Постанова

від 22.09.2006 по справі 2/421ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/421ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22.09.06                                                                                 Справа № 2/421ад.

     Суддя Седляр О.О.,  розглянувши матеріали справи за позовом  

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Відкритого акціонерного товариства «Кіровська швейна фабрика «Кіфадо»,                            м. Кіровськ Луганської області

про стягнення 10212 грн. 28 коп.  

за участю представників сторін:

від позивача –Окулевич О.В., дов. від 20.02.06 № 03-01/633,

від відповідача – Мінакова Н.О., голова правління,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 10212 грн. 28 коп. несплачених штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2004 році.  

           Відповідач  відзивом на позовну заяву позовні вимоги визнав.

За згодою сторін розгляд справи розпочато у попередньому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін,  суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001 р. № 2606 –ІІІ ( далі Закон) для  підприємств, установ, організацій , незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від  загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого  місця.

На 2004  рік відповідачеві визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 6 чоловік.

З наявного в матеріалах  справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-П І (річна) за 2004 рік вбачається, що  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить  148 чоловік. Фактично на підприємстві відповідача  працювало 2 інваліда, тобто відповідачем не забезпечена кількість робочих місць  для працевлаштування у 2004 році.

Стаття 20 Закону встановлює,  що підприємства (об'єднання), установи і організації  незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено  нормативом,  передбаченим частиною  першою статі  19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального  захисту  інвалідів  штрафні санкції,  сума яких  визначається  у розмірі    середньої  річної заробітної  плати на відповідному підприємстві  (в об‘єднанні), в установі , організації  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає , що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

          Відповідачем не доведено суду здійснення названих заходів щодо  забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів  у 2004 році у необхідній чисельності.

Згідно листів Кіровського міського центру зайнятості від 24.05.06 № 5/3-805 відповідач у порушення ч.2 п.12 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 “Про реорганізацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” не інформував дану організацію про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Тому матеріалами справи підтверджено, що відповідач у порушення статті 19 Закону  не виконав норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році, не створив робоче місце інваліда та не вжив заходів щодо створення цього робочого місця, у зв”язку з чим та відповідно до статті 20 Закону він зобов”язаний сплатити штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за робоче місце, не зайняте інвалідом у сумі 10212 грн. 28 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються у встановленому порядку.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити.

2.   Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кіровська швейна фабрика «Кіфадо», м. Кіровськ Луганської області, вул. Войкова, 60а, код 00308790 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, код 13396264, одержувач: Державний бюджет України р/р 31214230600241 в ВДК Перевальського району у Луганської області, МФО 804013, код 24046917, код бюджетної класифікації 50070000 штрафні санкції у сумі 10212 грн. 28 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 25.09.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           О.О.Седляр