Постанова

від 06.04.2011 по справі 21/248-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/248-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011 року                                    Справа №  21/248-10

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Павловського П.П. (доповідача)    

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: Рогатинський М.З., довіреність №02  від 04.01.11,  представник;

від відповідача: Солодовник Ю.С., довіреність № 03 від 15.03.11, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Адатранссервіс”, м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  03.02.11 р. у справі №21/248-10

за позовом: Комунального підприємства “Дорожник, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області   

до: відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Адатранссервіс”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області  

 про стягнення 29 394,52грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2011р. по справі №21/248-10 (суддя –Суховаров А.В.)  позов задоволено частково. Присуджено до стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю “Адатранссервіс” на користь Комунального підприємства “Дорожник” 25 898,29 грн. –основного боргу, 12,77 грн. 3% річних, 259,06 грн. –державного мита, 208,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

             Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Адатранссервіс” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду  Дніпропетровської області від  03.02.2011 р. та прийняти нове рішення,  яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

     Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідач лише частково перерахував гроші позивачу у безготівковій формі, а інший залишок коштів вносився до каси комунального підприємства “Дорожник” по прибутково –касовім ордерам, що не було встановлено судом у рішенні. Також право визначати призначання платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, отже отримувач коштів КП “Дорожник” не мав жодного права змінювати вказане ТОВ “Адатранссервіс” призначення грошових коштів та “правомірно зараховувати в рахунок погашення заборгованості по іншим договірним зобов'язанням”, як зазначено у рішенні суду першої інстанції. Окрім того, норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22 взагалі не було застосовні господарським судом при винесені рішення по справі №21/248-10.

               Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 28.03.2011р. на 10 год. 30 хв.

               В судовому засіданні 28.03.11р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 06.04.11р. на 10:35год.

               В судовому засіданні 06.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

               Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

   Матеріалами справи встановлено, що  06.03.2008 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір про надання послуг з санітарного оброблення та аналогічних послуг.

  Відповідно до умов вказаного Договору,  виконавцем у період з березня 2008 року по лютий 2009 року надано замовнику послуг на загальну суму 704 645,50 грн., що підтверджується наявними у справі двосторонніми актами приймання виконаних робіт.

   Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

   Пунктом 2.2 Договору встановлено, що основним документом для розрахунку за надані послуги є акт наданих послуг, встановленої форми, завірений підписами та печатками обох сторін.

   Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

    Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем  були порушені взяті на себе зобов'язання за договором, оскільки станом на 01.04.10р. замовник частково розрахувався за надані виконавцем послуги в розмірі 678 747,21 грн., з яких: 589 939,90грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача та 88 807,31 грн. на підставі договору переведення боргу від 17.09.08р.

    Наведене свідчить про те, що у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 25 898,29 грн., що і стало причиною подання позову.

    Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання  позивача відносно відсутності спірної заборгованості не можуть прийматись до уваги з огляду на те, що платіжне доручення № 28 від 17.06.08р. про перерахування суми 25 000,00 грн. (а.с.54) не містить посилання на Договір, а лише відображає відомості щодо оплати по акту від 30.04.08р. за квітень 2008 року, тоді як двосторонній акт приймання виконаних робіт по Договору за квітень 2008 року не містить календарної дати підписання, тому правомірно зарахований позивачем в рахунок погашення заборгованості по іншим договірним зобов'язанням між сторонами у справі.

    Відносно ж перерахованої відповідачем  суми в розмірі 99 973,32 грн. (а.с. 53),  частина якої була зарахована виконавцем в рахунок погашення боргу замовника відповідно до акту приймання виконаних робіт за квітень 2008 року, а надлишок від якої в розмірі 948,78 грн. було зараховано в рахунок погашення заборгованості по іншим договірним відносинам сторін, судова колегія також вважає  як правомірне зарахування, оскільки рахунок №27 від 31.03.08 р., який зазначено у графі „призначення платежу”, відповідачем до матеріалів справи не надавався ні суду першої, ні апеляційної інстанції.

 Відтак, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

 Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Суд бере до уваги, що в спірних актах прийняття виконаних робіт відсутня дата їх підписання, що унеможливлює визначити граничний строк сплати отриманих послуг, згідно умов п. 2.3 Договору.

Але, позивач 16.03.10 р. направив на адресу відповідача лист-вимогу №84 від 15.03.10 р. щодо сплати існуючої заборгованості  (а.с.18-19).

           Враховуючи, що сторони не можуть вказати точну дату отримання відповідачем наведеного спірного листа-вимоги, суд першої інстанції беручи до уваги затверджені Міністерством юстиції України 19.12.07р. Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів за № 1383/14650  правомірно визначив, що згідно  приписів ч.2 ст.530 ЦК України у позивача виникло право вимоги цих грошових коштів  26.03.10 р.

В силу положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України суд правомірно  здійснив перерахунок  3% річних за період з 26.03.10 р. по 31.03.10 р. та задовольнив  їх у розмірі 12,77 грн. і обґрунтовано  відмовив в частині стягнення інфляційних втрат.

 Отже, доводи відповідача до ст. ст. 33,34 ГПК України не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи, а судом першої інстанції правомірно   частково задоволені позовні вимоги  позивача.

            Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

       На підставі вищевикладеного та  керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Адатранссервіс”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  03.02.11 р. у справі №21/248-10 залишити  без задоволення.

             Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.11 р. у справі  № 21/248-10 залишити без змін.

             Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

              Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя   П.П. Павловський

СуддяО.В. Чус

Суддя В.В. Швець

Постанова виготовлена та

підписана  в повному обсязі 07.04.11р.