Постанова

від 29.03.2011 по справі 2/172-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/172-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2011 р.                                                           Справа № 2/172-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя                                                                                      Гулова А.Г.,

суддя                                                                                                          Маціщук А.В.                    ,  суддя                                                                                                          Петухов М.Г.                    

при секретарі                                                                                               Водоп"ян О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Музики О.В. - представника за довіреністю від 13.10.2008р.,

від відповідача:  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від 27.10.10 р. у справі № 2/172-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", м.Вінниця

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, м.Вінниця

про врегулювання розбіжностей при укладенні договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.10.2010р. у справі №2/172-10 відмовлено в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про врегулювання розбіжностей при укладенні договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням,  позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржений судовий акт скасувати та прийняти новий, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.42-49).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції не врахував приписи ч.2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації", за яким у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційної послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня;

- при прийнятті оскарженого рішення суд не врахував специфіку договору про надання телекомунікаційних послуг;

- позивач надав відповідачу примірник договору, складений у відповідності з вимогами ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України №1420 від 26.03.2009р.;

- висновок суду про те, що позивач не вжив заходів для врегулювання розбіжностей не відповідає дійсності;

- суд першої інстанції не розглянув розбіжності по суті та не надав юридичну оцінку спірним положенням договору щодо яких сторони не дійшли згоди, а також не розглянув пропозиції позивача, викладені в наданій ним редакції договору, не розглянув пропозиції відповідача, не висловив свою позицію щодо редакції спірних положень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, а тому просить залишити без змін оскаржене рішення, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з"ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи,  правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії  направило ГУМВС України у Вінницькій області проект договору про надання телекомунікаційних послуг №11140/130 від 01.07.2010р. (а.с.79-85).

Вказаний проект договору відповідач підписав з протоколом розбіжностей від 25.08.2010р. №23/148 (а.с.17,87), в якому пропонує виключити з договору пункти 3.2.5, 5.2, 7.2 та змінити умови пунктів 3.2.9, 4.15, 4.18, виклавши їх в редакції ГУМВС України у Вінницькій області.

За вказаних обставин, керуючись  ст.181 ГК України, ВАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 14.09.2010р. про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору з ГУМВС України у Вінницькій області, шляхом визнання пунктів 3.2.5, 3.2.9, 4.15, 4.18, 5.2 договору в редакції ВАТ "Укртелеком" (а.с.3-5).

26.10.2008р. ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії  надіслало відповідачу лист №12/1304, в якому вказало  про направлення Протоколу узгодження розбіжностей по договору про надання телекомунікаційних послуг №002/131 від 01.07.2010р. та про необхідність розгляду даного протоколу, а у разі згоди з його умовами - підтвердити в письмовій формі таку згоду (а.с.27-29).

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Вінницької області від 28.10.2010р. відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, який обраний позивачем (а.с.38-39).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову  у задоволенні позову з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України "Про телекомунікації", взаємодія операторів телекомунікацій з органами державної влади та органами місцевого самоврядування стосовно отримання ними телекомунікаційних послуг здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства України.

Частинами 1, 2 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.

Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований ст.181 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір у формі єдиного документу, підписаного та скріпленого печатками, і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору. Частина 4 зазначеної статті встановлює, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За приписами ч.5. ст.181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до  договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно з ч.6 ст.181 ГК України у разі  досягнення  сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Отже, частини 3, 4, 5 статті 181 ГК України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем  є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.

Відповідно до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Враховуючи приписи статей 1, 11 Закону України "Про телекомунікації" у даному випадку укладення позивачем договору з відповідачем є обов'язковим, а розбіжності, що не врегульовані сторонами можуть бути передані на вирішення суду без досягнення сторонами згоди щодо передання переддоговірного спору на вирішення суду.

Як встановлено судом, позивач надіслав відповідачу проект договору №11140/130 від 01.07.2010р. (а.с.79-85), на який отримав від відповідача з листом від 25.08.2010р. №23/148 протокол розбіжностей (а.с.86-87).

Проте, звернувшись з позовом про врегулювання розбіжностей при укладенні договору, позивач надав на розгляд суду копію договору №11140/130 від 01.07.2010р. (а.с.9-15), який за змістом різниться від проекту договору, надісланого відповідачу (а.с.79-85).

Так само, до позовної заяви додано протокол узгодження розбіжностей від 25.10.2010р. (а.с.28-29), який стосується проекту договору №002/131 від 01.07.2010р. (а.с.28-29).

Таким чином, позивач, звернувшись з позовом про врегулювання розбіжностей при укладенні договору №11140/130 від 01.07.2010р., не надав суду першої інстанції належних доказів, які б підтверджували наявність розбіжностей при укладенні цього договору, оскільки відповідачу надіслано проект договору в одній редакції, а до суду - в іншій редакції.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст.33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст.101 ГПК України судом не можуть прийматися до уваги подані позивачем додаткові докази, а саме: копії надісланих відповідачу проекту договору №11140/130 від 01.07.2010р. "Про надання телекомунікаційних послуг", протоколу узгодження розбіжностей до договору №11140/130 від 01.07.2010р., оскільки позивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції.

Судова колегія дійшла висновку, що позивач не подав до суду першої інстанції доказів, які б підтвердили викладені у позовній заяві обставини, а тому у позові слід відмовити.

Одночасно, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки, як вбачається із позовної заяви, позивач просив визнати укладеними відповідні пункти договору в його редакції, що узгоджується з приписами ст.20, 181, 187 ГК України, ст.16 ЦК України, однак такий висновок суду першої інстанції не впливає на висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові з підстав, зазначених вище.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 27.10.2010р. про відмову у позові, не зважаючи, що судом викладено інші мотиви, підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.10.2010р. у справі №2/172-10  залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу №2/172-10 повернути  до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.  

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.  

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2,3 - позивачу  (21001, м.Вінниця, вул.Коцюбинського, 28;

                          01030, м.Київ, б-р.Шевченка, 18),

4 - відповідачу,

5 - в наряд.