Рішення

від 11.03.2008 по справі 17/17-323

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/17-323

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2008 р.Справа № 17/17-323

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрусик Н.О.             

Розглянув справу

за позовом Фермерського господарства “Тракт”, с. Яворівці Красилівського району Хмельницької області

до відповідача: Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області

про стягнення 140011,48 грн. заборгованості

Представник від:

позивача:  Драч В.М., адвокат, довіреність №78 від 18.12.2007р.

відповідача:  не з'явився;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22,811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з  відсутністю письмових клопотань сторін.

Позивач –Фермерське господарство “Тракт”, с. Яворівці Красилівського району Хмельницької області звернувся 25.01.2008р. (згідно штампу пошти на конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області, про стягнення 140011,48 грн. заборгованості (в тому числі 934,78 грн. збитків та 6233,00 грн. нарахованої пені) за неналежне виконання зобов'язань по договору  №55 від 09.03.2006р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору №55 від 09.03.2006р.; копією видаткової накладної № РН-361 від 11.10.07р.; копією податкової накладної № 263 від 11.10.07р.; копіями товаро-транспортних накладних; копіями рахунків-фактур №СФ-92 від 06.10.2007р., №СФ-93 від 07.10.2007р., №СФ-94 від 08.10.2007р., №СФ-95 від 09.10.2007р., №СФ-96 від 10.10.2007р., №СФ-97 від 11.10.2007р.; актом звірки взаєморозрахунків, складеним та підписаним сторонами станом на 25.12.2007р.; копіями претензій №78 від 13.11.07р., №50 23.11.07р. та №98 19.12.07р. з доказами їх направлення відповідачу; копіями посвідчень про відрядження та подорожніх листів легкового автомобіля; розрахунком розміру позовних вимог,  іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 01.02.08р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 19.02.08р. о 10 год. 50 хв. Разом з тим, відмовлено у задоволенні клопотання в порядку ст. 66 ГПК України щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача як необґрунтованому та передчасно заявленому. У зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами необхідних для розгляду справи документів, судове засідання було відкладено до 11.03.2008р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з наведених у позові підстав.

Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов, витребуваних письмових документів не подав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення № 1523660, №1558049). Причин неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив таке.

09 березня 2006 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 55 (далі Договір), згідно умов якого (з урахуванням додатку-специфікації №1 від 02.10.2007р.) «Продавець»передає, а «Покупець»приймає та оплачує товар - кукурудзу, за ціною, що вказана в додатку-специфікації.

За своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу, що регулюються нормами статті 655 ЦК України, згідно якої за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець прийняти  товар  і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору позивач на підставі видаткової накладної № РН-361 від 11.10.2007 р. передав, а відповідач через свого представника –Твардовського З.В., що діяв на підставі довіреності серії ЯНЮ № 213146 від 05.10.2007р. прийняв вказаний у накладній товар (кукурудзу) вагою 244430 кг. на загальну суму 212843,70 грн. (950 грн. за 1 тонну) Факт передачі продукції відповідачу підтверджується товарно-транспортними накладними №4 від 07.10.2007р., №14 від 10.10.2007р., №5 від 07.10.2007р., №8 від 08.10.2007р., №6 від 08.10.2007р., №13 від 10.10.2007р., №12 від 09.10.2007р., №9 від 09.10.2007р., №10 від 09.10.2007р., №15 від 10.10.2007р., №11 від 09.10.2007р. та №2 від 06.10.2007р., видатковою накладною №РН-361 від 11.10.2007р.

Як зазначено в п.п. 4.1, 4.3 Договору оплата за товар здійснюється за ціною, що вказана в додатку специфікації, на протязі трьох днів з моменту поставки продукції на склад «Покупця». При цьому «Продавець»для здійснення оплати надає «Покупцю»на протязі одного робочого дня рахунок-фактуру, прихідну і податкову накладну. (п. 4.4  договору).

На виконання умов договору №55 від 09.03.2006р. ФГ «Тракт»були виписані рахунки-фактури №СФ-92 від 06.10.2007р. на суму 40081,45 грн., №СФ-93 від 07.10.2007р. на суму 26079,40 грн., №СФ-94 від 08.10.2007р. на суму 43875,75 грн., №СФ-95 від 09.10.2007р. на суму 43012,20 грн., №СФ-96 від 10.10.2007р. на суму 42454,55 грн. та №СФ-97 від 11.10.2007р. на суму 17340,35 грн. Таким чином, протягом 6 днів (з 06.10.2007р. по 11.10.2007р.) відповідачем було отримано зерно кукурудзи в кількості 224046 на суму 212843,70 грн.

Як стверджує позивач, Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод»порушило господарське зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар, сплативши частково лише 80000 грн., а тому станом на 25.01.2008 р. (день складання позовної заяви) заборгованість перед фермерським господарством становить 132843,70 грн., що не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку, натомість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.12.2007р., підписаним повноважними представниками сторін без заперечень та скріплений печатками ДП «Зарубинський спиртовий завод»та ФГ «Тракт».

Направлені на адресу відповідача листи №78 від 13.11.2007р. та №50 від 23.11.2007р., претензія № 98 від 19.12.2007 р. з вимогою негайно оплатити вартість отриманого товару в сумі 132843,70 грн., останнім залишена без відповіді та задоволення.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк у відповідності до вимог закону, договору, або інших вимог –що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого товару повністю не сплачена, внаслідок чого станом на 25.01.2008р. сума боргу становить 132843,70 грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості згідно платіжних документів №137 від 11.10.2007р. на суму 50 000 грн. та №155 від 18.10.2007р. на суму 30 000 грн.), що є порушенням умов договору №55 від 09.03.2006р. (п.п. 4.1, 4.3), ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Отже, доводи позивача стосовно того, що його майнові права відповідачем порушено, залишилися не спростованими відповідачем, як не спростованими доводи позивача щодо вини відповідача у невиконанні зобов'язання, а тому вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення як підтверджені документально та правомірно заявлені.

Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено згідно з п. 5.3. договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період  виконання договору, за кожний день прострочення оплати.  

Оцінюючи вимоги позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог та поданий розрахунок пені за період з 15.10.2007 р. по 25.01.2008 р. (102 дні), що за підрахунками позивача становить 6233,00 грн., виходячи з розміру відсоткової ставки НБУ –8,5 %, то суд звертає увагу на те, що в період з 01.06.2007 року по 31.12.2007 р. згідно листа Національного банку України № 1051-V від 17.05.2007 р. установлено облікову ставку в розмірі 8 відсотків річних, а з 01.01.2008 р. –10 відсотків річних (згідно постанови правління Національного банку України № 492 від 29.12.2007 р.). Таким чином, здійснивши відповідні арифметичні підрахунки за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір пені складає 6298,73 гривні. Позатим, враховуючи, що позивачем не заявлено відповідного клопотання про збільшення розміру позовних вимог і, відповідно, не оплачено такі вимоги державним митом у встановленому законом порядку, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому вимоги в цій частині задовольняються в заявленому розмірі –6233 грн. як такі, що відповідають вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та умовам укладеного договору № 55 від 09.03.2006 р.

Даючи правову оцінку доводам позивача щодо стягнення з відповідача 943,78 грн. на відшкодування збитків, що складаються із витрат, понесених Позивачем на оплату відряджень працівникам, котрі виїжджали за юридичною адресою відповідача для проведення переговорів про повернення боргу, що включають витрати на пальне згідно подорожніх листів №58 від 16.11.2007р., №64 від 05.12.2007р., №69 від 25.12.2007р., №49 від 10.10.2007р. та №51 від 15.10.2007р., накладних на придбання бензину №418-кр від 04.10.2007р., №504-кр від 20.11.2007р., № 551-кр від 21.12.2007р., наказів по підприємству  на відрядження Ящука І.Ф., Ревко В.С. та  Мельничук О.М. №33 від 10.10.2007р., №33/1 від 15.10.2007р., №34-1 від 16.11.2007р., №36 від 05.12.2007р., №40 від 25.12.2007р., суд відмовляє у їх задоволенні, виходячи з  такого.

Позивач розглядає свої витрати, пов'язані з відрядженням, як заподіяні з вини відповідача збитки та просить їх стягнути на підставі статей 224,225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, заподіяні управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач вважає, що в розумінні ст. 225 ГК України до додаткових витрат повинні бути віднесені витрати на відрядження як реальні збитки, понесені стороною з метою відновлення її порушеного права. При цьому такі витрати позивач вважає, що господарство мусило зробити для відновлення свого права.

Однак, витрати позивача на відрядження не мають обов'язкового характеру, факт наявності цих витрат і розмір не знаходяться у необхідному зв'язку із заборгованістю, яку просить стягнути позивач.

Збитки, пов'язані з відрядженням не можна розцінювати як збитки у розумінні ст. 611, 623 ЦК України, а витрачена Фермерським господарством «Тракт»грошова сума в розмірі 934,78 грн. на оплату відряджень працівникам, які виїжджали для проведення переговорів до відповідача, що включає також витрати на пальне, не може розглядатися як завдані Господарству безпосередньо Відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться  у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання Відповідачем  своїх зобов'язань за договором. Тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Окрім того, суд зазначає, що транспортні витрати були здійснені позивачем протягом жовтня, листопада та грудня 2007 року, в той час як претензія за № 98 від 19.12.2007р. направлена відповідачу 20.12.07р. не містить вимог проо відшкодування зазначених понесених збитків.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про відшкодування збитків, понесених на  оплату відряджень працівникам, витрат на пальне згідно подорожніх листів на загальну суму 934,78 грн. необґрунтованими, відтак, такими, що не підлягають до задоволення.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково на суму 139 076,70 грн., з яких: 132 843,70 грн. основного боргу та 6233,00 грн. пені.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 11.03.2008 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до  ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 509, 526, 527, 530, 546, 549, 610, 611, 623, 655 ЦК України, ст. 193, 224, 225, 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 33, 34, 43, 49, 811, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області ідентифікаційний код 00375065 –132 843,70 грн. основного боргу, 6 233,00 грн. пені та 1507,98 грн. судових витрат на користь Фермерського господарства «Тракт», с. Яворівці Красилівського району Хмельницької області, ідентифікаційний код 33526873.

3. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_14_”_березня___2008 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.О. Андрусик