Постанова

від 23.03.2011 по справі 2а/0270/261/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23 березня 2011 р.                  Справа № 2а/0270/261/11               м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

розглянувши без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу матеріали адміністративної справи

за позовом: Державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області

до:  Вінницької міської  громадської організації інвалідів «Гепард»

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

   24 січня 2011 року Державна податкова інспекція в Снятинському районі Івано-Франківської області (ДПІ в Снятинському районі) звернулася в суд з позов до Вінницької міської громадської організації інвалідів «Гепард» (ВМГОІ «Гепард») про стягнення податкового боргу в дохід Державного бюджету України в сумі 24309,48 гривень.

Звернення податкової інспекції з позовом до суду про стягнення 24309,48 гривень обумовлене необхідністю погашення податкового боргу Приватного підприємства «Вакалюк». Оскільки наявних у платника податку активів недостатньо, податковий орган на підставі договору переведення права на отримання заборгованості отримав право грошової вимоги до контрагента платника податку – ВМГОІ «Гепард». Останній згідно з довідкою ДПІ м. Вінниці №2629/2301 від 10.11.2010 року має дебіторську заборгованістю перед платником податків – ПП «Вакалюк», на суму 24309,48 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та прийнятого на виконання вимог п. 7.4 ст. 7 цього Закону Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, позивач просить суд стягнути з Вінницької міської громадської організації інвалідів «Гепард» дебіторську заборгованість для погашення податкового боргу в сумі 24309,48 грн.

Ухвалою суду від 27 січня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі.

За результатами підготовки справи до судового розгляду судом залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача – Приватне підприємство «Вакалюк» (Підприємство, третя особа) та призначено судове засідання, про що свідчить ухвала суду від 27 січня 2011 року.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, натомість надіслав письмове клопотання про розгляд адміністративної справи без його участі.

Ні відповідач,  ні третя особа в судові засідання, призначені на 22 лютого 2011 року, 10 березня 2011 року, 20 березня 2010 року жодного разу не з’являлися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином.

При цьому, слід зазначити, що судові повістки направлялися їм за адресою, вказаною податковою інспекцією у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, однак поштові відправлення поверталися до суду то із зазначенням причини –«за закінченням терміну зберігання», то – «ПП Вакалюк ліквідовано». Однак й за таких обставин, ПП «Вакалюк» до суду подано клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Що ж стосується відповідача, то слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в  спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити і те, що можлива неявка в суд може бути підставою відкладення справи, а особа, що приймає участь в справі, може умисно не повідомити про зміну місця проживання для уникнення відповідальності, Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України) вводить презумпцію повідомлення такої особи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям –за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За вказаних підстав, вважається, що відповідач повідомлений належним чином.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача або його уповноваженого представника без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв’язку з чим судом розглянуто справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду  адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які  беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою  звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних підстав – неявки учасників процесу, суд дійшов висновку про розгляд адміністративної справи за відсутності сторін без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Приватне підприємство «Вакалюк» зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа (26.09.2005 року код ЄДРПОУ 33651461) та перебуває на податкову обліку ДПІ в Снятинському районі з 18.10.2005 року за №868.

Як встановлено судом, станом на час звернення позивача до суду у ПП «Вакалюк» податковий борг складає 99557,51 гривень.

Зазначена вище заборгованість є узгодженою, про що зокрема свідчать направлені підприємству податкові вимоги від 13.07.2010 року №1/128 та від 12.08.2010 року №2/137 (а.с.5).

У зв’язку з тим, що вжиті податковим органом заходи з продажу активів платника податку не призвели до повного погашення податкового боргу, начальник ДПІ в Снятинському районі на підставі п. 7.4 Закону № 2181 прийняв рішення № 3 від 16.11.2010 року про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків – ПП «Вакалюк», а саме дебіторської заборгованості, право на вимогу якої переноситься на орган стягнення (а.с.34). З прийнятим рішенням платник податків був ознайомлений, про що свідчить його підпис на самому рішенні.

16 листопада 2010 року між ПП «Вакалюк» та ДПІ в Снятинському районі укладено договір № 3 про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків. Згідно з п. 1.1 умов цього договору платник податків передає податковому органу свої права по стягненню з контрагентів дебіторської заборгованості, які належать такому платнику податків, а саме - з Вінницької міської громадської організації інвалідів «Гепард» у розмірі 24309,48 грн. (а.с.37-38).

На виконання покладених на себе обов’язків за договором від 16.11.2010 року податковий орган надіслав ВМГОІ «Гепард» повідомлення № 1148/1024/902 від 16.11.2010р. про переуступку права грошової вимоги (а.с.36).

Наявність у ВМГОІ «Гепард» дебіторської заборгованості в сумі 24309,48 грн. підтверджується, зокрема, довідкою ДПІ у м. Вінниці «Про результати документальної невиїзної перевірки П «ВТПК» ВМГОІ «Гепард» з питань підтвердження дебіторської заборгованості перед ПП «Вакалюк» від 10.11.2010 року №2629/2301 (а.с.8-11).

Разом із тим, про дебіторську заборгованість також свідчить акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 16.11.2010 року №7 (а.с.42)

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, доказів наданих у справу, суд виходить із наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент вирішення спірних правовідносин) у разі, коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового органу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходи за ними.  Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними.

Механізм погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення заборгованості інших осіб перед платником податків (дебіторської заборгованості) визначає розроблений на виконання вимог п. 7.4. ст. 7 названого вище Закону Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затверджений наказом ДПА України від 19.09.2003 року № 439 (далі –Порядок № 439).

Згідно з п. 1.3 цього Порядку залучення додаткових джерел погашення податкового боргу здійснюється на підставі рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, підписаного керівником органу стягнення-податкового органу (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного Порядку на податковий орган як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості, а саме (але не виключно):

дебіторська заборгованість від продажу готової продукції, товарів, робіт та послуг;

дебіторська заборгованість працівників, акціонерів перед підприємством;

інші види дебіторської заборгованості.         

Згідно з п. 4.1, 4.2 Порядку № 439 на податковий орган як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості, а саме (але не виключно): дебіторська заборгованість від продажу готової продукції, товарів, робіт та послуг; дебіторська заборгованість працівників, акціонерів перед підприємством; інші види дебіторської заборгованості. Визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Реалізації підлягає лише та дебіторська заборгованість, яку можна використати як джерело погашення податкового боргу (реальну до стягнення).

Переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного в письмовій формі між платником податків та податковим органом. У договорі обов'язково зазначається, що платник податків уступає податковому органу своє право грошової вимоги до дебітора в рахунок погашення податкового боргу. Компенсація вартості такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом проведення заліку кредиторської заборгованості з податкового боргу платника податків. Платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до моменту її продажу за рішенням органу державної податкової служби або стягнення її у судовому порядку, про що зазначається в договорі між платником податків і органом стягнення, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності. (п. 4.5, 4.7-4.9 Порядку № 439).

З огляду на положення зазначених вище нормативно-правових актів та встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку, що податковим органом пред'явлено позов про стягнення заборгованості в розмірі 24309,48 гривень до Вінницької міської громадської організації інвалідів «Гепард», в межах повноважень та у спосіб, який передбачений п. 11 ст. 10 Закону України  «Про державну податкову службу» №509, а договір №3 від 16.11.2010 про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків укладений між ПП «Вакалюк» та ДПІ в Снятинському районі має всі ознаки адміністративного договору у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а підтверджена доказами дебіторська заборгованість стягненню на користь держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.  

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ДПІ в Снятинському районі є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи,  а також те, що податкова інспекція має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають (ст. 94 КАС України).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -                                                             ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов  задовольнити повністю.

Стягнути з Вінницької міської громадської організації інвалідів «Гепард» (вул. Збишка, 37/23, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 33380722) з метою погашення податкового боргу Приватного підприємства «Вакалюк» до Державного бюджету України борг в сумі 24309 (двадцять чотири тисячі триста дев’ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис)          Чудак Олеся Миколаївна

з оригіналом згідно

Суддя                                                               Секретар