Постанова

від 13.06.2006 по справі 36/467

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/467

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.06.2006 р.                                                                                        справа №36/467

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Діброви  Г.І.

суддівВолкова Р.В., Стойки  О.В.,

при секретареві судового засіданняШиріна Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Сіренко О.Г. (довіреність №21-04/7-п від 21.04.2006р.);Шаповалова О.В. (довіреність №21-04/9-п від 21.04.2006р.),

від відповідача:Потоцький  О.В. (довіреність №1-215 від 30.12.2004р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавне підприємство "Вугілля України " Відокремлений підрозділ "Вантажно-транспортне управління" м.Донецьк

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від13.02.2006 року

по справі№36/467

за позовомДержавне підприємство "Вугілля України" м.Київ

доДержавне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк

простягнення 42505,72грн.

В С Т А Н О В И В:

У 2005 році позивач, Державне підприємство «Вугілля України»у особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортного управління», м. Донецьк, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача –Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк про стягнення 42505 грн. 72 коп.

В процесі розгляду справи, в порядку вимог ст. 22 ГПК України, позивач неодноразово змінював позовні вимоги, в результаті чого просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42505 грн. 60 коп. з урахуванням простроченого виконання грошового зобов'язання за період з липня 2003р. по лютий 2005р. включно, яка виникла на підставі договору №108 від 02.01.2002р.

Рішенням від 13.02.2006р. позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України»у особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортного управління», м. Донецьк про стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк суми позову, з урахуванням уточнень, в розмірі 42505 грн. 60 коп. були задоволені частково, судом присуджено до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 1754 грн., в частині стягнення інфляційних та 3% річних від суми боргу 1754 грн. –позов залишено без розгляду. Судове рішення мотивоване тим, що вимоги позивача в сумі 1754 грн. за виконані транспортно-експедиційні послуги за актом від 01.08.2003р. доказані та обґрунтовані, вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних залишені судом без розгляду, на підставі вимог п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач, всупереч вимогам суду, не надав обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, в іншій частині вимог судом відмовлено в зв'язку із недоведеністю.

Позивач, Державне підприємство «Вугілля України»у особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортного управління», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що рішення господарського суду прийнято із неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Державного підприємства «Вугілля України»у особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортного управління», м. Донецьк про стягнення з відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк суми 38633 грн. 39 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та зазначив, що вважає рішення господарського суду Донецької області прийнятим у відповідності із вимогами чинного законодавства України.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст.. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст.. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій»встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України обов'язки виникають  з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.01.2002р. між ДВАТ «Донецьквантажтранс»та ДВАТ Шахтою ім. Абакумова був укладений договір №108 по наданню ДВАТ «Донецьквантажтранс»транспортно-експедиційних послуг ДВАТ Шахті ім. Абакумова по примиканню до станції Рутченково Донецької залізниці. Цим договором  визначений порядок регулювання взаємовідносин по виконанню зобов'язань сторін щодо надання шахті  транспортно-експедиційних послуг на під'їзних шляхах, що належать залізниці та обслуговуються коштами залізниці, технічним утриманням залізничних шляхових вагонних ваг, користування вагонними вагами та проведення розрахунків і оплати за ці послуги.

Відповідно до п. 4.1 договору, шахта взяла на себе зобов'язання здійснювати щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, оплату «транспорту»за надані транспортно-експедиційні послуги.

Пунктом 8.1 договору, строк його дії був встановлений на рік з 01.01.2002р. по 01.01.2003р.

Додатковою угодою до договору від 30.12.2002р. строк дії договору був продовжений до 31.12.2003р.

За період з 2003р. по 2006р. на підприємствах сторін було здійснено декілька структурних реорганізацій.

Так, підприємство позивача було перетворено з ДВАТ «Донецьквантажтранс»ДП ДХК «Донвугілля»у ВП «ВТУ»ДП «Донецьквугілля». В подальшому, згідно наказу №242 від 30.05.2005р. Міністерства палива та енергетики України, ДП «Донецьквугілля»було реорганізовано шляхом виділення з його складу відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортного управління», яке приєднано до складу ДП «Вугілля України», та є правонаступником прав та обов'язків ДП «Донецьквугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортного управління», згідно із розподільчим балансом.

На підставі наказу №94 від 28.07.2005р. ДП «Вугілля України», м. Київ створений підрозділ «Вантажно-транспортне управління»Державного підприємства «Вугілля України», м. Донецьк.

У 2003р. ДВАТ Шахту ім. Абакумова було реорганізовано шляхом злиття з іншими підприємствами та створено нове підприємство –ДП «Донецьквугілля», у складі якого існував відособлений підрозділ шахта ім. Абакумова.

Наказом №52 від 19.06.2003р. «Про організацію взаємовідносин між відокремленими підрозділами»ДП «Донецьк вугілля»до яких належали й ВП «Вантажно-транспортне управління»та Шахта ім.. Абакумова, п. 2.3, було передбачено, що виконання робіт (надання послуг) одним підрозділом іншому закінчується складанням двостороннього акту приймання виконаних робіт та акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до Наказу №35 від 28.12.2004р. «Про створення відокремлених підрозділів ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» ВП Шахта ім. Абакумова увійшла до складу ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення сум боргу з відповідача, позивач посилається також на акти виконаних робіт (послуг), як на підставу виникнення саме у відповідача боргу в розмірі 36254 грн. 90 коп.

Позивач, у виконання своїх зобов'язань, передбачених вимогами договору №108, виконав транспортно-експедиційні послуги в сумі 1754 грн., що підтверджується актом від 01.08.2003р., який підписаний обома сторонами.

Інші акти про виконання транспортно-експедиційних послуг позивачем протягом 2003 –2005р.р., на загальну суму 33351 грн. не містять в собі посилань на договір, як на підставу надання послуг.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача борг, який виник на підставі акту №0V-000343 здачі-приймання робіт (надання послуг) за лютий 2005р. на суму 1042 грн. за договором №ДГ-0000906 від 01.10.2004р.

Позивачем не надано суду доказів виставлення відповідачеві рахунку №СФ-000178 від 01.03.2005р. на суму 36254 грн. 90 коп., але виставлення рахунків не було передбачено умовами договору.

Позивачем, 19.10.2005р. було направлено на адресу відповідача претензію №2/1471 на суму наданих послуг з урахуванням суми інфляції та 3% річних.

У задоволенні вказаної претензії відповідачем було відмовлено, оскільки врегулювання правовідносин між сторонами провадилося юридичною особою ДП «Донецьквугілля».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.

Абзац 2 п.4 Заключних положень Господарського кодексу України встановлює, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідних положень Господарського кодексу України, вказані положення застосовуються до правил та обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до вимог абзацу 2 п. 4, п. 9 Перехідних положень Цивільного кодексу України, норми цього кодексу застосовуються до прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу.

За таких обставин, із змісту абзацу 2 п. 4 Господарського кодексу України і абзацу 2 п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, норми цих кодексів застосовуються до прав та обов'язків, які продовжуються за договором.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1754 грн. за виконані транспортно-експедиційні послуги за договором №108 від 02.01.2002р., відповідно до акту від 01.08.2003р., який підписаний обома сторонами, доказані, обґрунтовані, визнані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги позивача в частині стягнення суми інфляційних та 3% річних від суми заборгованості в розмірі 1754 грн. судом першої інстанції правомірно залишені без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач не надав суду розрахунок штрафних санкцій, всупереч вимогам суду, викладеним у відповідних ухвалах.

У задоволенні вимоги позивача щодо стягнення суми 33351 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ця сума боргу, пред'явлена в позові, всупереч вимогам судової колегії, не обґрунтована позивачем, за який саме період вона виникла, тому що в передатних балансах періоду виникнення цієї суми вказаний січень 2003р., тоді як в обґрунтування вимог надані акти надання послуг за період з липня 2003р. по лютий 2005р.; остаточного не визначення позивачем підстави позову (виходячи з неодноразових суперечливих змін, які не підтверджуються матеріалами справи).

Господарським судом також правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 1042 грн., яка виникла, як вважає позивач, на підставі акту №0V-000343 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2005р., оскільки даний акт не підписаний відповідачем та не може вважатися підставою виникнення спору.

Крім того, судовою колегією не може бути прийнятий до уваги в якості належного доказу в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 акт звірки взаєморозрахунків між відособленими підрозділами ДП «Донецьквугілля»- ВТУ та ш. ім. Абакумова станом на 30.06.2005р. (тоді як в тексті зазначено, що він складений станом на 31.05.2005р.), оскільки в ньому відсутні посилання на підстави його складання, вказання посад та прізвищ посадових осіб, які його підписали, і акт звірки розрахунків є тільки документом, який відображає зазначення в бухгалтерському обліку структурних підрозділів руху грошових коштів на конкретну дату.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006 року у справі №36/467 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України»у особі Відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортного управління», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006 року у справі №36/467   залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2006 року у справі №36/467   –без змін.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          Р.В.  Волков

          О.В.  Стойка

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5 –ГС Дон. обл.;

Богомолова Ю.І