15/18/2011/5003
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
05 квітня 2011 р. Справа 15/18/2011/5003
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Паблікейшнс", м. Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс" в особі Донецької філії, м. Донецьк
про стягнення 54423,76 грн. заборгованості
Головуючий суддя Лабунська Т.І.
Секретар судового засідання Гренишена О.В.
Представники
позивача : Ляшко К.О., довіреність № б/н від 04.04.2011 р.
відповідача : не з'явився
ВСТАНОВИВ :
Господарським судом Донецької області (суддя Попков Д.О.) 05 січня 2011 року порушено провадження у справі № 37/27 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Паблікейшнс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс" в особі Донецької філії, м. Донецьк про стягнення 54423,76 грн. заборгованості.
03 березня 2011 року господарським судом Донецької області винесено ухвалу про направлення справи № 37/27 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Паблікейшнс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс" в особі Донецької філії, м. Донецьк про стягнення 54423,76 грн. заборгованості за підсудністю до господарського суду Вінницької області.
Згідно вищевказаної ухвали господарського суду Донецької області супровідним листом № 37/27 від 04 березня 2011 року справа № 37/27 направлена до господарського суду Вінницької області.
11 березня 2011 року справа № 37/27 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Паблікейшнс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс" в особі Донецької філії, м. Донецьк про стягнення 54423,76 грн. заборгованості надійшла до господарського суду Вінницької області та автоматизованою системою документообігу суду розподілена судді Лабунській Т.І. (протокол розподілу від 11 березня 2011 року).
Ухвалою від 12 березня 2011 року прийнято справу № 37/27 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Паблікейшнс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс" в особі Донецької філії, м. Донецьк про стягнення 54423,76 грн. заборгованості до провадження, присвоєно № 15/18/2011/5003 та призначено слухання на 05 квітня 2011 року.
05 квітня 2011 року в судове засідання з'явися представник позивача.
Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать штампи вихідної кореспонденції канцелярії суду.
Крім того, суд звертає увагу на п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Також ухвала від 12 березня 2011 року про прийняття справи до провадження, яка направлялась відповідачу, повернута відділенням зв'язку з відміткою "по даному адресу не знаходиться".
З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП-Паблікейшнс" (надалі позивач) та Донецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс" (надалі відповідач) була укладена ліцензійна угода № 03/01/08 від 03 січня 2008 року, згідно якої була надана ліцензія на видання друкованого засобу масової інформації - ЗМІ "Афіша Донецьк", а також на використання Знаку для товарів і послуг "Афіша". Дія Ліцензійної угоди № 03/01/08 від 03 січня 2008 року була припинена за згодою сторін з 31 грудня 2008 року (додаток № 1 від 30.11.2008 року). 01 січня 2009 року між позивачем та відповідачем була укладена ліцензійна угода № 19/01/09 згідно якої була надана ліцензія на видання друкованого засобу масової інформації - ЗМІ "Афіша Донецьк", а також на використання торгівельної марки "Афіша".
Як зазначено в позовній заяві позивач виконав свої зобов'язання за вказаними вище угодами належним чином та в повному обсязі, про що свідчать підписані відповідачем акти здачі та прийому робіт (послуг), однак відповідач не розрахувався повністю з позивачем за двома договорами, а саме за квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року.
Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаними вище договорами становить 54 423,76 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 100/10 від 29 червня 2010 року з вимогою до 30 липня 2010 року сплатити платежі за Ліцензійними угодами у розмірі 54 423,76 грн. шляхом перерахування відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок ТОВ "КП-Паблікейшнс", яка відповідачем була проігнорована.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є зокрема свобода договору. Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 54 323,76 грн. боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані, правомірні та узгоджені з відповідачем, що підтверджується Актами здачі та прийому робіт (послуг), а саме рахунки-фактури: № 80070 від 25.04.2008 р. на суму 7773,77 грн.; № 83104 від 30.05.2008 р. на суму 5643,68 грн.; № 84736 від 27.06.2008 р. на суму 8886,53 грн.; № 86158 від 31.07.2008 р. на суму 6027,78 грн.; № 92405 від 30.09.2008 р. на суму 8837,10 грн.; № 100055 від 31.10.2008 р. на суму 5542,08 грн.; № 102192 від 28.11.2008 р. на суму 5733,17 грн.; № 104046 від 31.12.2008 р. на суму 5379,65 грн.; № 105853 від 27.02.2009 р. на суму 100,00 грн.; № 106821 від 31.03.2009 р. на суму 100,00 грн.; № 107734 від 30.04.2009 р. на суму 100,00 грн.; № 108460 від 29.05.2009 р. на суму 100,00 грн.; № 108985 від 30.06.2009 р. на суму 100,00 грн.
В позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача 54 423,76 грн., однак письмові докази (рахунки-фактури) наявні в матеріалах справи підтверджують лише суму 54 323,76 грн.
З огляду на викладені обставини в задоволені 100,00 грн. основного боргу слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 1, 4, 4-1, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 81-1, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ :
Позов задовільнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА Альянс" в особі Донецької філії (22300, Вінницька обл., Літинський р-н., смт. Літин, шосе Сосонське, б. 4, код 34143164, р/р 26005035291800 в АКІБ "Укрсіббанк", МФО 351005; 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 71 оф. 33, код 33526608, р/р 26001301030621 в Донецькій філії "ВТБ Банк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Паблікейшнс" (02140, м. Київ, просп. М.Бажана, 14а, 7-й поверх, код 34413051, р/р 26001261300011 в ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537) 54 323,76 грн. - основного боргу; 544,00 грн. - витрат на сплату державного мита; 235,57 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення направити сторонам.
Суддя Лабунська Т.І.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 квітня 2011 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - ТОВ "КП-Паблікейшнс" - 02140, м. Київ, просп. М.Бажана, 14а,7й поверх
3 - Донецька філія ТОВ "РІА Альянс" - 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 71, оф. 33
4 - ТОВ "РІА Альянс" - 22300, Вінницька обл., Літинський р-н., смт. Літин, шосе Сосонське, б. 4
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 05.04.2011 |
Оприлюднено | 12.04.2011 |
Номер документу | 14695275 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Лабунська Т.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні