Постанова

від 29.03.2011 по справі 2/256-10 (61/1)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 березня 2011 р.                                                                                    

№ 2/256-10 (61/1)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Плюшка І.А.

суддів

Самусенко С.С.

Саранюка В.І. –доповідача у справі

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю  "УКРТЕК"

на ухвалу

від

та на постанову

від

господарського суду Дніпропетровської області

18.11.2010 р.

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

18.01.2011 р.

у справі

Господарського суду

№ 2/256-10 (61/1)

міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  "УКРТЕК"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

про

визнання договору фінансового лізингу недійсним  

за участю представників

від позивача

не з'явився

від відповідача

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 р. (суддя Боділовська М.М.) справу № 2/256-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання недійсним договору фінансового лізингу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Лисенко О.М., суддів Головка В.Г., Логвиненка А.О.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю"УКРТЕК", ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 р. по справі № 2/256-10 залишено без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК" просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення з підстав неправильного застосування судами ч. 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справу № 2/256-10 направити до господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2010 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 2/256-10, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.11.2010 р.

В судовому засіданні 18.11.2010 р. відповідач подав клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ, знаходиться у місті Києві.

Вирішуючи питання про підсудність спору, місцевий господарський суд застосував ч. 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, справи про визнання недійсними актів розглядаються за місцезнаходженням відповідача.

Апеляційний господарський суд визнав застосування ч. 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України правильним, зазначивши, що оскільки оспорюваний договір є двостороннім, підсудність у даній справі має вирішуватись відповідно до загального правила територіальної підсудності, визначеного цією процесуальною нормою.

Однак, з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Таким чином, вирішення питання про підсудність відповідно до зазначеної норми ставиться в залежність від категорії спору, а не від виду оспорюваного договору, що судами не враховано.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що помилкове застосування місцевим господарським судом ч. 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України не призвело до прийняття неправильної ухвали виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до якого лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах договору фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання договору фінансового лізингу від 27.06.2007 р. недійсним.

Враховуючи норми Закону України "Про фінансовий лізинг", а також договірні умови, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язаною стороною за укладеним між сторонами договором фінансового лізингу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" –відповідач у справі, що знаходиться у місті Києві.

За таких обставин, виходячи з приписів ч. 1 статті 15 ГПК України, наявні підстави для розгляду даного спору за місцем знаходження відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи, що і було виконано господарським судом Дніпропетровської області.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони необґрунтовані та не спростовують вищевикладеного.

Враховуючи наведене, підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕК" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 р. у справі № 2/256-10 (61/1) залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                            І.А. Плюшко

Судді                                                                                          С.С. Самусенко

                                                                                                    В.І. Саранюк