Рішення

від 25.03.2011 по справі 12/17-383-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/17-383-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2011 р.Справа  № 12/17-383-2011

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно - логістична компанія"

до відповідача: приватного підприємства "Арфіл"

про стягнення 41254,92 грн.

   Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Корбан І.М. –довіреність від 07.03.2011р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно - логістична компанія" (далі по тексту –ТОВ "Транспортно - логістична компанія"), звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Арфіл" (далі по тексту - ПП "Арфіл") 40 373,32  грн. –боргу за виконане перевезення; 528,64 грн. –збитків заданих інфляцією; 352,96 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та присвоєно їй № 12/17-383-2011.

Представник позивача в судових засіданнях на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.02.2011р. наданими суду позивачем, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

02 липня 2010 року між ТОВ "Транспортно-гістична компанія"  та ПП "Арфіл", було укладено разові Договори-заявки на виконання міжнародних автотранспортних перевезень №183-ЮС та №186-ЮС (надалі іменується "Договір №1" та "Договір №2"), які можуть бути отримані шляхом факсимільного зв'язку та мають юридичну силу на рівні з оригіналами (Додаток № 1) та (Додаток № 2).

В вищезазначених договорах було погоджено всі істотні умови, необхідні для перевезення. Відповідно до договору-заявки №183-ЮС від 02.07.2010 року та договору-заявки №186-10С від 02.07.2010 року Позивач зобов'язався здійснити доставку вантажу (Побутової техніки) 12 липня 2010 р. автомобілями ДАФ АА 2612 ЕА, причеп АА 4606 ХТ, ДАФ АА 2048 ЕА. причеп АА 4638 ХТ та ДАФ АА 2049 ЕА, причеп АА 4634 ХТ за маршрутом Satu Mare, Romania –Moskva, Russia. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні А№0152527 та А№0221082, підписані представником Вантажовідправника —"SC ELECTROLUX ROMANIA SA" bd. Train №23-29, Satu Mare, Romania, 440078, та Вантажоодержувача –ООО Electrolux Rus INN 7804159731 Olimpiysky prospect, 16 Moskva, Russia, 129090, та скріплена їх печатками.

Відповідач - експедитор перевезення, порушуючи договірні зобов'язання, а саме пункти договорів-заявок від 02.07.2010 р. "Умови оплати", не сплатив транспортні послуги в обумовлений сторонами строк —по факту перевезення, хоча 17.09.2010 р. Позивач направив на адресу Відповідача пакет документів, а саме:

1)          рахунок - фактура № ТЬ-0000636 від 02.07.2010 р.;

2)          акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТL-0000813  від  14.09.2010 р.;

3)          міжнародна товарно-транспортна накладна №0152527;

4)          рахунок - фактура № 0000ТL-637 від 02.07.2010 р.;

5)          акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТL-0000814 від14.09.2010 р.;

6)          міжнародна товарно-транспортна накладна №0152527.

Даний пакет документів Відповідач отримав 28.09.2010року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого листа Відповідачу (наявний у матеріалах справи).

Надані акти Відповідачем підписані не були.

Позивач направив на адресу Відповідача претензію №17 (вих. № 84,85 від 30.11.2010 р.) з пропозицією сплатити заборгованість, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача коштів.

28.12.2010 р. Претензія №17 (вих. № 84,85 ) від 30.11.2010 р. була отримана Відповідачем, про що свідчить підпис представника Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення. Станом на дату подачі позову відповіді на претензію (вих. № 84,85 від 30.11.2010 р.) на адресу Позивача не надходило.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов Договору №1 та Договору №2, у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 40373,32 грн., у зв'язку з чим Позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори, укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено надані Позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, та встановлено їх правильність та відповідність обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Арфіл”(65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 10/5, кв.53, код ЄДРПОУ 34380833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Транспортно-логістична компанія»(60000, Чернівецька обл., м. Хотин, вул. Васильєва, 61, Код ЄДРПОУ: 36747800) 40 373,32  грн. –боргу за виконане перевезення; 528,64 грн. –збитків заданих інфляцією; 352,96 грн. –3% річних; 412,55 грн. –державного мита, 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 30.03.2011 р.

Суддя                                                                                       Цісельський О.В.