Постанова

від 17.03.2011 по справі 15/1452

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/1452

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 року                                                                                      Справа № 15/1452  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. ,  суддя Огороднік К.М.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора: представник не з'явився

позивача: представник Ковалик В.Р.  

відповідача: представники Вигівський О.В., Бондар О.Г.

третьої особи на стороні відповідача представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу    першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області у справі № 15/1452 від 24.01.11р. (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"    

до відповідача  Головного управління Держкомзему у Житомирській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний комітет України із земельних ресурсів

про стягнення заборгованості в сумі 1 190 832 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.11р. змінено склад суду. Суддів Демидюк О.О., Щепанську Г.А. замінено суддями Дужичем С.П., Огородніком К.М.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 15/1452 від 24.01.11р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Головного управління Держкомзему у Житомирській області на користь  Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 634 200,00грн. - суми основної заборгованості, 50 733,52грн. - 3% річних, 287 967,24грн. - інфляційних, 9 729,01грн. витрат по сплаті державного мита, 192,81грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні факти.   

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами у даній справі є договір від 04.04.2006р. №060000001 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), виготовлених за сприянням Проекту “Підтримки приватизації землі в Україні” Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). При цьому слід зазначити, що незважаючи на доводи відповідача щодо недоліків у оформленні договору від 04.04.2006р. №06 00 00001, станом на час розгляду справи, вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по вказаному договору не виконав, розрахунків за надані послуги не провів.

За прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано 3% річних та інфляційні, які судом задоволені частково - у межах строків позовної давності.

У задоволенні позовних вимог щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3% річних та інфляційні поза межами строків давності у задоволенні позову позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 24.01.11р. у справі 15/1452 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Зокрема наводить такі доводи.

Житомирське обласне головне управління земельних ресурсів згідно Положення є територіальним органом Держкомзему і йому підзвітне та підконтрольне, у своїй діяльності керується наказами Держкомзему та ним було укладено договір № 060000001 від 04.04.2006 про надання згаданих послуг із ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

Згідно пункту 1.2. Договору замовник здійснює оплату послуг, зазначених у п. 1.1. цього договору, протягом 10 днів згідно з актом виконаних робіт, складених на підставі актів наданих послуг з ведення державного реєстру земель.

Між ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах та Житомирським обласним головним управлінням земельних ресурсів підписані акти виконаних робіт на суму 634200,00 грн., а саме: № 1 від 26.04.2006 - 86 030 грн., № 2 від 19.05.2006 - 101 700 грн., № 3 від 22.05.2006 - 61 240 грн., № 4 від 07.06.2006 - 119 815 грн., № 5 від 31.08.2006 - 53 440 грн.

Акт за № 6 від 13 серпня 2008 року був підписаний на виконання факсограми Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.08.08 № 14-28-ф/244 на суму 211 975 грн.

Статтею 257 ЦК України встановлений загальний три річний строк позовної давності.

Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» пропущено три річний строк позовної давності, оскільки відповідно до умов договору підставою для оплати послуг є виключно акти виконаних робіт, які підписані сторонами протягом квітня - липня 2006.

Тобто строк на звернення Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» до суду з позовом про стягнення коштів за виконанні роботи згідно акту № 1 від 26.04.2006 сплинув 26.04.2009, № 2 від 19.05.2006 -19.05.2009, № 3 від 22.05.2006 - 22.05.2009, № 4 від 07.06.2006 - 07.06.2009, № 5 від 31.08.2006 - 31.08.2009.

Також прокурор зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Державного підприємства послався лише на акти виконаних робіт та акти звіряння розрахунків між сторонами. Дані докази, на думку органу прокуратури, є неналежними. Судом першої інстанції не досліджено питання щодо фактично наданих послуг, проведення реєстрації державних актів та унесення записів до Поземельних книг на заявлену суму.

Крім того, оплату послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), тобто послуг згідно договору № 06 00 00001 від 04.04.2006 передбачалося здійснювати за рахунок фінансування територіальних органів земельних ресурсів з Державного бюджету України за програмою «Проведення земельної реформи».

Як на момент видання наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 111 від 27.03.2006р., так і в наступних періодах, для Держкомзему в рамках бюджетної програми «Проведення земельної реформи», а також інших бюджетних програм, не виділялися кошти для оплати послуг з ведення державного реєстру земель при видачі державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Відтак вищезазначений наказ видано, а договір №060000001 від 04.04.2006 укладено за відсутності виділених бюджетних асигнувань на відповідні цілі, що є порушенням бюджетного законодавства.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників  сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.11р. у справі №15/1452 слід залишити без змін а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції, 04.04.2006р. між Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру" та Житомирським головним управлінням земельних ресурсів, яке в подальшому шляхом реорганізації було перетворене у Головне управління Держкомзему у Житомирській області було укладено договір №060000001 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), виготовлених за сприянням Проекту “Підтримки приватизації землі в Україні” Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Пунктом 1.1 договору №060000001 визначено, що виконавець надає замовнику платні послуги з ведення державного реєстру земель при видачі державного акта на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату  на право на земельну частку (пай) громадянам згідно із списком (додаток 1) по районам (додаток 2). Загальна вартість послуг 654000,00грн.

Згідно п. 1.2 договору № 06 00 00001 від 04.04.2006р., замовник здійснює оплату послуг, зазначених в п. 1.1 цього договору, згідно актом виконаних робіт, протягом 10 днів з моменту підписання цього акта.

Суд першої інстанції - господарський суд Житомирської області - із покликанням на норми статей 11, 509 Цивільного кодексу (ЦК) України вірно прийшов до висновку, що підставою виникнення зобов'язань між сторонами є договір від 04.04.2006р. №060000001 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), виготовлених за сприянням Проекту “Підтримки приватизації землі в Україні” Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Є також і вірним висновок місцевого суду щодо того, що незважаючи на доводи відповідача щодо недоліків у оформленні договору від 04.04.2006р. №060000001, як на момент розгляду справи у станом на час розгляду справи, вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Послуги з ведення державного реєстру земель при видачі державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів  на право на земельну частку (пай) громадянам було надано державним підприємством “Центр державного земельного кадастру” на загальну суму   634200,00грн., що підтверджується актами виконаних робіт №1 від 26.04.2006р. на суму 86030,00грн., № 2 від 19.05.2006р. на суму 101700,00грн., № 3 від 22.05.2006р. на суму 61240,00грн., № 4 від 07.06.2006р. на суму 119815,00грн., № 5 від 31.07.2006р. на суму 53440,00грн., № 6 від 13.08.2008р. на суму 211975,00грн.

У визначений п. 1.2 договору № 060000001 від 04.04.2006р. строк оплата не проведена, що є неналежним виконанням взятих зобов'язань.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відсутність бюджетного фінансування, на що посилався відповідач під час розгляду справи, не є підставою для звільнення від виконання  зобов'язань, а тому доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими. Аналогічної позиції притримувався і відповідач у засіданнях місцевого суду. Цьому було надано мотивовану оцінку.

За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відтак, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобов'язаною особою дій, які підтверджують визнання боргу або другого обов'язку.

19.08.2008р. між сторонами було підписано акт звірки розрахунків за надані послуги згідно договору від 04.04.2006р. № 060000001 у відповідності з яким, станом на 20.08.2008р. за Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області рахується заборгованість перед Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру" в сумі 634200,00грн. Саме цим актом сторонами договору, у тому числі Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області, вчинено дію про визнання нею свого боргу, і як наслідок - перебіг строку позовної давності було перервано.

Апеляційний господарський суд вважає доведеним факт наявності заборгованості в сумі 634200,00грн.

Вірно господарським судом Житомирської області надано оцінку розрахунку нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань з урахуванням як загальних так і скорочених строків позовної давності.

За змістом частини 1 статті 223 Господарського кодексу (ГК) України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату робіт, зокрема, по акту виконаних робіт № 6 від 13.08.2008р. закінчився 23.02.2010р., а по інших актах (№1 від 26.04.2006р., №2 від 19.05.2006р., №3 від 22.05.2006р., №4 від 07.06.2006р., №5 від 31.07.2006р.), строк позовної давності закінчився ще раніше. Позивач же звернувся із позовом до суду  08.11.2010р., пропустивши строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Поважності причин для відновлення строку позовної давності позивачем не подано.

Нормами  ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267). Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявлялося про застосування до позовних вимог строку позовної давності, про що було подане відповідне клопотання. Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не приймає апеляційний господарський суд доводів апелянта щодо порушення бюджетного законодавства сторонами договору.

Договір від 04.04.2006р. № 060000001 був укладений між Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру" та Головним управлінням Держкомзему у Житомирській області на виконання наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 111 від 27.03.2006 року.

Ні у судових засіданнях господарського суду Житомирської області, ні під час апеляційного провадження ні сторонами у справі, ні апелянтом не надано доказів того, що наказ Державного комітету України по земельних ресурсах № 111 від 27.03.2006 року визнавався не чинним чи був скасований самим суб'єктом владних повноважень.

Апелювання першого заступника прокурора Житомирської області до суду апеляційної інстанції з приводу не дотримання вимог бюджетного законодавства відповідачем, порушення ним порядку казначейського обслуговування не може розцінюватися як обґрунтовані доводи, оскільки лише містить покликання на норми законодавства у цій частині. Будь-яких доказів проведення перевірки органами КРУ, податкових органів, актів прокурорського реагування суду апеляційної інстанції не надано.

Рівненський апеляційний господарський суд у судовому засіданні у представників відповідача з'ясував, що договір від 04.04.2006р. № 060000001 до органу державного казначейства для реєстрації з метою визначення бюджетного зобов'язання не подавався, як у подальшому не подавалися і акти виконаних робіт.

Однак, як вірно зазначив місцевий суд в оскаржуваному рішенні, договір недійсним не визнавався.

А оскільки у даному випадку права та обов'язки державного казначейства не порушені ні у аспекті обслуговування казначейських зобов'язань держави, ні власне органу держказначейства, як юридичної особи, то і підстав залучати його до участі у справі чи у якості відповідача чи у якості третьої особи у місцевого господарського суду не було.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.  

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.11р. у справі №15/1452 залишити без змін, апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.

Справу  №15/1452 повернути  господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили..

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.