11/2611
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 року Справа № 11/2611
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі Сахно І.В. за участю представників сторін: позивача за первісним позовом –Коваленко С.В. за довіреністю, відповідача за первісним позовом –Кам‘яний О.В. директор за посадою, Верещак П.М. за довіреністю, позивача за зустрічним позовом - Кам‘яний О.В. директор за посадою, Верещак П.М. за довіреністю, відповідача за зустрічним позовом - Коваленко С.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Софіївка" про стягнення 537 437 грн. 11 коп. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Софіївка" до товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання права власності на майно (трактор CASE MX MAGNUM 310, Z 8 RZ 04397 2008 року випуску) та зобов'язання вчинити певні дії (повернути відповідачу вищевказаний трактор).,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено первісний позов про стягнення боргу по лізингових платежах згідно договору фінансового лізингу, за яким позивач передав у лізинг відповідачу трактор CASE MX MAGNUM 310, 2008 р. випуску.
В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що Відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору фінансового лізингу №L2932-09/08 від 02.09.2008р. починаючи з грудня 2009 р. не сплачує чергові лізингові платежі, в результаті чого за ним утворилась заявлена до стягнення заборгованість.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позові.
Відповідач у відзиві на позов, уточненях до відзиву позовні вимоги не визнав, пославшись на його необґрунтованість, оскільки вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.
Крім того Відповідач звернувся до Позивача із зустрічним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на трактор CASE MX MAGNUM 310, 2008 р. випуску та витребувати його із володіння позивача. Зустрічний позов вмотивовано тим, що трактор було передано позивачу за зустрічним позовом по видатковій накладній, що на його думку є доказом укладення сторонами договору купівлі-продажу. Оскільки позивач сплатив визначену в накладній вартість трактора, то вважає, що набув прав власності на нього. У подальшому відповідач за зустрічним позовом примусово вилучив трактор у позивача, а тому останній просить витребувати його у відповідача.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Райфайзен Лізинг Аваль»(Позивач за первісним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Софіївка»(Відповідач за первісним позовом) було укладено Договір фінансового лізингу №L2932-09/08 від 02.09.2008р. (надалі - Договір).
На виконання умов Договору Позивачем за первісним позовом майно, що є предметом лізингу(трактор CASE MX MAGNUM 310 серійний №Z8R04397, 2008 р. випуску) було передано в користування Відповідачу за первісним позовом, на підставі підписаного Сторонами акту прийому-передачі майна від 10.10.2008 р. Крім того в той же день сторонами була оформлена видаткова накладна №РЛ-0001264 відповідно до якої позивач передав відповідачу трактор CASE MX MAGNUM 310 серійний №Z8R04397, вартістю 993000 грн. з ПДВ. В розділі підстава передачі вказано договір лізингу №L2932-09/08.
Розділом 4 договору та графіком платежів, що є додатком №1 до договору сторони визначили розмір чергових лізингових платежів із застосуванням коригування на зміну курсу гривні до долару США на час здійснення платежу.
За розрахунком Позивача Відповідач зобов'язання за договорами щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не в повному обсязі, в наслідок чого за період з грудня 2009 р. по листопад 2010 р., за ними виникла заборгованість в сумі 537 437 грн. 11 коп.
Крім того судом встановлено, що 18.12.2010 р. позивачем вилучено у відповідача предмет лізингу, що підтверджується підписаним сторонами актом вилучення.
Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 806 ЦК України містять такі положення:
„Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати:
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК
України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п 3.1 Договору визначено, що лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг Майно.
Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору фінансового лізингу №L2932-09/08 від 02.09.2008р. Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином, придбавши та передавши відповідачу предмет лізингу трактор CASE MX MAGNUM 310, 2008 р. випуску.
Відповідач в порушення умов договору не сплачував у період з грудня 2009 р. по листопад 2010 р. лізингові платежі відповідно до наданих йому позивачем рахунків, заборгувавши на час розгляду справи 537 437 грн. 11 коп.
Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на товарну накладну , що на його думку підтверджує факт укладення сторонами договору купівлі продажу суд вважає безпідставним, оскільки сама ця накладна містить посилання на укладений сторонами договір лізингу. Крім того із банківських виписок по руху коштів на рахунках позивача вбачається, що відповідач після укладення договору лізингу здійснював оплату саме лізингових платежів.
За таких обставин суд вважає заявлену до стягнення позивачем суму боргу 537 437 грн. 11 коп чергових лізингових платежів за період з грудня 2009 р. по листопад 2010 р. такою, що підлягає до задоволення.
Щодо вимог позивача за зустрічним позовом, то він підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст..ст.202, 205, 328 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Твердження позивача за зустрічним позовом про набуття ним прав власності на трактор CASE MX MAGNUM 310, 2008 р. випуску з посиланням на видаткову накладну №РЛ-0001264 від 10.10.2008 р. суд вважає безпідставним, оскільки сама ця накладна містить посилання на укладений сторонами договір лізингу а у подальшому позивач сплачував відповідачу саме лізингові платежі, про що свідчать банківські виписки по руху коштів на рахунках відповідача. Таким чином твердження позивача про укладення з відповідачем договору купівлі-продажу трактора CASE MX MAGNUM 310, 2008 р. випуску не відповідає фактичним обставинам справи, а тому у його вимозі про визнання за ним права власності на цей трактор слід відмовити.
Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про витребовування у відповідача предмета лізингу, то суд приходить до наступних висновків.
П. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розділом 6 договору лізингу сторони передбачили право лізингодавця (відповідач за зустрічним позовом) в односторонньому порядку розірвати та вилучити у лізингоотримувача(позивач за зустрічним позовом) предмет лізингу у безспірному порядку.
В той же час ст.806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Загальні положення про найм (оренду) не містять права наймодавця самостійно вилучати предмет оренди. Не надано такого права самостійно вилучити предмет лізингу лізингодавцю і Законом України "Про фінансовий лізинг". Так, відповідно до частин 2 і 3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Отже лізингодавець у разі відмови від договору має право "вимагати повернення" предмета лізингу, але права "вилучити" його, не має. Тобто лізингодавець може або отримати предмет лізингу шляхом добровільної його передачі лізингоотримувачем або шляхом примусового вилучення органом державної виконавчої служби (в т.ч. і за виконавчим написом нотаріуса).
Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Будь-якого доказу відмови від договору лізингу відповідачем за зустрічним позовом суду не надано.
Отже вилучаючи у позивача за зустрічним позовом предмет лізингу відповідач діяв всупереч приписам названого вище законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом вірно обрав спосіб порушеного права, а саме відновлення становища, що існувало до порушення шляхом витребовування у відповідача предмету лізингу, а тому його позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем (за зустрічним позовом), при подачі зустрічного позову, було сплачено лише 9 930 грн. державного мита, що є 1% від вартості майна, право власності на яке просить визнати позивач(за зустрічним позовом).
У відповідності до вимог ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93р. № 7-93 майнова вимога (визнання права власності) оплачується державним митом у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а немайнова вимога (звільнення майна з-під арешту) оплачується державним митом у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.)
Оскільки позивачем (за зустрічним позовом) крім майнової вимоги - визнання права власності, заявлено також і не майнову вимогу - витребовування майна, то суд вважає необхідним достягнути з позивача (за зустрічним позовом) в доход державного бюджету 85 грн. державного мита.
Також, сторонам підлягають до відшкодування їх витрати на оплату державного мита та інші судові витрати пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Софіївка», Уманський район, с. Собківка, вул. Леніна, 17, код 32472403 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райфайзен Лізинг Аваль», м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5 ідентифікаційний код 34480657 – 537437 грн. 11 коп. боргу, 5347грн. 37 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю “Райфайзен Лізинг Аваль”м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5 ідентифікаційний код 34480657 та передати товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Софіївка”, Уманський район, с.Собківка, вул.. Леніна, 17, код 32472403 - трактор CASE MX MAGNUM 310, Z 8 RZ 04397 2008 року випуску.
В решті зустрічного позову відмовити.
Достягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Софіївка», Уманський район, с.Собківка, вул.. Леніна, 17, код 32472403 - в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкаси (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, ідентифікаційний код 34503595) для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018 - 85 грн. державного мита;
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Райфайзен Лізинг Аваль” м. Київ, просп. Московський, 9, кор.. 5 ідентифікаційний код 34480657на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Софіївка”, Уманський район, с.Собківка, вул.. Леніна, 17, код 32472403 –85 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань
Повний текст рішення підписано 08.04.2011р.
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2011 |
Оприлюднено | 12.04.2011 |
Номер документу | 14697398 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні