Постанова

від 25.09.2006 по справі 1/646-15/208а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/646-15/208а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

м.Львів, 25.09.06                                                                                 Справа№ 1/646-15/208а

за позовною заявою ВАТ "Укртелеком" в особі Львівської філії ВАТ "Укртелеком", м.Львів  

до відповідача Верхньосиньовидненська селищна рада, смт.Верхнє Синьовидне

про визнання недійсним рішення № 89 від 27.12.2002р.

Суддя Т.Костів

при секретарі О.Вітинській

Представники

Від позивача: Добуш-Вербіцька Н.Ю. - ю/к.

Від відповідача: Карпінець Ю.А. –сільський голова, Коваль І.А. –предст.

Суть спору: Позовну заяву подано ВАТ "Укртелеком" в особі Львівської філії ВАТ "Укртелеком", м.Львів до Верхньосиньовидненської селищної ради, смт.Верхнє Синьовидне про визнання недійсним рішення №89 від 27.12.2002р. "Про відміну рішення №73 ХІ сесії третього демократичного скликання від 28.10.1999р. "Про передачу будинку Побуту у власність Укртелекому під АТС в смт.В.Синьовидне".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2006 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи на 18.07.2006 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 18.07.2006 р., 27.07.2006 р., 03.08.2006 р., 12.09.2006 р.

У відповідності до ст.71 КАС України справа розглядається за наявними в ній доказами. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст.ст.49, 51 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, що рішенням №73 від 28.10.1999 р. та актом прийняття - передачі відповідач передав позивачу у власність приміщення будинку побуту "Мрія", розташоване за адресою Сколівський район, смт.В.Синьовидне, вул.С.Стрільців,30 під АТС. Законодавство не надає права відповідачу обертати державне майно в комунальну власність. Зазначив, що оспорюваним рішенням відповідач порушив право власності позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні на адміністративний позов. Ствердив, зокрема, що рішенням №73 від 28.10.1999 р. було вирішено передати приміщення будинку побуту позивачу, однак, за умови його використання для розширення телефонної мережі селища В. Синьовидне. При невикористанні приміщення у відповідності до зазначеного рішення, відповідач залишав за собою право повернути будинок. Зазначив, що у зв'язку із невикористанням позивачем переданого приміщення, відповідач на виконання вимог п. 3 рішення №73 від 28.10.1999 р. виніс оспорюване рішення №89 від 27.12.2002 р. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням ХІ сесії третього демократичного скликання №73 від 28.10.1999 р. "Про передачу у власність будівлі будинок Побуту" вирішено передати у власність безкоштовно цеху електрозв'язку №11 центру електрозв'язку №7 Львівської дирекції "Укртелеком"  будівлю будинку побуту, розташовану у с.В.Синьовидне, вул.Січових Стрільців,30, яка перебуває на балансі селищної ради (п.1 рішення). Згідно із п.п.2,3 вказаного рішення, позивача зобов'язано використовувати будинок для розширення телефонної мережі селища згідно із встановленими умовами. При невикористанні приміщення відповідно до вимог рішення №73 від 28.10.1999 р. відповідач залишив за собою право повернути будинок. Згідно із актом прийняття-передачі нерухомого майна, датованого 1999 р., відповідач передав у власність цеху електрозв'язку №11 зазначену будівлю будинку побуту.

Належних доказів наявності у цеху електрозв'язку №11 статусу юридичної особи станом на час існування спірних відносин, суду не надано. Позивач дану обставину не стверджував. Як вбачається з положення про Центр електрозв'язку №7 Львівської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", до складу якого згідно із поясненнями позивача належить цех електрозв'язку №11, Центр є безбалансовим структурним підрозділом Львівської філії, що не наділений статусом юридичної особи (п. 3.1. положення). Згідно із ст. 29 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Належних доказів наявності у цеху №11 Центру електрозв'язку №7 повноважень набувати від імені відкритого акціонерного товариства прав та обов'язків, суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення №73 від 28.10.1999 р. фактично виконано не було, що підтверджується, зокрема, листом №1752 від 13.09.2006 р. Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, згідно із яким будинок побуту "Мрія" по вул.Січових Стрільців,30 у смт.В.Синьовидне зареєстрований за Верхньосиньовидненською селищною радою. У відповідності до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4.). Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном (п. 1.5.). Крім того, з пояснень сторін вбачається та належними доказами не заперечується факт невикористання позивачем зазначеного будинку відповідно до умов рішення №73 від 28.10.1999 р., що додатково випливає із тверджень самого позивача про те, що про винесення оспорюваного рішення він довідався лише через кілька років, отримавши відповідні листи. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що право власності на будинок побуту до позивача не перейшло, що спростовує твердження позивача про порушення його права власності. Будинок зареєстрований за відповідачем. Згідно зі ст. 49 Закону України "Про власність", володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Оспорюваним рішенням №89 від 27.12.2002 р. "Про відміну рішення №73 ХІ сесії третього демократичного скликання від 28.10.1999 р. "Про передачу будинку Побуту у власність Укртелекому під АТС в смт. В. Синьовидне" відмінено рішення №73 від 28.10.1999 р.. Згідно із ст. ст. 30, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів рад належить, зокрема, встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Однак, посилання позивача на прийняття відповідачем оспорюваного рішення з перевищенням повноважень суперечить нормам законодавства. Як свідчать матеріали справи, оспорюване рішення приймалось на виконання п. 3 рішення №73 від 28.10.1999 р.. А згідно із ст. 144 Конституції України, рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із ч.1 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. У відповідності до ч. 10 вказаної статті, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Згідно із ч.2 ст.20 ГК України, ст.21 ЦК України, права та інтереси можуть захищатись шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, якщо вони суперечать законодавству, порушують права або інтереси інших осіб. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, при винесенні рішення суд вправі визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Однак, наявність підстав для визнання нечинним чи недійсним оспорюваного рішення не доведено суду у встановленому порядку. Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Не зважаючи на всебічне сприяння суду сторонам у реалізації цього обов'язку, суперечність оспорюваної частини акту законодавству чи порушення цим актом законних прав інших осіб не доведено суду належними доказами у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню. Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Костів Т.С.