Рішення

від 30.03.2011 по справі 15/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/49

30.03.11

За позовом          Фермерського господарства "БАТіяр"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ЛТД"

про                    стягнення  575 158,36грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача -      Бордаченко О.В., Гаврись В.Б.

від відповідача - Антипенко О.Ф.

У судовому засіданні 30.03.2011 за згодою присутніх представників сторін  судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        Фермерське господарство "БАТіяр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ЛТД" 575 158,36грн(568000,00грн.-основного боргу, 2614,36грн.-3% річних, 4544,00грн.-інфляційного збільшення суми боргу) заборгованості.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення взятих на себе зобов"язань, Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлений товар у повному обсязі.

Позовну заяву 31.01.2011 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/49.

Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив,  що станом на час розгляду справи основна дебіторська заборгованість становить 568000,00 грн.

Відповідач , в свою чергу Відповідач надав суду заперчення на позовну заяву та просив суд призначити  у справі №15/49 технічну та почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "БАТіяр" (далі-Позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ЛТД" (далі-Відповідач)  зерно пшениці  3 класу (далі-Товар) у кількості 681,6тон на загальну суму 568000,00грн., що підтверджується  накладною №3 від 03.12.2009 року, Довіренністю №15 від 03.12.2009, виданої на імя ОСОБА_1 (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення взятих на себе зобов"язань щодо оплати поставленого Товару, Відповідач  не розрахувався  за отриманий Товар  у повному обсязі.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 568000,00грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.    

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Твердження Відповідача щодо сумнівності поставки Товару та призначення у справі №15/49 технічної та почеркознавчої експертизи судом до уваги не приймаються з  наступних підстав.

У матеріалах справи міститься Акт звірки станом на 03.12.2009 рік, яким Відповідач фактично  тільки підтвердив, що становм на 03.12.2009 у останнього інсує заборгованість у розмірі 568000,00грн.

Доказів виконання зобов"язання по сплаті заборгованості у розмірі 568000,00грн. Відповідечем суду не надано, чим не підтверджено відсутності заборгованості перед Позивачем.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 568 000,00грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 4544,00грн. інфляційних нарахувань.

Що стосується стягнення трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 2614,36грн,суд не погоджується з наданим  позивачем розрахунком, наведеним у  позовній заяві та здійснює власний перерахунок, відповідно до якого сума  3% річних  становить 2380,93грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

 Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 568000,00грн. основного боргута 4544,00грн -інфляційного збільшення суми боргу та 2380,93грн-3% річних .

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 5748,70грн. та 235,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства  "БАТіяр" задовольнити частково.

2. Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ЛТД" (02002, м.Київ, вул. С.Сагайдака,101, код ЄДРПОУ 32710955), а у випадку відсутності коштів  з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фермерського господарства  "БАТіяр" (07561, Київська обл., Баришівський район, с.Поділля, вул. Шевченка,7,  код ЄДРПОУ 32886481) 568000(п"ятсот шістдесят вісім тисяч)грн. 00 коп. - основного боргу, 4 544(чотири тисячі п"ятсот сорок чотири)грн.00коп-інфляційного збільшення суми боргу, 2380(дві тисячі триста вісімдесят)грн.93коп-3%річних, 5748(п"ять тисяч сімсот сорок вісім)грн. 70 коп.- витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п"ять) грн. 88 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог Фермерського господарства  "БАТіяр" відмовити.

5. Відмовити  Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ЛТД" в задоволенні клопотання щодо призначення у справі №15/49 технічної та почеркознавчої експертизи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                             Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 31.03.2011