Рішення

від 20.09.2006 по справі 45/248-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/248-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2006 р.                                                            Справа № 45/248-06

вх. № 8045/5-45

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Немикіна О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Матвеєва С.А. за довіреністю б/н від 11.08.2006р.  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пісчанська", м. Харків  

до  Акціонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство", с. Утківка  

про стягнення 88592,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 11340,00грн., пені у розмірі 44772,00грн., штрафу у розмірі 32480,00грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору купівлі-продажу №230 від 16.04.2004р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 885,92грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 06.07.2006р. клопотання в якому він просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову, а саме шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Суд розглянувши дане клопотання відмовляє позивачу у задоволенні його оскільки: позивач не надав обгрунтованого підтвердження того, що  невжиття таких заходів  може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 14.07.2006р. правове обгрунтування своїх позовних вимог, в яких він підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою 1-го заступника голови господарського суду Харківської області від 21.07.2006р. справу було передано судді Светлічному Ю.В., у зв"язку з щорічною відпусткою судді Калініченко Н.В.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 21.07.2006р. заяву про зменшення позовних вимог в якій він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7840,00грн., пені у розмірі 44772,00грн., штрафу у розмірі 32480,00грн. та судові витрати .

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 25.07.2006р. заяву в якій він зменшує суму позову до 77252,00грн., у зв"язку з тим, що відповідач 25.07.2006р. погасив суму основної заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 14.08.2006р. відзив на позовну заяву в якому він просить суд задовольнити позовні вимоги позивача частково, а саме зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню до 1073,21 грн.

В судовому засіданні 06.09.2006 р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.09.2006 р. об 11:10 год.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 20.09.2006р. пояснення щодо позовних вимог в яких він зазначив, що відповідач повністю погасив основний борг та просить припинити провадження по справі в цій частині. Крім того позивач просить суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме зменшити розмір пені до 1073,21 грн.

Також позивач зазначає, що в зв'язку з повним погашенням відповідачем суми основного боргу він не проти зменшення суми штрафу, але щоб сума штрафу внаслідок такого зменшення складала не менше ніж 17700,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 230 від 16.04.2004 р. та додаткова угода № 2  від 28.04.2006р. до нього.

Відповідно умов договору та додаткової угоди до нього позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар відповідно п. 1.1 договору, а відповідач зобов'язався прийняти від позивача товар та оплатити його вартість в наступному порядку, а саме здійснити передплату в розмірі 20000,00 грн. шляхом перерахування відповідачем по безготівковому рахунку на поточний рахунок позивача на протязі 4 банківських днів з моменту підписання сторонами договору останні 15000,00 грн. з розстрочкою платежу в строк до 15.08.2004р. шляхом перерахування грошових коштів по безготівковому рахунку на поточний рахунок позивача відповідно п. 4.2 договору.

Ціна даного договору визначена в п. 2.4 вищезазначеного договору та додатковою угодою до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором та додатковою угодою до нього виконав у повному обсязі, передавши відповідачеві товар  на суму 40600,00 грн., що підтверджується накладними наданими позивачем до матеріалів справи, а відповідач товар отримав, що підвереджується дорученнями які містяться в матеріалах справи, проте свої зобов'язання щодо оплати товару здійснив лише частково у розмірі 29260 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем після подачі позовної заяви було сплачено суму основної заборгованості у повному обсязі, що надає суду підстави  згідно п. 1-1 ст. 80ГПК України для припинення провадження в частині основної заборгованості у розмірі 11340,00грн.

Господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання регулюються Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.231 Господарського Кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені за просрочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період ,за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним законом встановлений максимальний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін. В зв'язку з чим посилання позивача на ст.551 Цивільного кодексу України неправомірні, так як зазначені господарські відносини регулюються Господарським кодексом України, і яким не передбачена можливість збільшення неустойки, максимальний розмір якої встановлений законом.

Згідно зі  ст.231   ГК України  та Законом  України  „Про  відповідальність  за несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань” підлягає стягненню  пеня  в розмірі подвійної облікової ставки у сумі 1073,21грн., а в іншій частині у сумі 43698,79грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору купівлі-продажу №230 від 16.04.2004р. передбачено, якщо у разі  прострочки проведення повного розрахунку за товар покупцем в строк, що зазначений у п.4.2. даного договору останні сплачує продавцю штраф у розмірі 80% від загальної суми договору.

Відповідно п.1. ст. 233 Господарського кодексу України: у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій.  При  цьому повинно бути взято до уваги:  ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У зв"язку з  тим, що позивач у своїх поясненнях не проти зменшення суми штрафу до 17700,00грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в іншій частині у сумі 14780,00грн. задоволенню не  підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 187,73грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 25,00гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства „Утківське відгодівельне господарство” (Харківська область, с. Утківка, вул. Леніна, 78, р/р 26001005576 в АВУБ „Грант”, м. Харків, МФО 351607, код ЗКПО 00450223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми „Пісчанська” (м. Харків, вул. Данилевського, б. 16/8, р/р 260072911 у ВАТ „Мегабанк”, МФО 351629, код ЗКПО 30767795) пені у розмірі  1073,21грн., штрафу у розмірі 17700,00грн., держмита у розмірі 187,73грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 25,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 11340,00грн.

4. В частині стягнення пені у сумі 43698,79грн. відмовити.

5. В іншій частині позову у сумі 14780,00грн. відмовити.

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.