Постанова

від 05.04.2011 по справі 15/94пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/94пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.04.2011 р.           справа №15/94пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна О.А.,

суддів Колядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився,

від відповідача:не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Союз-88” м. Луганськ

на рішення   господарського судуЛуганської області

від20.12.2010 року

у справі№15/94пн (суддя Пономаренко Є.Ю.)

за позовомЛуганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні м. Луганськ

до приватного підприємства “Союз-88” м. Луганськ

прозвільнення приміщення

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.2010 року у справі №15/94пн позовні вимоги Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні м. Луганськ (далі   - Луганська обласна клінічна лікарня) до приватного підприємства “Союз-88” м. Луганськ ( далі – ПП “Союз-88”)  про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у праві використання позивачем індивідуально визначеного майна, а саме, нежитлового вбудованого приміщення, площею 73,5 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганська, будинок 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, шляхом звільнення вказаного приміщення - задоволено.

Рішення мотивоване доведеністю позивачем факту знаходження відповідача у спірному приміщенні після припинення дії договору оренди.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права,  та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні  позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги викладене у відзиві на позовну заяву прохання відповідача про відкладення розгляду справи до розгляду у Луганській обласній раді питання про надання спірного приміщення  у довгострокову оренду.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на настання негативних наслідків прийняття оскарженого рішення для відповідача у вигляді повної ліквідації підприємства.

В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку відповідача, є підставою для скасування рішення від 20.12.2010 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив  оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом  щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні апеляційної інстанції, незважаючи на те, що про дату, час та  і місце слухання  справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою  для подальшого розгляду  справи за наявними  в ній матеріалами  відповідно до ст.ст.75, 99, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Луганською обласною клінічною психоневрологічною лікарнею (орендодавець) та ПП “Союз-88” (орендар) - 01.08.2007р. укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 215, відповідно до п.1.1 якого  орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування  окреме індивідуально визначене майно  - нежиле вбудоване приміщення, площею 73,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. 50 років Оборони Луганська, 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, що знаходиться на балансі Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні.

Відповідно до п.2.1 договору, орендар вступає в строкове платне користування майном у термін,  указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Факт передання  спірного приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі (а.с.22).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення  цього договору майно повертається  орендарем орендодавцю (балансоутримувачу). Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Строк дії договору визначено у п. 9.1 договору, яким встановлено, що договір укладено строком на 35 місяців, що діє з 01.08.2007р. до 30.06.2010р.

Відповідно до п.9.6 договору, у разі відсутності  заяви  однієї із сторін  про припинення або зміну  цього договору після закінчення  строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим  на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковою угодою від 01.07.2010р. до договору оренди №215 від 01.08.2007р.  строк дії останнього продовжено до  30.09.2010р.

Листом № 6033 від 01.07.2010р. позивач повідомив відповідача про те, що по закінченню строку дії додаткової угоди договір оренди пролонговуватися та укладатися на новий строк не буде.

Листом від 31.08.2010р. № 7692 позивач повідомив відповідача про те, що 30.09.2010р. строк дії додаткової угоди від 30.06.2010 № 1 до договору оренди від 01.08.2007 № 215 спливає та наголосив на необхідності повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

Відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов спірного договору не здійснив повернення приміщення та продовжує користуватися об'єктом оренди.

За умовами того, що відповідачем спірне майно з оренди позивачу не повернуто, останній звернувся до господарського суду Луганської  області з позовом до ПП “Союз-88”  про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у праві використання позивачем індивідуально визначеного майна, а саме, нежитлового вбудованого приміщення, площею 73,5 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганська, будинок 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, шляхом звільнення вказаного приміщення.

Господарський суд Луганської області рішенням від 20.12.2010р. задовольнив вищевказані позовні вимоги та зобов'язав відповідача негайно з дня набрання даним рішенням законної сили, усунути перешкоди у праві використання позивачем індивідуально визначеного майна, а саме, нежитлового вбудованого приміщення, площею  73,5 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганська, будинок 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, шляхом звільнення вказаного приміщення на користь Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню  з наступних підстав.

Предметом даного спору є зобов'язання відповідача усунути перешкоди у праві використання позивачем індивідуально визначеного майна, а саме, нежитлового вбудованого приміщення, площею 73,5 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Луганськ, кв. 50 річчя Оборони Луганська, будинок 22, на першому поверсі двоповерхової будівлі лікарняно-виробничої майстерні, шляхом звільнення вказаного приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю зайняття відповідачем спірного майна –нежитлового вбудованого приміщення, після закінчення строку дії укладеного сторонами у  справі договору оренди.

Правовідносини, що стосуються оренди державного та комунального майна врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положенням ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, аналогічну норму містить ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України, а також п.9.6 спірного договору оренди.

З вищевикладеного вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Таким чином, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом одного місяця після закінчення цього строку відсутні заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір буде вважатись поновленим на той самий строк.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2010р.  позивачем на адресу відповідача  було направлено лист за № 6033 (а.с.26), яким відповідача повідомлено про  те, що по закінченню строку дії додаткової угоди договір оренди пролонговуватися та укладатися на новий строк не буде.

31.08.2010р.  позивачем вдруге було повідомлено  відповідача  листом за  № 7692 про закінчення  дії додаткової угоди від 30.06.2010 № 1 до договору оренди від 01.08.2007 № 215 та  необхідність передачі майна. Направлення зазначеної кореспонденції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.25, 27-28).

За таких обставин, встановивши факт, що  Луганською обласною клінічною психоневрологічною лікарнею відповідно до умов  договору оренди та вищенаведених вимог чинного законодавства було вчинено дії  щодо своєчасного та  належного повідомлення  відповідача про припинення дії договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про факт припинення спірного договору у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Пунктом 4.1.7 договору встановлений обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.2.4 договору).

Відповідач свого обов'язку щодо повернення приміщення орендодавцеві не виконав.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції  дійшов вірного  висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання звільнити спірне нежитлове приміщення, а тому підставно задовольнив останні, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції клопотання про відкладення слухання справи, яке нібито викладене, за твердженням відповідача,  у відзиві на позовну заяву, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки спростовуються змістом цього відзиву (а.с.51), в якому відсутнє таке клопотання.

Твердження відповідача про несприятливість виконання рішення суду для нього та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим,  також до уваги апеляційним судом  не приймаються, оскільки на відповідачеві як на орендарі лежить обов'язок повернути приміщення в разі закінчення строку дії спірного договору, а неповернення майна з оренди порушує законні права та інтереси позивача як орендодавця.

Щодо інших заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то вони апеляційною інстанцією до уваги не приймаються за безпідставністю.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2010 року у справі №15/94пн є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

   Рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2010 року у справі №15/94пн - залишити без змін.

        Апеляційну скаргу приватного підприємства “Союз-88” м. Луганськ - залишити без задоволення.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.Колядко

          Н.В.Ломовцева

          Надруковано: 6 прим.

          1. позивачу

          2,3відповідачу

 4 у справу

 5 ДАГС

                                                   6. ГСЛО