Постанова

від 20.09.2006 по справі ас-46/362-06 (н.р. 11/286-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-46/362-06 (н.р. 11/286-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" вересня 2006 р.  12 годин 30 хвилин              Справа № АС-46/362-06 (н.р. 11/286-05)

вх. № 9044/4-46 (н.р. 6522/4-11)

Суддя господарського суду Харківської області Ільїн О.В.

за участю секретаря судового засідання Бакіна О.Б.

представників сторін :

позивача - Гусаров К.В., Прошин Г.П.

відповідача - Кулікова Л.Г.,Шахатова Т.М.

по справі за позовом  ТОВ НПП "ЕКОМАШ" м. Харків   

до  ДП "Харківський регіональний НВ центр стандартизації, метрології та сертифікації, м. Харків  

про визнання недійсним та непідлягаючим виконанню актів  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ НВП "Екомаш", звернувся до суду із позовом про визнання недійсними актів ненормотивного характеру відповідача - ДП "Харківській регіональний НВ центр стандартизації, метрології та сертифікації".

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 липня 2005 року, залишиним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2005 року, позов було задоволено повністю.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 12 липня 2006 року, зазначені рішення господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Розглянувши, з врахуванням ухвали вищого адміністративного суду України від 12 липня 2006 року, матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Цетнрифугальна установка ОГШ-469Л вироблялась згідно з технічним завданням далі-ТЗ) від 27.06.03 р. між позивачем та замовником. В якості ТЗ використовувався, відповідно до п.2.4 вказаного ГОСТу, будь – який документ. У спірних правовідносинах технічним завданням виступає письмова домовленість позивача з замовником.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію; знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» (далі – Закон «Про вилучення з обігу…»), під неякісною продукцією у спірних правовідносинах, що є предметом судового розгляду, слід розуміти: а) продукцію, яка не відповідає чинним нормативно-правовим актам чи нормативним документам; б) продукція, під час маркування якої порушені встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) до змісту і повноти інформації, яка при цьому повідомляється.

Відповідно до цього, термин «технічне звдання», згідно ст. 1 Закону України «Про стандартизацію», не відноситься до нормативних документів та нормативно-правових актів і, як наслідок, обов'язковому дотриманню не підлягає та санкції з боку відповідача за його неналежне використання не повинні наступати.

Щодо мови маркування центрифугальні установки ОГШ-469 Л сляд зазначити, що відповідно до ст.13 Закону України «Про мови» технічна і проектна документація в Україні виготовляється українською або російською мовами.

Таким чином судом встановлено, що центрифугальні установки ОГШ-469Л згідно з вищевказаними нормативними актами не відповідають критеріям, які б відносили зазначену продукцію до неякісної.

Відповідно до Закону України від 11.07.95 р. № 288/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення", Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 8.06.00р. № 1807-III, забороняється випуск, зберігання, транспортування, виробництво, використання, експлуатація, реалізація продукції та її окремих партій із порушенням стандартів, норм і правил, крім випадків, коли відхилення від стандартів, норм і правил передбачено певною угодою. В спірних правовідносинах такою угодою є технічне завдання, тому законодавство допускає у спірних правовідносинах, що є предметом судового розгляду, відхилення від стандартів, норм і правил.

У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про стандартизацію», стандарти технічних виробів застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не передбачене законодавством.

Частина 2 ст. 12 Закону України «Про стандартизацію» містить перелік обов'язкових випадків для застосування стандартів. Ні один з них не має відношення до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм і правил встановлена ст. 8 Декрету КМУ «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.1993 р. № 30-93. Пунктом 1 вказаної статті передбачений вичерпний перелік порушень, за які наступає відповідальність у вигляді штрафу.

Пунктом 1 ст. 8 Декрету  не передбечена відповідальність за випуск виробів по технічному завданню (далі-ТЗ), оскільки ТЗ не є нормативним та нормативно – правовим актом.

Відповідність на якість продукції, що виготовляється відповідно до технічних завдань – прерогатива сторін, які досягли згоди про випуск певної продукції по технічному завданню. Законодавство не передбачає можливості застосування санкцій з боку контролюючих органів стосовно продукції, яка розроблена відповідно до ТЗ.

Центрифугальна установка ОГШ-469 Л – це новорозроблена відповідно до ТЗ від 27.06.03 г. продукція та у теперешній час випускається опитною (не серійною) партією, строки та кількість якої відповідають листу замовника №5-7/106 от 26.05.05 г. Серійність продукції та момент настання такого правового статусу продукції вказані у п.5.1 та 5.3 ГОСТ 15.00.1-88. Відповідно до матеріалів справи вказані центрифугальні установки ще не досягли правового статусу серійності, оскільки, відповідно до п.5.1 ГОСТ 15.00.1-88, для забезпечення готовності підприємства до серійного випуску, виготовлювач продукції з залученням розробника проводить підготовку та освоєння виробництва. Для підтвердження готовності виробництва до серійного (масового) випуску продукції, виготовлювач її з участю Держприйомки, при її наявності на підприємстві, перевіряє повноту технологічного процесу, якість та стабільність виконання технологічних операцій та проводить кваліфіковані іспити встановлюючої серії (першої промислової партії).

Аналіз спірних правовідносин, нормативно – правових актів, відповідних ГОСТів свідчить про те, що продукція позивача ще не отримала статусу серійності. Більш того, продукція, що розроблена відповідно до ТЗ, не наблизилась до того, щоб отримати статус «серійно - випускаємої». Ця продукція випускалась відповідно до ТЗ та є опитною партією. Сфера застосування ГОСТ 28705-90 не розповсюджується на опитні партії, а розповсюджується тільки на серійно – виготовляєму продукцію.

Серійність передбачає систематичне виробництво строго визначеної партії товару за певний проміжок часу. ГОСТ 28705-90 не застосовується на центрифуги, що виготовляються за разовими заказами.

Крім того, у відповідності з абз.2 п.4.3 ГОСТ 15.001-88, припинення дії ТЗ та початок процесу наближення випуску продукції до серійної відбувається після затвердження акту прийомочної комісії, що не відбулось у спірних правовідносинах, які є предметом судового розгляду.

Правовий статус центрифугальної установки ОГШ-469 Л ще не отримав статусу «серійно - випускаємої», оскільки позивач при виробництві вказаної продукції ще не забезпечив належного рівня проходження всіх ступенів, зазначених в Розд. 5 ГОСТ 15.001-88.

          На виконання вимог, викладених у Ухвалі Вищого Адміністративного Суду України від 12 липня 2006 року, слід зазначити, що ч. 2 ст.15 ГК України не може бути застосовано у даному випадку, оскільки вказана норма закріплює обов'язковість застосування  стандартів чи їх окремих положень для: -  суб'єктів господарювання,  якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;  - учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання  продукції,  якщо  в  ній  (ньому) є посилання на певні стандарти;  - виробника чи  постачальника   продукції,   якщо   він   склав декларацію   про  відповідність  продукції  певним  стандартам  чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Жодне з наведених правил не має відношення до спірних правовідносин. Технічне завдання (ТЗ) не відноситься до технічних регламентів, а само ТЗ не відноситься до угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання  продукції,  якщо  в  ній  (ньому) є посилання на певні стандарти. Таким чином, третій абзац ч. 2 ст. 15 ГК України, враховуючи викладене, також не регулює спірних правовідносин.

Одночасно слід зазначити, що дійсно, у ТЗ є посилання на певні стандарти, але ТЗ не є угодою (контрактом) у юридичному розумінні, що також підтверджується другим розділом ТЗ. Законодавство не дає підстав до угоди чи контракта відносити Технічне завдання. Крім того, стандарти, на які є посилання у Технічному завданні, не стосуються якості продукції, а стосуються приймання – передачі продукції.

Наявність відповідних посилань у ТЗ на розробку центрифугальних установок та навіть на посилання на ТУ та ГОСТи не передбачає реалізацію повноважень відповідача на накладення санкцій на позивача на підставі нижчевикладеного.

Обов'язковість дотримання у спірному в нашому випадку ТЗ вимогам ГОСТів та ТУ не входить до компетенції відповідача. Компетенція відповідача могла б розповсюджуватись на випадки, якщо б замість ТЗ розглядались вимоги відповідності продукції не ТЗ, а ТУ та ГОСТів (котрі є, на відміну від ТЗ, нормативними документами).

Відповідач мав би право застосувати санкції до позивача, якщо б мова йшла про порушення нормативних документів, до котрих не відноситься ТЗ. У зв'язку з цим застосування п.2 ч.1 ст.8, ч.7 ст.8 Декрету КМУ „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”, як вказує Вищий Адміністративний Суд України, було б законним та обґрунтованим з боку відповідача за умови порушення позивачем нормативного документу, яким не є ТЗ.

Відповідно до вищевказаного, термин «технічне завдання», згідно ст.1 Закону України «Про стандартизацію», не відноситься до нормативних документів та нормативно-правових актів і, як наслідок, обов'язковому дотриманню не підлягає та відповідальність за його неналежне використання не повинна  наступати з боку позивача, навіть за вимогою відповідача.

Суд вважає, що у відповідності зі ст.12 Закону України «Про стандартизацію», стандарти технічних виробів застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не передбачене законодавством.

Частина 2 ст.12 Закону України «Про стандартизацію» містить перелік обов'язкових випадків для застосування стандартів. Ні один з них не має відношення до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм і правил встановлена ст.8 Декрету КМУ «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.1993 р. №30-93. Пунктом 1 вказаної статті передбачений вичерпний перелік порушень, за які наступає відповідальність у вигляді штрафу.

Пунктом 1 ст. 8 Декрету  не передбачена відповідальність за випуск виробів по ТЗ.

Стаття 15 ГК України є бланкетною нормою. Тобто при її використанні необхідно користуватись спеціальним вищевказаним законодавством.

Зважаючи на наведене суд вважає заявлені позовні вимоги законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі зазначенного, судові витрати, пов"язані з розглядом справи у суді, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями   160, 161, 162, 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною Постанову про накладення штрафу № 6123 від 27 травня 2005 року, винесену відповідачем.

Визнати недійсним Припис про усунення порушень додержання стандартів, норм і правил № 4175 від 26 травня 2005 року, винесений відповідачем.

Визнати недійсним Припис про заборону реалізації продукції № 1063 від 26 травня 2005 року, винесений відповідачем.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський регіональний науково – виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації /ДП «Харківстандартметрологія»/, 61002, м.Харків, вул.Мироносицька, 36 (р/р РВДК 31110106500005 у Комінтернівському Держказначействі в Харк. обл., МФО 851011, код 23030300, найменування банку – УДК в Харк. обл.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Екомаш» (м. Харків, пр. Гагаріна, 43-А, п/р 26006010218 в Харківській філії АТ "Кредит банк України", МФО 350415, код 30654171) 85 грн. витрат пов"язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Сторони та інші особи які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права і обов”язки,  мають право оскаржити в апеляційному порядку цю постанову суду.

Особи визначені статтею 185 КАС України можуть  подати заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Обґрунтування мотивів оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі, яка подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга може бути подана до Харківського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова  складена у повному обсязі 20 вересня 2006  року у 17 годин 15 хвилин.

Суддя                                                                                            Ільїн О.В.

справа № АС-46/362-06