Рішення

від 05.04.2011 по справі 11/7/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/7/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 квітня 2011 р.                       Справа 11/7/2011/5003

за позовом   приватного акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі

                     Київської філії  «Київстар»,  м. Київ   

до                  приватного підприємства «ФОРСАЖ-ВІН»,  м. Вінниця  

про                стягнення 16 444,54 грн.

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача            -  Ю. Ральченко за довіреністю;

від  відповідача       -  не з'явився.

                                                                   СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «ФОРСАЖ-ВІН» за договором про надання телекомунікаційних послуг № 478/КРУКм від 20.10.2009р. в загальному розмірі  16 444,54  грн., з яких: 15 149,76 грн. –основний борг, 696,89 грн. –втрати від інфляції, 166,85 грн. –3% річних та 431,04 грн. –пеня.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, про що подав заяву від 17.03.2011р. в якій вказує, що після порушення провадження у справі відповідачем проведено часткові платежі за договором, і станом на 17.03.2011р. сума боргу за договором становить 8 149,76 грн..

Позовні вимоги  мотивовано тим, що  відповідно до укладеного 20.10.2009р. між сторонами договору про надання телекомунікаційних послуг  позивач взяв на себе зобов'язання по наданню відповідачеві телекомунікаційні послуги,  які викладені у відповідних додатках до договору, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість таких послуг у порядку, встановленому договором.

Взяті на себе зобов'язання позивачем виконані, що підтверджується актами початку надання телекомунікаційних послуг від 30.11.2009р..

Пунктами 2.2.1, 3.5. договору відповідач зобов'язався  щомісячно оплачувати в повному обсязі вартість наданих послуг, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок позивача до 20 числа місяця, наступного за звітним.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач в період червень-вересень 2010 року провів часткові розрахунки за надані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 17.03.2011р. становить 8 149,76 грн..

 Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі  від 14.02.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.  

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 01.03.2011р. розгляд справи відкладено на 05.04.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.  При цьому суд зауважує, що конверти з ухвалами суду повернуті на адресу суду з написом наступного змісту: «За зазначеною адресою не проживає». Кореспонденція суду  відповідачу надіслана на  адресою вказану в позовній заяві (21100, м. Вінниця, вул. Тельмана, 11).

Згідно витягу  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 983215 станом на 31.03.2010 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 21100, м. Вінниця, вул. Тельмана, 11, тобто адреса, на яку направлено кореспонденцію суду.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

20 жовтня 2009 року між закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем» правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Київстар»(позивач, за договором Виконавець) та  приватним підприємством «Форсаж-Він» (відповідач, за договором Споживач)    укладено договір про надання телекомунікаційних послуг за № 478/КРУКм.

За умовами даного договору Виконавець зобов'язався надавати Споживачеві Споживачеві телекомунікаційні послуги з технічними характеристиками, та на умовах, які викладені у відповідних додатках  до цього договору, а Споживач зобов'язався оплачувати вартість таких телекомунікаційних послуг у порядку, передбаченому цим договором та відповідними додатками до нього.

Відповідно до п. 1.3. договору замовлення відповідних телекомунікаційних послуг здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного додатку А, в якому зазначається перелік замовлених телекомунікаційних послуг, їх технічні характеристики, термін/строк протягом якого Виконавець зобов'язується розпочати замовлені телекомунікаційні послуги, тощо.

Пунктом 2.1. сторони визначили зобов'язання Виконавця за договором, та зокрема погодили, що виконавець зобов'язується розпочати надання замовлених Споживачем послуг у термін/строк зазначений у відповідному додатку А до цього договору. Початок надання кожної замовленої послуги оформляються відповідними актами початку надання відповідних телекомунікаційних послуг.

30.11.2009р. між сторонами підписано акти початку надання телекомунікаційних послуг електрозв'язку за договором № 478/РКУКм від 20.10.2009р..

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, Виконавець надсилає Споживачу рахунок на оплату послуг, які були надані Споживачу протягом звітного місяця.

Відповідно до п. 2.2.3., п. 3.5. договору  Споживач зобов'язується щомісячно на підставі відповідних рахунків, наданих Виконавцем, оплачувати послуги Виконавця, надані у звітному періоді, у національній валюті України, у повному обсязі, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок Виконавця до 20 числа місяця наступного за звітним.

Як свідчать матеріали справи, зокрема рахунки-фактури,  та пояснення представника позивача, за надані позивачем телекомунікаційні  послуги в період з червня по вересень 2010 року відповідачем проведено часткові розрахунки. Станом на день розгляду справи заборгованість за надані послуги становить 8149,76 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і  ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.40 Правил  надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Преамбулою Закону України «Про телекомунікації», зокрема, встановлено, що цей Закон визначає права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами. Отже, Закон України «Про телекомунікації»є спеціальним законом, що регулює правовідносини з надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.33 вказаного Закону споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги; виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в розмірі  8 149,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 696,89 грн. втрат від інфляції, 166,85 грн. 3% річних та 431,04 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 4.9 договору сторони визначили, що при невиконанні Споживачем вимог п. 2.2.1., п. 2.3., п. 3.1. та п. 3.5. договору Споживач, на вимогу Виконавця, сплачує Виконавцю пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум штрафу, пені, річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні втрат від інфляції та трьох відсотків річних позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки розмір втрат від інфляції за визначений в розрахунку період становить 689,96 грн., а трьох відсотків річних 165,61 грн.. При цьому, розмір пені заявленої до стягнення є обґрунтованим.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позов  підлягає частковому задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.    

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «ФОРСАЖ-ВІН»(21100, м. Вінниця, вул.. Тельмана, 11, код 34454936) на користь приватного акціонерного товариства «Київстар» в особі Київської філії ПАТ «Київстар»(03110, м. Київ, проспект Червонозоряний, 51, код 21673832) 8 149 (вісім тисяч сто сорок дев'ять)  грн.  76 коп. –боргу; 690 (шістсот дев'яносто) грн. - втрат від інфляції;  165 (сто шістдесят п'ять) грн. 61 коп. –3% річних; 431  (чотириста тридцять одну) грн. 04 коп. –пені; 101 (сто одну) грн. 91 коп. –витрат зі сплати державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 80 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3.          В позові в частині стягнення 6,89 грн. втрат від інфляції та 1,24 коп. трьох відсотків  

          річних відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.   

5.          Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом .

                                                                           Повне рішення складено 07.04.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу  (21100, м. Вінниця, вул. Тельмана, 11)