартість. Отже, висновок відповідача щодо даної позиції не знайшов підтвердження в матеріалах справи.

Протягом вересня місяця 2001р. позивач проводив реконструкцію складів, внаслідок чого вони переведені з режиму торгівельних у режим виробничих. Під час реконструкції демонтовано 111 тон металоконструкцій. Дані металоконструкції оцінено позивачем по ціні металобрухту на суму 18500 грн.( без ПДВ) та оприбутковано на склад за приймальними актами від 04.09.2001р. та від 05.09.2001р. В подальшому металобрухт реалізовано і ПДВ в сумі 3700 грн. (18500x20%: 100) включено до податкових зобов'язань у вересні 2001р., що відображено у податкових накладних, реєстрах та книгах обліку продажу, тому донарахована відповідачем за актом перевірки сума ПДВ 3700 грн. за вересень 2001р. призводить до подвійного оподаткування цієї операції.

Щодо донарахування сум з податку на додану вартість за квітень, травень 2002р. відповідно 3720,00 грн. і 1185,00 грн., то як вбачається з наказу № 22 від 04.03.2002р., у квітні та травні 2002р., позивачем проводилася реконструкція основних засобів під виставково-ярмарковий комплекс, в результаті чого ліквідована повністю зношена, тобто без залишкової вартості, асфальтована площадка площею 4110,5 кв.м., що підтверджується наказом № 22, актом оцінки асфальтованої площадки від 05.03.2002р. та актами на списання від 07.03.2002р. та 07.05.2002р., відомістю руху основних засобів, відомістю операцій по рахунку 131, журнал - ордером 004 за період з 01.04.2002р. по 30.04.2002р., відомістю руху основних засобів, відомістю операцій по рахунку 131, журнал-ордером 004 за період з 01.05.2002р. по 31.05.2004р.

Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 16897-ВР ( з наступними змінами і доповненнями), оподаткуванню податком на додану вартість підлягають недоамортизовані основні фонди при їх ліквідації. Оскільки асфальтована площадка була повністю замортизована і не мала залишкової вартості, об'єкт оподаткування у позивача був відсутній, а відтак, відсутні підстави для донарахування відповідачем зазначених вище сум податку на додану вартість з даної операції.

Інших списаних недоамортизованих основних виробничих фондів в періоді: квітень-травень 2002р. в бухгалтерському обліку позивача не значиться.

Зазначені вище обставини підтверджуються податковими накладними від 26.09.2001р. № 0738, від 05.09.2001р. № 0698, від 19.09.2001р. № 0719, приймальними актами на 111 тон металобрухту на суму 18500 грн. без ПДВ від 04.09.2001р. та № 000038 від 05.09.2001р., реєстрами податкових накладних на продажу № 0905Р від О5.09.2001р., № 0919Р від 19.09.2001р., № 0926Р від 26.09.2001р., книгою обліку продажу за вересень 2001р.

Щодо включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ згідно з податковими накладними, зокрема по податковій накладній № 45 від 03.05.2001р. на суму ПДВ 4829,58 грн., то відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" надає перелік реквізитів податкової накладної та не зазначає, що відсутність будь-якого реквізиту у податковій накладній, виписаній продавцем не дає права покупцеві включити ії до податкового кредиту.

У наказі ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт,послуг), порядку їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р. із змінами і доповненнями, затвердженому в Мінюсті України 23.06.1997р. за № 233/2037, зокрема в п.12.4 Порядку заповнення податкової накладної зазначено, що до розділу 1 податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (робіт,послуг), а саме: графа 5 - кількість (об"єм, обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. Проте листом ДПА України від 15.08.2003р. № 12846/7/15-2317-22, який не зареєстрований в Мінюсті, однак, станом на час розгляду справи органом, який вчиняв роз'яснення, не відкликаний, не відмінений, носить роз"яснюючий характер для практики застосування платниками податків власне п.12.4 Порядку, передбачено, що в разі, якщо окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання, то за наявності таких обставин в графі 5 (кількість) податкової накладної повинен проставлятися прочерк.

За податковою накладною № 45 від 03.05.2001р. на суму ПДВ 4829,58 грн. позивачем отримана послуга по зберіганню і наливу нафтопродуктів, яка має лише грошову форму вимірювання. Обсяг продажу (база оподаткування) в даному випадку дорівнює ціні продажу. Крім того, при відсутності кількості ціна продажу одиниці продукції ніяк не впливає на базу оподаткування. Отже виключення з податкового кредиту суму 4829,58 грн. за накладною від 03.05.2001р. № 45 є неправомірним.

Щодо сум за податковими накладними від 30.11.2001р. № 1028 на суму ПДВ 133,33грн.; від 15.11.2001р. на суму 500,00грн. та від 29.08.2002р.- № 037а на суму 668,32грн., то позивачем належних доказів в обгрунтування зазначених сум суду не надано.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення № 9274/23-2/002492320/4 від 16.04.2004р., крім платежу в сумі 202979 грн., позивачу визначено податкове зобов"язання - штрафну (фінансову)санкцію у розмірі 199913 грн. Щодо нарахування позивачу штрафної (фінансової) санкції в сумі 199913 грн., то відповідно до пп.17.1.3 та пп.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000р. № 2181-111 (зі змінами і доповненнями) штрафні санкції нараховуються платнику податків в розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, але не більше 50% такої суми.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не обгрунтовано розмір нарахованих 98,5% штрафних санкцій, так само, як і не доведено визначену суму платежу в податковому повідомленні-рішенні від 04.08.2004р. № 15372/23-2 на суму податку на додану вартість - 405958 грн., так і в податковому повідомленні-рішенні від 16.04.2004р. за № 9274/23-2/002492320/4 на суму 402892 грн., тому нараховані відповідачем позивачу штрафні (фінансові) санкції не грунтуються на Законі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги документально обгрунтовані, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення частково, а саме: щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.08.2003р. № 15372/23-2 на суму 405958 грн. повністю та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 9274/23-2/002492320/4 від 16.04.2004р. на суму 402892 грн. в частині в суми 400939,52 грн., в т.ч. платіж –201677,35 грн., штрафні (фінансові) санкції –199262,17 грн. В задоволення решти позовних вимог про визнання податковим повідомленням-рішенням № 9274/23-2/002492320/4 від 16.04.2004р. в частині суми 1952,48 грн. в т.ч. платіж –1301,65 грн. та штрафні (фінансові) санкції –650,83 грн. - судом першої інстанції відмовлено правомірно за недоведеністю.

Тому враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2004р. у справі № 5/1274-9/140 залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.