Постанова

від 30.03.2011 по справі 30/233-08-4851

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/233-08-4851

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" березня 2011 р. Справа № 30/233-08-4851

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін у судовому засіданні 02.03.2011р.:

Одеської міської ради –Моджук І.О.

від позивача –не з'явився

від відповідача –не з'явився

за участю представників сторін у судовому засіданні 30.03.2011р.:

Одеської міської ради –Асташенкова О.І.

від позивача –не з'явився

від відповідача –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу

Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

від 29.01.2009 р.

у справі № 30/233-08-4851

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя XXI»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ»

про визнання права власності

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від  14.02.2011 р., яка надіслана учасникам процесу 14.02.2011р., розгляд апеляційної скарги призначено на 02.03.2011 р.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процес за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

За правилами ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 30 березня 2011р. за погодженням сторони, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

18.11.2008 р. ТОВ «Оселя XII»звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ»в якому просило визнати право власності на адміністративну будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 10, загальною площею 425,8 кв. м.

13.01.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ»звернулось із зустрічним позовом до ТОВ „Оселя XXI” про визнання права власності на адміністративну будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Валіховський, буд.10, загальною площею 425,8 кв.м.

Рішенням Господарського суду Одеської від 29 січня 2009 р. по справі № 30/233-08-4851 ( суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову ТОВ «Оселя XII»відмовлено, зустрічну позовну заяву ТОВ «АРТ»задоволено повністю.

Одеська міська рада дізнавшись про наявність рішення суду від 29 січня 2009 р. по справі № 30/233-08-4851, 11.02.2011 року звернулась до Одеського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою в який просила скасувати наведене рішення як таке що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що господарським судом першої інстанції були порушені норми матеріального права у сфері містобудування та у сфері земельних правовідносин, а саме: ст. 23 Закону України „Про планування і забудову територій; ст. 5 Закону України „Про основи містобудування; ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”; п. 1 ст. 376; п. 2 ст. 376; п. 3 . 2 ст. 331   Цивільного кодексу України.

Заперечень на апеляційну скаргу не находило.

Представник апелянта підтримує апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що позовні вимоги ТОВ «Оселя XII»та Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ»ґрунтуються на спірних правовідносинах які виникли між ТОВ «Оселя XII» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ»в наслідок виконання умов договору оренди адміністративної будівлі, розташованої за адресою : м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 10, загальною площею 425,8 кв. м.

Згідно п. 5.3.5  наведеного договору ТОВ «Оселя XII»зобов'язалось за свій рахунок виконати роботи по реконструкції та ремонту вищезазначеної будівлі, ТОВ «АРТ»зобов'язалось відшкодувати ТОВ «ОселяXII»вартість цих робіт протягом 14-ти днів з моменту отримання Акту виконаних робіт. У разі неможливості відшкодування витрат на роботи по реконструкції та ремонту будівлі, ТОВ «АРТ»зобов'язалось передати ТОВ «Оселя XII» у власність адміністративну будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 10, загальною площею 425,8 кв. м.

В подальшому ТОВ «Оселя XII»21 липня 2008р. уклало договір підряду на виконання робіт по реконструкції та ремонту  адміністративної будівлі, розташованої за адресою : м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 10, загальною площею 425,8 кв. м.  не виконання умов договору стало підставою  звернення ТОВ «Оселя XII»із відповідним позовом до господарського суду у задоволенні якого було відмовлено повністю.

13.01.2009р. ТОВ «АРТ»звернулось із зустрічним позовом в якому посилаючись на те, що позовна заява ТОВ «Оселя XII»є необґрунтованою та безпідставною просило визнати за ним право власності на адміністративну будівлю, яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 10, загальною площею 425,8 кв. м., який господарським судом був задоволений повністю.

Задовольняючи позов, господарський суд  виходив з того, що згідно  до вимог ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу  України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, „але як свідчать матеріали справи відповідач в супереч названим нормам закону створив реальні умови, які обмежують права позивача у здійсненні ним своїх прав на новозбудоване майно”.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами суду  які були наведені в оскаржуваному судовому рішенні в обґрунтування відмови  ТОВ «Оселя XII»у задоволенні позову та не погоджується  із висновками суду стосовно задоволення зустрічного позову, оскільки задовольняючи зустрічний позов господарським судом на думку судової колегії апеляційної інстанції не взято до уваги, що приписами ст.23 Закону України „Про планування і забудову території”, визначено, що будівництво об'єктів містобудування, а саме здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до вимог ст.5 Закону України „Про основи містобудування”, однією з основних вимог містобудування є забезпечення будівництва об'єктів відповідно до затверджених, у встановленому порядку, проектів цих об'єктів. Так, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

-розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів;

- раціональне використання земель та територій для містобудівних

потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання

земельних ділянок;

-          урахування державних та громадських інтересів при плануванні та

забудові територій;

-          урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів

земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно з

законодавством.

За приписами ст. 12 Закону України „Про основи містобудування” сільським, селищним, міським радам у сфері містобудування на їх території надають право затверджувати місцеві правила забудови окремих частин населених пунктів або окремі розділи місцевих правил забудови, вносити зміни в зазначені документи за поданням спеціально вповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.

Саме місцевими правилами забудови встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування, надання дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття цих об'єктів в експлуатацію, а також порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю.

Рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, відповідно до вимог п.5.ст.З Закону України „Про планування та забудову територій” є обов'язковими для всіх суб'єктів містобудування.

Крім того, відповідно до вимог ст. 144 Конституції України, п.1 ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування” акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 12 Закону України „Про планування та забудову території” та ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність”, встановлено компетенцію органів місцевого самоврядування відносно права затвердження місцевих правил забудови.

Рішенням Одеської міської ради від 17.04.2001р. № 2153-ХХШ затверджено „Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м. Одесі”.

Рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003р. №1716-ХХІУ „Про затвердження нової редакції „Правил забудови м. Одеси” були затверджені „Правила забудови м. Одеси".

Наведеними правилами встановлено порядок розробки містобудівної документації, підготовки матеріалів попереднього узгодження місця на розміщення об'єкта будівництва, збір первинних даних для проектування, проведення перед проектних та проектних робіт, узгодження, експертизи та затвердження перед проектної та проектної документації для нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції та розширення об'єктів надання земельних ділянок для зазначених цілей у власність та користування, виконання будівельних робіт та прийняття об'єктів у експлуатацію.

Також Положення регламентує порядок отримання дозволу та збирання вихідних даних для проектування, здійснення проектних робіт, узгодження, експертизи та затвердження проектів реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень зі зміною та без зміни функціонального призначення, здійснення будівельних робіт та прийняття в експлуатацію та обов'язкове для усіх суб'єктів містобудівної діяльності - фізичних та юридичних осіб, незалежно від форм власності, організаційно-правової форми та підпорядкованості, та поширюється на всю територію міської межі.

Згідно з п.1.4 Положення, реконструкцією є виконання будівельних робіт зі зміною одного з наступних параметрів:

-          функціональне призначення приміщення;

-          техніко-економічні показники;

-          зміна конструктивної схеми приміщення;

-          збільшення навантаження на існуючі інженерні комунікації.

Відповідно до вимог п.1.5 Положення, замовником на розробку  проектної документації по реконструкції приміщень та виконання будівельних робіт можуть бути підприємства, організації та громадяни, яким належить право власності на ці приміщення.

Наявні у справі матеріали свідчать, що ТОВ „ АРТ” та ТОВ  „Оселя XII” не мають будь яких документів, які посвідчують їх права  на наведену будівлю, що будівництво (реконструкція) адміністративної будівлі, загальною площею 425, 8 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Валіховський, 10 було розпочато ТОВ „АРТ” без проекту, без належним чином затвердженого проекту.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. № 273 (чинним на момент будівництва) було затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт.

Наведеними положенням  встановлено  порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту.

Згідно з п. 1.1. Положення 1 дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) на виконання будівельних робіт, робіт з реконструкції, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд.

З наявних у справі матеріалів  вбачається, що ТОВ „АРТ” було розпочато будівництво (реконструкцію) адміністративної будівлі, загальною площею 425,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Валіховський, 10  без дотриманням вимог вищенаведеного положення, а відтак роботи проводились без належним чином оформленого дозволу на проведення будівельних робіт.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Пунктом 2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Крім того за приписами ст.331 ЦК України, якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

За приписами ст. 18 Закону України „Про основи містобудування”, після закінчення реконструкції об'єкт нерухомості підлягає прийняттю до експлуатації.

На думку колегії не заслуговує  на увагу  і посилання суду першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного судового рішення на приписи ст.ст. 319, 392 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник може пред'являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, оскільки матеріали справи не містять  підстав щодо застосування наведених норм матеріального права.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт  спростував наявні в рішенні суду обставини, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи  із порушенням норм матеріального права, а тому остане підлягає зміні.

                                Керуючись ст.ст.77, 85, 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА

Рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2009р. зі справи № 30/233-08-4851 -  скасувати частково.

           Скасувати  пункт 2,3,4,  резолютивної частини рішення у задоволенні позову   ТОВ „Арт” –відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

        Жеков В.І.

Судді

        Картере В.І.

        Пироговський В.Т.

Повний текст постанови підписано 01.04.2011 р..