Постанова

від 05.04.2011 по справі 32-7/72-10-1068

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32-7/72-10-1068

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 32-7/72-10-1068

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.

При секретарі: Хом`як О.С.

За участю представників сторін:

від ПАТ трест „Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього- Поліщук Ю.В., довіреність № 713 від 09.08.2010р.

від ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк” –Замніус А.Ю., довіреність № 89 від 17.02.2011р.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія” в судове засідання не з'явились. Про час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  

ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк”

на постанову  господарського суду Одеської області від 23.03.2010р.

у справі № 32-7/72-10-1068

за заявою кредитора ТОВ „Торговий дім „Оптімус”

до боржника ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”

про  визнання банкрутом

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засідання 05.04.2011р. о 10:30 оголошувалась перерва на 05.04.2011р. до 15:00.

Відповідно до ст. 4-4 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2010р. порушено провадження у справі № 7/72-10-1068 за заявою ТОВ „Торговий дім „Оптімус” про банкрутство ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія” за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду Одеської області від 23.03.2010р. ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія” визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - ТОВ „Торговий дім „Оптімус”, яке зобов'язано провести ліквідаційні заходи, передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”, припинено підприємницьку діяльність ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”, зобов'язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цієї ухвали заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення у зв'язку з визнанням банкрутом, кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну. Вимоги, незадоволені за відсутністю майна, вважати погашеними Скасовано арешт та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою суду від 10.03.2010р., припинено повноваження ліквідатора, провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від  28.09.2010р., яка залишена без змін  постановою Вищого господарського суду від 14.12.2010р., ухвалу господарського суду Одеської області від 11.05.2010р. у справі №7/72-10-1068 - скасувано. Справу № 7/72-10-1068 передано для подальшого розгляду до господарського суду Одеської області.

17.01.2011р. ухвалою господарсьского суду Одеської області справі присвоєно номер 32-7/72-10-1068  та останню призначено до розгляду.

Не погоджуючись із постановою господарського суду Одеської області від 23.03.2010р., ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, та припинити провадження по даній справі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 34, 43 ГПК України, ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

ПАТ трест „Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього не погоджуючись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить суд залишити постанову господарського суду Одеської області від 23.03.2010р. без змін, оскільки вважає, що вона винесена з дотриманням норм чинного законодавства, та відмовити в задоволені апеляційної скарги ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк”,  з мотивів викладених у відзиві.

05.04.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява ПАТ трест „Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього про відвід колегії судіів у складі: Воронюка О.Л., Єрмілова Г.А., Лашина В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р. вищезазначена заява відхилена, оскільки заява ПАТ трест „Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього про відвід колегії суддів у складі:  головуючого судді Воронюка О.Л., суддів Єрмілова Г.А., Лашина В.В. об'єктивно не підтверджена, мотиви заявлення відводу суддів не свідчать про їх упередженість при розгляді даної справи.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили.          

          Заслухавши пояснення представників ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк” та ПАТ трест „Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятої господарським судом постанови, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк” підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський   суд   не    зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.  

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру  ліквідації  на  підставі ст. 52   Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі по тексту - Закон про банкрутство),  якою  передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до вимог частин 1, 5 статті 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 із змінами на даний час).

Аналізуючи приписи даної статті, слід дійти висновку, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою ст. 52 Закону про банкрутство, є достатньою для порушення провадження у справі. Тобто, у випадку доведеної відсутності боржника за юридичною адресою, провадження у справі проводиться з врахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”.

Втім, докази, які б дозволяли застосовувати норми статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і мали бути додані до заяви про визнання боржника банкрутом, на момент прийняття оскаржуваної постанови в матеріалах справи були відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Східноукраїнська нафтова компанія” обґрунтована тим, що боржник відсутній за місцем знаходження, що, на думку ініціюючого кредитора, підтверджується актами про відсутність боржника за місцезнаходженням за адресами: 01038, м. Київ, проспект Науки, б.54-Б, офіс 6 та м. Одеса, вул. Канатна, 4. (а.с.15-17).

Разом з тим, як вбачається з аметріалів справи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № А01 215172, та довідки № 340446 від 20.01.2010 (а.с. 18-19, т. 1) адреса місцезнаходження боржника є м. Одеса, вул. Канатна,4,  окрім того, щодо статусу відомостей про юридичну особу боржника, то вони є підтвердженими.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України та до положень п. 5 статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Проте, установчі документи ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія” в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування питання про те, який орган або особа уповноважений виступати від імені ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”, де його адреса, а відтак, і місце знаходження юридичної особи.

Статтею 16 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб (далі - Єдиний державний реєстр), який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 вищевказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи, на момент порушення провадження у спарві про банкрутство ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”, не містять підтвердження наявності в реєстрі запису про „відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження”.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу, акт про відсутність боржника за місцезнаходженням, складений представниками ініціюючого кредитора, не є належним доказом відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України, та не може бути належним доказом та правовою підставою для порушення справи  про банкрутство відсутнього боржника.

Крім того, відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред`явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України  „Про виконавче провадження”.

Згідно з ч. 3 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні,  основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття  52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає ці самі інші  випадки та особливості  порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, а саме, у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство є загальною, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють  банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Судова колегія вважає, що при розгляді наявного питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою,  існують  дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону про банкрутство , в площині безспірності грошових вимог, а саме -  справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство,  встановленого  для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство  регулюються загальними нормами Закону.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство, ініціюючий кредитор посилався на існування у ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія” заборгованості перед ТОВ „Торговий дім „Оптімус”, що на думку заявника підтверджується гарантійним листом б/н від 20.08.2009, з якого вбачається що ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія” визнає заборгованість в розмірі 2 000 грн.

14.04.2006 набула чинності нова редакція Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до вимог статті 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, у вказаному переліку відсутні такі документи, як визнана у встановленому порядку претензія або гарантійний лист.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство  на підставі ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не надано суду виконавчих документів, за якими, відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, а також доказів відкриття виконавчого провадження,  тобто не надано доказів наявності  правових підстав для порушення справи про банкрутство ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”, а саме -  безспірності вимог ініціюючого кредитора, а також ініціюючим кредитором не надано належних доказів відсутності боржника за місцезнаходженням.

Враховуюче вищезазначене, колегія суддів вважає, що справа про банкрутство ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія” відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, крім того згідно вимог Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, Закону України „Про виконавче провадження” порушена неправомірно і у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”.

У зв'язку вищенаведеним, судова колегія вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову порушив норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, крім того не звернув уваги на всі обставини справи та не дав їм належної юридичної оцінки.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Одеської області не відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК, іншими законодавчими актами.

Поряд з положеннями Закону, господарський суд у справах про банкрутство має право застосовувати норми ГПК України, які передбачають, зокрема припинення провадження у справі.

Згідно до постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18 грудня 2009 року № 15, законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1' частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи відсутність достатніх підстав, необхідних для здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство, судова колегія вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги щодо необхідності припинення провадження у даній справі  на підставі п.7 ч.1 ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За таких обставин, постанова господарського суду Одеської області суду від 23.03.2010р. підлягає скасуванню, а провадження у справі про банкрутство  ТОВ „Східноукраїнська нафтова компанія”  - припиненню.    

Керуючись ст.ст. 80, 103, 104-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк”  задовольнити.

Постанова господарського суду Одеської області від 23.03.2010р.  у справі  №32-7/72-10-1068 скасувати.

Провадження у справі № 32-7/72-10-1068 припинити.

Головуючий суддя                                                                                       О.Л. Воронюк  

Суддя                                                                                                            Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                                                   В.В. Лашин

Повний текст постанови підписано 06.04.2011р.