Рішення

від 25.03.2011 по справі 5010/34/2011-1/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 р.   

Справа № 5010/34/2011-1/4   

Господарський суд Івано-Франківської області  у складі судді  Соботник В.В.,

при секретарі судового засідання Липко І.І.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “Русич”

                           юридична адреса: 76006, вул.Семоненка 30/54, м. Івано - Франківськ

                           поштова адреса:  76006, вул.Максимовича,15, м. Івано - Франківськ          

до відповідача:  Закритого Акціонерного товариства “Агромаш -ІФ”

                           вул. Височана, 18, м. Івано - Франківськ

про                      стягнення  заборгованості  в сумі 867572 грн. 84 коп., з яких:

                           562029 грн. 65 коп. - сума основного боргу,   73964 грн. 34 коп. - пені,  

                           46616 грн. 14 коп. -  3% річних, 184962 грн.  71 коп.  інфляційних втрат.

За участі представників сторін:

від позивача:  Цюпяк В.І. - директор, (наказ № 1/к від 27.11.1997 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 03.09.1998 р. )

від відповідача:  Ридай Н.В., (довіреність № 325/09 від 12.10.2010 р., паспорт серії НОМЕР_2 від 18.02.1997 р. )

встановив: позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1057458грн. 40 коп., з яких 562029грн. 65 коп.- основна сума боргу, 294281грн.04 коп. –пені, 42558грн. 87коп. –3 % річних, 158588грн. 83 коп. - збитків від інфляції.

Ухвалою суду від 12.01.11 розгляд справи призначено  на 04.02.11 та зобов'язано  позивача подати суду оригінали  договору  № 28  від 05.11.2008р.,  докази надіслання претензії - вимоги   від 08.11.2010 р.  для огляду в судовому засіданні, а також оригінали актів здачі - приймання продукції,  акт звірки взаємних розрахунків від 31.10.2008 р., докази здійснення відповідачем часткової оплати  за  отриманий  товар в сумі 338 203 грн 73 коп, для огляду в судовому засіданні, а також належним чином завірені їх копії для долучення до матеріалів справи, обгрунтований  розрахунок заборгованості; відповідача -  надати  суду довідку про включення в ЄДРЮОФОП  на час розгляду справи та   відзив на позов і всі документи, що підтверджують факти викладені в ньому; сторін - провести  звірку розрахунків,  за наслідками якої скласти двосторонній акт, який подати в судове засідання, обов'язок по проведенню  звірки  покладено  на позивача, відповідача зобов'язано посприяти в проведенні  звірки  розрахунків.          

04.02.11  за клопотанням сторін розгляд справи відкладався на 22.02.11.

У судовому засіданні 22.02.11 представник відповідача факт наявності заборгованості  по оплаті за виконану роботу  визнав, вимог ухвал суду від 12.01.11 та 04.02.11р. не виконав. Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю  прибуття в   судове засідання уповноваженого  представника. Розгляд справи відкладався на 01.03.11.

У судовому засіданні 01.03.11 позивачем подано клопотання про  продовження строку вирішення спору, мотивоване необхідністю подання уточненого  розрахунку суми позову. Відповідач  вимоги ухвал суду від 12.01.11, 04.02.11р. та від 22.02.2011р. не виконав, проте в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для проведення звірки розрахунків.

    14.03.11  позивач подав заяву   вх.№ 2173/2011-с  (а.с. 50), в якій зменшив вимоги в частині стягнення суми  пені, збільшив  вимоги в частині стягнення 3% річних,  а саме просить   крім суми  основного боргу 562 029 грн. 65 коп., стягнути з  відповідача  73 289 грн. 43 коп. пені,  169 432 грн. 55 коп. -  інфляційних втрат, 43 327 грн. 70 коп. -  3% річних.

Заявою вх.  № 2174/2011-с  від 14.03.11 (а.с. 60) позивач збільшив  вимоги  щодо стягнення  суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно -  180 111 грн. 10 коп. та 46 284 грн. 04 коп.

У судовому засіданні 15.03.11  позивач подані заяви підтримав. Представник відповідача факт наявності заборгованості  по оплаті за виконану роботу  визнав, вимог ухвали суду від12.01.11, 04.02.11,  22.02.11 та від  01.03.11р. не виконав.

Таким чином, станом на 15.03.11 предметом спору являлось стягнення коштів в сумі 861 714 грн. 22 коп., з яких  562 029 грн. 65 коп. основного боргу, 73 289 грн. 43 коп. пені, 46 284 грн. 04 коп.  -  3% річних та  180 111 грн. 10 коп.   -  інфляційних збитків.

За клопотанням відповідача  розгляд справи  відкладено на 24.03.11.

24.03.2011р. позивач подав заяву  вх. №  2509/2011с (а.с. 71), в якій збільшив  позовні вимоги в  частині стягнення  суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних та просить стягнути 562029 грн. 65 коп. основного боргу, 73 964 грн. 34 коп. пені,   184962 грн.  71 коп. інфляційних втрат, 46 616 грн. 14 коп. -  3% річних.

У судовому засіданні  24.03.11р. за клопотанням сторін оголошувалась перерва до 25.03.11р. у  зв'язку із наданням відповідачу можливості ознайомитись з поданою заявою вх. №  2509/2011с.

У судовому засіданні 25.03.11р. позивач подану заяву підтримав.

Відповідач  не заперечив проти розгляду заяви вх. №  2509/2011с-вх  від 24.03.11р.

За таких обставин, предметом спору є стягнення   коштів  в сумі  867572 грн. 84 коп., з яких: 562029 грн. 65 коп. - сума основного боргу, 73964 грн. 34 коп. - пені,  46616 грн. 14 коп. -  3% річних, 184962 грн.  71 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач як на докази посилається на  договір   № 28 від 05.01.2008,  акти здачі –приймання робіт  № ОУ - 0000003 від 05.06.08, №   ОУ - 0000004 від 20.06.08, № ОУ –0000005 від 05.08.08, № ОУ –0000007 від 01.09.08, виписки по особовим рахункам за  07.08.08р. та від 26.08.08, акт звірки взаємних розрахунків  від 31.10.08,  претензію від 08.11.10р.

Представник відповідача  факт наявності заборгованості  по оплаті за виконану роботу  підтвердив, однак заявлений позов не визнав, відзив на позовну заяву та витребувані ухвалами суду від12.01.11, 04.02.11,  22.02.11,  01.03.11р. та від 15.03.11  документи  не подав.

Докази проведення  звірки розрахунків   станом на день розгляду справи  (ухвали  від 04.02.11р., 22.02.11р., 01.03.11р., 15.03.11р.) сторони суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суддя встановив наступне.

05.01.2008 року сторони уклали договір, згідно  якого позивач взяв на себе зобов'язання  виготовляти  для відповідача  продукцію, а відповідач відповідно оплатити її  протягом п'яти днів після підписання акту  виконаних робіт (п. 14).

На виконання вказаного договору позивачем передано відповідачу продукцію на загальну суму 900 233 грн. 38коп. Факт передачі підтверджується   актами здачі –приймання робіт  № ОУ - 0000003 від 05.06.08, №   ОУ - 0000004 від 20.06.08, № ОУ –0000005 від 05.08.08, № ОУ –0000007 від 01.09.08 (а.с.14-17),   які підписані представником відповідача.

Як вбачається з поданих позивачем банківських виписок  від 07.08.08 та від  26.08.08 (а.с. 81), відповідачем  здійснено часткову оплату  за отриману продукцію в сумі   338203 грн. 73 коп.

Борг відповідача станом  на  31.10.08 складає 562 029 грн. 65 коп., який  відповідач  визнає, підписавши акт звірки  (а.с. 65).

На вимогу  погасити борг  (претензія  від 08.11.10р) відповідач не відреагував, заборгованість не погасив,  що зумовило позивача звернутися  до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом   господарювання  та іншим  учасником  (учасниками) відносин у сфері  господарювання з підстав,  передбачених  законами України, в силу  якого  один суб‘єкт  (зобов‘язана сторона, у тому числі боржник) зобов‘язаний  вчинити певну дію  господарського  чи управлінсько-господарського  характеру  на користь  іншого  суб‘єкта  (виконати роботу, передати майно, сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматись  від певних дій, а інший суб‘єкт  (управнена сторона, у тому числі кредитор)  має право вимагати   від зобов‘язаної  сторони  виконання  її обов‘язку.  

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України, встановлено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.   

Відповідно  до ч.1   ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарські  зобов‘язання, які є одним із  видів господарських зобов‘язань, - це  цивільно-правові  зобов‘язання, що виникають  між учасниками  господарських відносин  при здійсненні  господарської діяльності, в силу   яких  зобов‘язана сторона  повинна вчинити  певну господарську  дію на користь  другої сторони  або утриматись від певної дії, а управнена сторона  має право  вимагати  від  зобов‘язаної  сторони виконання  її обов‘язку.          

Статтею 509  Цивільного кодексу  України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач,  ТОВ “Русич”,  звертався до відповідача, ЗАТ “Агромаш -ІФ” з вимогою  від 08.11.10р сплатити суму боргу за отриманий товар.

Доказів оплати вартості товару в сумі  562029 грн. 65 коп. відповідачем суду не подано і на час розгляду справи в суді.

Враховуючи наведене, та неподання відповідачем жодних доказів у спростування вимог позивача,  суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 562029 грн. 65 коп. основного боргу обґрунтованими, та такими,  що підлягають задоволенню.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з поданим  позивачем розрахунком (а.с. 72-80) відповідачу нараховано 73964 грн.34 коп.  пені, 46616 грн. 14 коп. -  3% річних, 184962 грн.  71 коп. інфляційних втрат.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені. Розрахунок здійснено вірно, у відповідності до  чинного законодавства, окремо  за  кожним простроченим платежем за відповідний розрахунковий період.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором  № 28 від 05.01.2008   відповідачем не спростовано та підтверджується матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 73964 грн.34 коп.  пені, та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.          

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на  вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд  перевірив правильність нарахування 3% відсотків річних та інфляційних втрат.           Розрахунок (а.с. 72-80) здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором № 28 від 05.01.2008 року  підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем, отже вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 46616 грн. 14 коп. та   184962 грн.  71  інфляційних втрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті  державного мита в сумі  8675 грн. 73 коп. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 236 грн. слід покласти на відповідача.  

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, ст. ст. 82  - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Агромаш -ІФ”,  вул. Височана, 18, м. Івано - Франківськ (код ЄДРПОУ 32873954) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “Русич”, 76006, вул.Семоненка 30/54, м. Івано –Франківськ (код ЄДРПОУ 22197144) 562029 (п'ятсот шістдесят  дві тисячі двадцять дев'ять) грн. 65 коп. суми основної заборгованості,  73964 (сімдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири)грн.   34 коп.  пені, 46616 (сорок шість тисяч шістсот шістнадцять)грн. 14 коп. -  3% річних, 184962 (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві)грн.  71 коп. інфляційних втрат, 8675 (вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять)грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та  236 (двісті тридцять шість)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                           Соботник В. В.

                                                                                                  Повне рішення складено 30.03.11

                                                                                                    Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"