Постанова

від 30.03.2011 по справі 7/552-10-5425

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/552-10-5425

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" березня 2011 р. Справа № 7/552-10-5425

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.,

секретар судового засідання  Чеголя Є.О.

Представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Господарського суду Одеської області

від 20.01.2011р.

у справі № 7/552-10-5425

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” м. Одеса

кредитор Товариства з обмеженою відповідальністю "Миттал-Юг АНТ"

Ліквідатор Ніколайчук О.О.

про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд”

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 09.03.2011 р., яка надіслана учасникам процесу 09.03.2011 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 30.03.2011 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81  Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процес за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

23.12.2010 р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” в особі голови ліквідаційної комісії Ніколайчука О.О. звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання банкрутом  товариства в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якій просило визнати банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд”, ліквідатором банкрута призначити голову ліквідаційної комісії боржника Ніколайчука О.О.

Заява обґрунтована тим, що головою ліквідаційної комісії  встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” має кредиторську заборгованість у сумі 10000,00 грн. перед  Товариством з обмеженою відповідальністю „Миттал-Юг АНТ”, яка виникла на підставі Договору купівлі-продажу товару №12-05/10 від 16.08.2010р. р., укладеному між Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд”  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Миттал-Юг АНТ”. Відповідно до умов вказаного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю „Миттал-Юг АНТ”  повністю виконано роботи по передачі товару по видатковій накладній №21/011 від 16.08.2010р., а Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” зобов'язалось сплатити вартість поставленого товару не пізніше 7 днів з моменту передання товару постачальником, однак у зв'язку з неплатоспроможністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд”  останнє  не погасило  вказану заборгованість.

З позовної заяви вбачається, що в ході перевірки ліквідаційною  комісією встановлено, що заборгованості перед іншими підприємствами, установами та організаціями у Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” немає, заборгованості по заробітній платі, а також заборгованості по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів перед бюджетами та державними цільовими фондами немає. Закладеного майна та майнові активи підприємства відсутні. Таким чином ознак доведення Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” до банкрутства не виявлено.

Тому, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” 23.12.2010 р. було прийнято рішення про звернення до Господарського суду Одеської області з заявою про банкрутство  вищезазначеного товариства на підставі статті 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою Господарського суду Одеської області від 20.01.2011 р. (суддя Лепеха Г.А.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд”, відкрито відносно Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Ніколайчука Олега Олександровича, припинено повноваження органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, зобов'язано ліквідатора банкрута в п'ятиденний строк подати оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційному друкованому органі (газети „Голос України” чи „Урядовий кур'єр”) з метою виявлення всіх кредиторів, докази подачі оголошення надати суду, оголошення повинно містити відомості, вказані у ч.5 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25-31, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та надати суду звіт.

Не погодившись з вказаною постановою суду Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулась до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 20.01.2011р. по справі № 7/552-10-5425, провадження у справі припинити.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт послався на те, що  до заяви голови ліквідаційної комісії про порушення справи про банкрутство не додані докази здійснення повідомлення комісією з припинення юридичної особи в порядку ч.4 ст.105 ЦК України, та відсутні посилання на такі факти як здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Також скаржник послався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” відзвітувало до податкових органів за декілька місяців до початку ліквідації зі значними позитивними показниками діяльності (згідно поданих податкових декларацій боржник в звіті за 2010рік відобразив валовий дохід у розмірі 2 279 411,00грн., за 2009р. відобразив валовий дохід у розмірі 4 642 894,00грн., за 2008р. відобразив валовий дохід у розмірі 11 442 751,00грн., за 2007р. відобразив валовий дохід у розмірі 11 643 102,00грн.), що свідчить про веденя активної господарської діяльності підприємством.

Враховуючи твердження ДПА у м. Києві   наведені в апеляційній скарзі,   про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд” бюджетної заборгованості судова колегія апеляційної інстанції відновила пропущений строк ДПА на апеляційне оскарження та прийняла апеляційну скаргу до провадження.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ч.5 ст. 60 ГК України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку заявлення кредиторами вимог, передбаченого статтею 105 ЦК України.

З матеріалів даної справи вбачається, що ліквідатор боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами 51 Закону України    "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  23.12.2010 р. Однак, при зверненні з вказаною заявою не було дотримано вимог чинного законодавства.

Так, на момент звернення з вказаною заявою до господарського суду ТОВ „ БКК „Інтербуд” знаходилось на податковому обліку в Державній податковій   адміністрації м. Києва, однак заявником не було надано доказів повідомлення вказаного податкового органу про ліквідацію  товариства.

Разом з тим, вказаний державний орган є потенційним, явним (у розумінні ст. 60 Господарського кодексу України) кредитором боржника.

На необхідності такого повідомлення органу державної податкової служби наголошено Верховним Судом України у постанові від 10.06.2008 р. по справі №15/682-б.

Крім того, з наявних у справі матеріалів вбачається, що до звернення із заявою про порушення справі про банкрутство комісія з припинення юридичної особи взагалі не виконала приписи ст. 105 ЦК Україні, щодо проведення ліквідаційної процедури та порядку звернення до господарського суду с заявою про визнання банкрутом.

Дотримання зазначених вимог законодавства має істотне значення для правильного вирішення справи, так як здійснення ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі спрямоване на задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу майна боржника.

Правова позиція щодо необхідності дотримання заявником строків, передбачених ч. 4 ст. 105 ЦК України при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за правилами 51 Закону України   "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  наведена у постанові Верховного Суду України від 10.06.2008р. у справі №15/682-б та постановах Вищого Господарського суду України від 13.10.2009р. у справі №5/591/08, від 10.02.2010р. у справі №18/198/09 та від 03.03.2010р. у справі №2/60/09.

За таких обставин, місцевому господарському суду належало повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до положень частин 1 ст. 8, ст. 9 та ст.51 Закону   України    "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , як таку, що подана боржником без дотримання вимог чинного законодавства у випадку ініціювання процедури банкрутства при самоліквідації боржника.

Наведене свідчить про помилковість висновків господарського суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство.

           Про позитивний обов'язок законодавця на предмет заповнення прогалин у статті 40 Закону  України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для належного застосування судами норм законодавства про банкрутство та про можливість припинення незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України №5-рп/2007 від 20.06.2007року у справі №1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ „Кіровоградобленерго” про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

З огляду на  викладене,  постанова Господарського суду Одеської області від 20.01.2011р. по справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-Комплектуюча Компанія „Інтербуд”, не відповідає приписам наведених норм права, а відтак  підлягає скасуванню с припиненням провадження у справі з підстав  передбачених  п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві –задовольнити.

Постанову Господарського суду Одеської області від 20.01.2011р. по справі № 7/552-10-5425  –скасувати.

Провадження у справі № 7/552-10-5425 - припинити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя :                                                            В.І. Жеков

Судді:                                                                                В.І. Картере

                                                                                          В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 01.04.2011р.