Рішення

від 31.03.2011 по справі 9/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/33

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.03.11 р.                                                                                 Справа № 9/33                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства фірми „Мрія-94”, м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛІМЕР ІНТЕР ТРЕЙД”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 386 884грн.70коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 31.03.2011р. о 14год.20хв. по 31.03.2010р. о 16год.30хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство фірма „Мрія-94”, м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛІМЕР ІНТЕР ТРЕЙД”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 386 884грн.70коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 304 000грн.01коп., пені в розмірі 29 821грн.15коп., 3% річних в розмірі 5 646грн.90коп., інфляційних витрат в розмірі 17 016грн.64коп. та штрафу в розмірі 30 400грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №45 від 08.06.2010р., видаткові накладні №992, №993 від 10.06.2010р., рахунки-фактури №965, №965/1 від 09.06.2010р., довіреність №20 від 09.06.2010р., податкові накладні №1039, №1040 від 10.06.2010р., претензію б/н від 16.08.2010р., графік платежів від 26.10.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8488158 Товариство з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ „ПОЛІМЕР ІНТЕР ТРЕЙД”, м. Донецьк станом на 28.01.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

31.03.2011р. позивачем надані письмові пояснення б/н від 31.03.2011р. по суті спору, відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

08.06.2010р. між Приватним підприємством фірмою „Мрія-94”, м.Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПОЛІМЕР ІНТЕР ТРЕЙД”, м. Донецьк укладений договір поставки №45, відповідно з п.1.1 якого у відповідності з даним договором постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у обумовлені строки у власність покупця (відповідача) поліетилен , а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та своєчасно  здійснити його оплату згідно умов даного договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару партіями на умовах: EXW зі складу постачальника (ІНКОТЕРМС-2000). Товар постачається транспортом покупця на склад покупця, за рахунок покупця. Датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної на отримання товару.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 608 000грн.02коп., що підтверджує видатковими накладними №992, №993 від 10.06.2010р. та податковими накладними №1039, №1040 від 10.06.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, видаткові накладні №992, №993 від 10.06.2010р. не містять безпосереднього посилання на договір поставки №45 від 08.06.2010р., проте суд вважає, що поставка продукції за наведеними накладними здійснювалась на підставі договору поставки №45 від 08.06.2010р., оскільки видаткові накладні №992, №993 від 10.06.2010р. містять посилання на рахунки-фактури №965, №965/1 від 09.06.2010р., які, в свою чергу, містять посилання на договір поставки №45 від 08.06.2010р.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „Получил(а)”, печаткою підприємства відповідача та довіреністю №20 від 09.06.2010р., на підставі якої представником відповідача отримана продукція від позивача, про що свідчать наявні на видаткових накладних №992, №993 від 10.06.2010р. відмітки, а отже зазначений товар прийнятий відповідачем без заперечень (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

На сплату продукції, отриманої за наявними у справі видатковими накладними, позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №965, №965/1 від 09.06.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки-фактури надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №992, №993 від 10.06.2010р., оскільки зазначені накладні містять посилання на рахунки-фактури №965, №965/1 від 09.06.2010р. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання наведеного рахунку не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Відповідно до п.5.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну партію товару у вигляді 50% передоплати та 50% оплати на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за видатковими накладними №992, №993 від 10.06.2010р. товару є 24.06.2010р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 304 000грн.01коп.

У зв'язку з несплатою заборгованості позивач 17.08.2010р. направив на адресу відповідача претензію б/н від 16.08.2010р. про погашення заборгованості.

На адресу позивача від відповідача надійшов графік платежів б/н від 26.10.2010р., згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ПОЛІМЕР ІНТЕР ТРЕЙД”, м. Донецьк пропонує сплату останнім позивачу грошових коштів в розмірі 304 000грн.00коп. згідно наданого графіку.

Виходячи з наданих позивачем пояснення б/н від 31.03.2011р., останній зазначає, що графік платежів б/н від 26.10.2010р. між сторонами не узгоджено, тому безпідставно вважати наведений графік документом, яким було змінено порядок розрахунків за договором поставки №45 від 08.06.2010р.

Таким чином, суд вважає, що надісланий відповідачем позивачу графік платежів б/н від 26.10.2010р. позивачем не прийнятий.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 304 000грн.01коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 304 000грн.01коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства фірми „Мрія-94”, м.Харків щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 304 000грн.01коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 29 821грн.15коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.1 договору за прострочення поставки або оплати за даним договором постачальник або покупець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 29 821грн.15коп. за період прострочення з 25.06.2010р. по 10.02.2011р.

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п..8.3 договору, нарахування штрафних санкцій здійснюється до виконання оплати за договором у повному обсязі.

У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем правомірно нарахована пеня за більший період, ніж передбачено п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 29 821грн.15коп. та встановлено, що його розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, з огляду на прострочення оплати товару, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 646грн.90коп. та інфляційних витрат в розмірі 17 016грн.64коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить суму в розмірі 5 646грн.90коп. за 226 днів прострочення та розмір інфляційних витрат становить 17 016грн.64коп. за період прострочення з липня 2010р. по грудень 2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних в розмірі 5 646грн.90коп. та суми інфляційних витрат, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 5 646грн.90коп. та інфляційних витрат в розмірі 17 016грн.64коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 30 400грн.00коп.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що за прострочення оплати більш 20 днів за даним договором покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10% від суми товару, що поставлений.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.8.2 договору, розмір штрафу за розрахунком позивача становить 30 400грн.00коп.

Розглянувши наданий розрахунок, суд вважає, що сума штрафу, нарахована позивачем, є обґрунтованою, однак позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, оскільки сторони мають специфічний характер своєї діяльності, розмір штрафу, на думку суду, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення. У зв'язку з зазначеним, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (штрафу).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у позивача збитків (доказів зворотного позивачем не представлено), суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 30 400грн.00коп. задовольнити частково та зменшити розмір штрафу на 50%.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 50% від суми штрафу, який нарахований позивачем, а саме – 15 200грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232, 233, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                           ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства фірми „Мрія-94”, м.Харків до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛІМЕР ІНТЕР ТРЕЙД”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 386 884грн.70коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 304 000грн.01коп., пені в розмірі 29 821грн.15коп., 3% річних в розмірі 5 646грн.90коп., інфляційних витрат в розмірі 17 016грн.64коп. та штрафу в розмірі 30 400грн.00коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛІМЕР ІНТЕР ТРЕЙД” (за адресою: пр-т. Ленінський, б.2, кв.37, м. Донецьк, 83062, код ЄДРПОУ 36380086) на користь Приватного підприємства фірми „Мрія-94” (за адресою: вул. Тимурівців, б.29 „б”, кв.77, м. Харків, 61142, р/р 26009277528001 ХМРУ „Приватбанк”, МФО 351533, код ЄДРПОУ 22650371) суму основного боргу в розмірі 304 000грн.01коп., пеню в розмірі 29 821грн.15коп., 3% річних в розмірі 5 646грн.90коп., інфляційні витрати в розмірі 17 016грн.64коп., штраф в розмірі 15 200грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 868грн.85коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 31.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 05.04.2011р.