Постанова

від 05.04.2011 по справі 29/232-10-5545

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/232-10-5545

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 29/232-10-5545

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

                     Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Риковій О.М.

за участю представників:

Від позивача: Кравченко В.В.

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш”

на рішення господарського суду Одеської області

від 14.02.2011 року

у справі № 29/232-10-5545

за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації України „Одесагаз”

до Відкритого акціонерного товариства „Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш”

про стягнення  335614,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року Відкрите акціонерне товариство „Одесагаз” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш” (далі –ВАТ „Холодмаш”) про стягнення 292897,12 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за спожитий у період з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно природний газ згідно з договорами № 007259 –ТК –ТП від 01.01.2005р., № 007259-Т від 01.01.2010р., № 002547 від 01.01.2010р., а також 23732,69 грн. пені, 14555,34 втрат від інфляції та 4429,56 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.          

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.2011 року (суддя –Аленін О.Ю.) позов задоволено у повному обсязі з мотивів обгрунтованості позовних вимог.

В апеляційній скарзі ВАТ „Холодмаш” вважаючи зазначене рішення постановленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: ст. ст. 86, 89 ГПК України, а також судом не були доведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що з наданих позивачем актів прийому –передачі газу, складених та підписаних сторонами, неможливо встановити, який обсяг газу був фактично поданий для надання послуг населенню з опалення та який обсяг газу був фактично поданий для бюджетних установ, що в свою чергу унеможливлює проведення розрахувань вартості поданого газу; акт приймання –передачі природного газу по показникам лічильника від 25.02.2010р. не може бути прийнятий до уваги, так як він не скріплений печаткою ВАТ „Холодмаш”; суд при розгляді заяви відповідача про надання роз'яснення щодо порядку та механізму складання акту звірки безпідставно відмовив в її задоволенні, що в свою чергу  призвело до обмеження прав та інтересів відповідача при розгляді даної справи.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, проте 30.03.2011 року до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою одного представника ВАТ ОВО „Холодмаш” та другого знаходження у відрядженні.

          Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що по перше: воно об'єктивно нічим не підтверджено, а по –друге: чинний Господарського – процесуальний кодекс України (ст. 28)  не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду. Ухвалою від 04.03.2011 року учасників судового процесу було попереджено, що нез'явлення їх представників у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення судового розгляду на інші строки і не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.          

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2010 року між ВАТ „Одесагаз” (облгаз) та ВАТ „Холодмаш” (споживач) було укладено договір № 002547 на постачання, транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання споживача, а також 01.01.2005 року договір № 007259-ТК-ТП та 01.01.2010 року договір № 007259-Т на постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до яких позивач зобов'язався протягом року приймати газ відповідача від Трансгазу на ГРС, транспортувати його по газових мережах до відповідача та передати газ у власність відповідачу в узгоджених обсягах, а  останній зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даних договорів.

На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором № 002547 від 01.01.2010р. позивач протягом лютого – березня 2010 року надав відповідачеві послуги з продажу, постачання, транспортування природного газу та обслуговування газового обладнання загальною вартістю 23470,96 грн. (з урахуванням цільової надбавки), що підтверджується, зокрема, актами приймання –передачі природного газу від 25.02.2010р., від 31.03.2010р., складеними та підписаними обома сторонами та обчисленими позивачем обґрунтованими розрахунками.

ВАТ „Холодмаш”, у свою чергу, свої грошові зобов'язання щодо оплати отриманих у лютому –березні 2010 року послуг в повному обсязі не виконало, у зв'язку з чим в нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем за вищевказаним договором в сумі 9192,15 грн., на яку нараховано пеню в сумі 744,81 грн. за період з 22.06.2010р. по 22.12.2010р. та втрати від знецінення грошових коштів в сумі 456,79 грн. і 3% річних в сумі 139,01 грн. за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

На виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами № 007259-ТК-ТП від 01.01.2005 року та № 007259-Т від 01.01.2010 року позивач у період з листопада 2009р. по квітень 2010р. включно надав відповідачу послуги з продажу та постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій загальною вартістю 334 274,19 грн. (з урахуванням цільової надбавки), що підтверджується, зокрема, відповідними актами приймання –передачі природного газу, складеними та підписаними обома сторонами у спірний період, у кожному з яких зазначено загальний обсяг переданого позивачем і прийнятого відповідачем природного газу у відповідному місяці, у тому числі обсяг газу переданого для надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання та обсяг газу переданого для надання послуг бюджетним установам, чим спростовується надумане твердження  скаржника про те, що з наданих позивачем актів неможливо встановити, який обсяг газу був фактично поданий для надання послуг населенню та який обсяг газу був фактично поданий для бюджетних установ, що унеможливлює проведення розрахунку вартості поданого газу.

ВАТ „Холодмаш”, у свою чергу, свої грошові зобов'язання щодо оплати спожитих у період з листопада 2009р. по квітень 2010р. включно послуг в повному обсязі не виконало, у зв'язку з чим в нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем за вищевказаними договорами в сумі 283704,97 грн., що підтверджується обчисленими позивачем обґрунтованими розрахунками, на яку нараховано пеню в сумі 22987,88 грн. за період з 22.06.2010р. по 22.12.2010р. та втрати від знецінення грошових коштів в сумі 14098,55 грн. і 3% річних в сумі 4290,55 грн. за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

          Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не заперечуючи по суті і обсягів прийнятого від позивача природного газу та не спростувавши обчислені позивачем обґрунтовані розрахунки не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 292897,12 грн. правомірно визнано місцевим судом таким, що підлягає стягненню.

                    Викладене в апеляційній скарзі твердження відповідача, що з наданих позивачем на обґрунтування пред'явлених вимог актів приймання –передачі природного газу неможливо встановити, який обсяг газу був фактично поданий для надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання, а який для надання послуг бюджетним установам, що унеможливлює проведення розрахунку вартості спожитого газу, спростовується наявними в справі актами приймання –передачі, підписаними уповноваженими представниками обох сторін відповідно до умов укладених договорів, в яких такі обсяги вказані, а також листами самого відповідача адресованими позивачеві, в яких він щомісячно повідомляв останньому про фактичні обсяги спожитого за період з листопада 2009р. по квітень 2010р. включно природного газу по тарифам для населення і по тарифам для бюджетних установ.

                    Не заслуговують на увагу і доводи відповідача, що поданий позивачем до матеріалів справи акт приймання –передачі природного газу по показникам лічильника, встановленого на КБО, від 25.02.2010р. не може бути прийнятий до уваги, так як він не скріплений печаткою ВАТ „Холодмаш”, оскільки зазначений акт не є правочином у розумінні ст. 207 ЦК України і не потребує його скріплення печаткою споживача, волевиявлення якого на приймання природного газу здійснювала уповноважена особа, яка підписала цей акт.

                    Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України.

          Дослідивши обчислені позивачем розрахунки втрат від інфляції та процентів річних колегія суддів вважає їх правильними і такими, що відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими.

          Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого суду про стягнення з відповідача на користь  позивача 14555,34 грн. втрат від інфляції та 4429,56 грн. трьох процентів річних.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України           порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши обчислені позивачем розрахунки пені загальною сумою 23732,69 грн., що нарахована за період з 22.06.2010р. по 22.12.2010р. (тобто за шість місяців, що передували зверненню до суду з даним позовом) колегія суддів приходить до висновку, що вони є помилковими, оскільки не відповідають умовам укладених між сторонами договорів щодо строків та порядку проведення розрахунків за  транспортування і споживання природного газу та встановленої відповідальності за несвоєчасну оплату спожитих послуг, а також вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення  виконання грошового зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Наведене залишилося поза увагою місцевого суду.

А тому, відсутні підстави для стягнення помилково обчисленої пені в сумі 23732,69 грн.

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача при розгляді даної справи по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено. Та обставина, що відповідач ухилився від виконання обов'язку покладеного на нього судом в порядку ст. 65 ГПК України щодо надання акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, а складання сторонами таких актів звірки щомісячно  передбачено умовами пунктів 6.3, 6.4 укладених договорів, а натомість звернувся до суду з надуманим клопотанням про надання йому роз'яснення щодо механізму складання акту звірки, яке цілком правильно було відхилено судом, не свідчить про обмеження прав та інтересів відповідача при розгляді  даної справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права підлягає скасуванню в частині стягнення пені в сумі 23732,69 грн. з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, а в решті частини має бути залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105, 122  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011 року у справі       № 29/232-10-5545 скасувати частково, стягнення за ним припинити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  „Одеське виробниче об'єднання „Холодмаш” (65005, м. Одеса, вул. Головковська, 57/1, код ЄДРПОУ 00217863) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) 292897,12 грн. основного боргу, 4 429,56 грн. 3% річних, 14 555,34 грн. втрат від інфляції, 3118,82 грн. витрат зі сплати державного мита та 219,48 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                            Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                                   Мирошниченко М.А.

                                                                                               Шевченко В. В.