Рішення

від 06.04.2011 по справі 14/5025/243/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/5025/243/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2011 р.Справа № 14/5025/243/11

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Гікон”, м. Хмельницький

до приватного підприємства меблевої компанії „Тон-Арт”, м. Хмельницький

про стягнення 13 773,79  грн.

                                                                                               Суддя                     Гладюк Ю.В.

        Представники сторін:

Позивача :  Ліснюк І.М. –за довіреністю

Відповідача :  Комісаров О.В. - керівник

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 13 773, 79 грн., з яких: 7 206,27 грн. пеня, 4 654,65 грн. інфляційні нарахування, а також 1 912,87 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.11р. подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач, після детальнішого розрахунку пені та донарахувань річних і інфляційних, просить стягнути з відповідача 12 368,71 грн., з яких: 6 206,20 грн. інфляційних, 2 201,48 грн. 3% річних, а також пеню  в сумі 3 961,03 грн. Стягнення вказаних нарахувань та пені обумовлено невиконанням відповідачем грошових зобов'язань стягнення коштів за якими здійснено рішенням суду від 26.05.2010 р. у справі № 12/755-10.

Представник відповідача письмовий відзив на позов не подав, натомість в судовому засіданні 17.03.11р. подав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

4 листопада 2009 року між сторонами укладено договір купівлі продажу № 4/11  згідно якого продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити згідно рахунків –фактур ДСП  шліфовану та ламіновану, іншу продукцію виробництва ТОВ „Кроно –Україна” та інших заводів концерну „Кроно”.

Згідно п. 2.2. та 2.3.  договору оплата вартості продукції здійснюється покупцем відповідно до виставлених продавцем рахунків і/або накладних в національній валюті України шляхом безготівкового переказу коштів на поточний банківський рахунок продавця. Оплата продукції може здійснюватись за взаємною домовленістю сторін як на умовах передоплати (повної чи часткової), так і після фактичної поставки продукції. Продавець має право надати покупцю відстрочку платежу по кожній окремій партії продукції, однак не більше 45 календарних днів з дати її поставки. Якість продукції обумовлена п. 4 договору. У випадку порушення покупцем вимог п. 2.3. цього договору, зокрема в частині  несвоєчасного  проведення  з продавцем розрахунків за поставлену продукцію покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % від суми належного останньому платежу за кожен день  прострочення (п. 5.2).

Відповідно до п. 9.1. договір вступає в силу з дати його укладення і діє до 31.12.2010р..а у фінансовому відношенні –до виконання взаємних зобов'язань та врегулювання всіх розрахунків між сторонами.

Поставка товару, згідно даного договору відбувалась за наступними накладними: № 11/11-1б від 11.11.09р. на суму 65 558,57 грн., № 19/11-3Б від 19.11.09р., на суму 24 107,40 грн., № 01/12-1б від 01.12.09р., на суму 17 686,20 грн., №  09/12-5б від 09.12.2009р., на суму 2222.46 грн., №22/12-1б від 22.12.09р.,  на суму 2003.02 грн., № 28/12-1б від 28.12.09р., на суму 908,10 грн., № 29/12-2б від 29.12.09р., на суму 507,83 грн., № 13/01-1б від 13.01.10р., на суму 4 936,78 грн., № 03/02-1б від 03.02.10р., на суму 4 194,50 грн., № 22/02-1б від 22.02.10р., на  суму 12 966,83 грн.

Оплата за вказаний товар проведена відповідачем частково (по накладній № 11/11-1б  неоплаченою залишилась сума 2020,59 грн.), в зв'язку з чим утворилась заборгованість, про стягнення якої 22.04.10р.  позивач звернувся з позовом до суду.

26 травня 2010 року господарським судом області винесено рішення у справі № 12/755 – 10, копія якого міститься в матеріалах справи про стягнення з ПП меблева компанія „тон –Арт”  на користь ТзОВ „Гікон”74 553,71 грн. заборгованості, 3 337.22 грн пені, 2 265,43 грн інфляційних, 484,68 грн. 3%  річних.  Видано   відповідний  наказ.

Як вбачається з наданої копії постанови ДВС від 06.08.10р. вказаний вище наказ повернуто стягувану без виконання через відсутність у боржника зареєстрованого майна та коштів на рахунку. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 02.02.11р.   залишилась  не  погашеною, в зв'язку з чим позивач, за період з дня виникнення прострочення по останній день шестимісячного строку, провів нарахування суми пені, а також річних, за період з 23.04.10р. по 16.03.11р.   та  інфляційних, за період з серпня 2010р. по лютий  2011р.(періоди не охоплені рішенням від 26 травня  2010 року).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та надавши їм оцінку в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його  регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вказані законодавчі положення, а також факт встановлення судом наявності заборгованості відповідача за досліджуваним договором вимоги позивача за даним позовом заявлені  правомірно.

Приймаючи до уваги заявлене відповідачем клопотання про застосування спеціальної позовної давності, судом відмічається наступне.

Строк позовної давності для вимог по пені, згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України становить 1 рік. Враховуючи, що датою звернення  з позовом до суду є 9 лютого 2011 року, строк позовної давності для вимог  по  пені закінчився 9 лютого 2010 року (за рік до дати звернення з позовом до суду). Таким чином нарахування пені можливе лише у період з 9 лютого 2010 року по останню дату шестимісячного строку нарахування пені (по кожній окремій поставці (накладній)). Однак, з урахуванням стягнення суми пені у справі № 12/755-10, яке здійснено з моменту виникнення прострочки та до 22 квітня 2010 року (по всіх накладних) стягнення пені у даній справі можливе лише за період з 23 квітня 2010року по останній день шестимісячного строку нарахування пені, який входить в межі періоду, за який позивач може звернутися до суду з вимогою про стягнення пені.

Таким чином, стягненню підлягає наступна сума пені за відповідні періоди (по накладних):

№ 11/11-1б від 11.11.09р. –з 23.04.10р. по 25.06.10р.- 70 грн.,

№ 19/11-3Б від 19.11.09р. - з 23.04.10р. по 03.07.10р. –1051,99 грн.,

№ 01/12-1б від 01.12.09р. - з 23.04.10р.  по  15.07.10р. –789,10 грн.,

№  09/12-5б від 09.12.2009р. - з 23.04.10р.  по 23.07.10р. –107,45 грн.,

№22/12-1б від 22.12.09р. - з 23.04.10р. по 05.08.10р.  –108,96 грн.,

№ 28/12-1б від 28.12.09р.  - з 23.04.10р.  по  11.08.10р. –51,86 грн.,

№ 29/12-2б від 29.12.09р.  - з 23.04.10р.  по 12.08.10р. –29,22 грн.,

№ 13/01-1б від 13.01.10р. -  з 23.04.10р.  по 27.08.10р. –315,48 грн.,

№ 03/02-1б від 03.02.10р.  - з 23.04.10р.  по 17.09.10р. –305,45 грн.,

№ 22/02-1б від 22.02.10р. –з  23.04.10р. по 06.10.10р. –1048,90 грн.

Всього:  3 878,41 грн.

Підстави для стягнення решти суми пені відсутні, а тому в позові, в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом.

Враховуючи зазначену норму та наявність заборгованості, вимоги позивача щодо стягнення нарахувань інфляції та річних також обґрунтовані. Однак, поданий розрахунок суми таких нарахувань не відповідає вимогам вищенаведеної ст. 625 ЦК України. Так, позивач провів даний розрахунок виходячи з розміру заборгованості 81 660,56 грн., тобто зарахувавши до суми основного боргу (74 553,71 грн.) також і стягнуті за рішенням суду у справі № 12/755-10 річні, інфляційні, пеню, витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу  та мито, що не узгоджується з положеннями ст. 625 ЦК України. Оскільки згідно рішення суду у справі № 12/755-10 основний борг відповідача становить 74 553,71 грн. обґрунтованими є вимоги про стягнення зазначених нарахувань у розмірі: 5119,82 грн. –інфляційні,  2003,76 грн.  –3% річних.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись  ст.ст.1, 4-5, 4-7, 12, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського  процесуального  кодексу  України,  суд-

В И Р І Ш И В:

Позов  задовольнити  частково.

Стягнути з приватного підприємства „Меблева компанія „Тон-Арт” (29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, 25, р/р 26006352 в відділенні №1 ХФ ПУМБ у м. Львові МФО 385350, код ЄДРПОУ 35605050) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гікон”  (29000, м. Хмельницький, вул. Молодіжна, 3/2, р/р 26001013061478 в ПАТ „ВТБ Банк” відділення „Міське”, м. Хмельницький, МФО 321767, код ЄДРПОУ 22774191) -  3 878,41 грн.  пені, 5119,82 грн. –інфляційних, 2003,76 грн.  –3% річних, 110,19 грн. державного мита, а також 188,8 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                      Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу,  3 –відповідачу.