Рішення

від 12.09.2006 по справі 4/2906-26/441

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/2906-26/441

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

12.09.06                                                                                           Справа№ 4/2906-26/441

За позовом: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт”, м. Трускавець

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецькурорт Телеком”,           м. Трускавець

Про стягнення 154 150,00 грн.

                                                                                                    Суддя  Ю.Б. Деркач

при секретарі: Боровець Я.

Представники:

від позивача  Дякон Б.Р. –начальник юридичного відділу               

від відповідача не з'явився  

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.09.2006 р.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт”, м. Трускавець звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецькурорт Телеком”, м. Трускавець про стягнення 154 150,00 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2005 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 21.12.2005 р. Ухвалою суду від 21.12.2005 р. розгляд справи відкладався до 31.01.2006 р. Ухвалою суду від 31.01.2006 р. по даній справі залишено позов без розгляду. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. ухвалу господарського суду Львівської області від 31.01.2006 р. про залишення позову без розгляду скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду. Ухвалою суду від 12.07.2006 р. справу призначено до розгляду на 02.08.2006 р. Ухвалою суду від 02.08.2006 р. розгляд справи відкладався до 12.09.2006 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав письмове пояснення до позовної заяви, позовні вимоги підтримав повністю. В позовній заяві та поясненні до неї позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 17.11.2004р. та 19.11.2004р. ним було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти, відповідно 86482,00 грн. та 588715,39 грн., сплачені в якості попередньої оплати за поставку телевізорів, телефонних апаратів, цифрових консолів та ін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 12.07.2006 р. та 02.08.2006 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

17 листопада 2004 р. позивачем на підставі рахунку відповідача № 1/11 від 12.11.2004 р. було перераховано на поточний рахунок останнього грошові кошти в сумі 86 482,00 грн. Призначенням цього платежу була попередня оплата за телефони.

19 листопада 2004 р. позивачем на підставі рахунку відповідача від 19.11.2004 р. на поточний рахунок останнього було перераховано ще 588 715,39 грн. Призначенням цього платежу була попередня оплата за телефони і телевізори.

24 листопада 2004 р. відповідачем, за накладною № 2/11, було поставлено позивачу телевізори на суму 230 850,00 грн.

22 грудня 2004 р. відповідачем, за накладною № 1/12, було поставлено позивачу телефонні апарати, цифрові системні пульти, цифрові консолі та ін. на суму 290 197,39 грн.

Статтею 175 ГК України, зокрема частиною першою встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Поняття та види договору визначено статтею 626 ЦК України, відповідно до якої,  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Однією з загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, статтею 267 ГК України, встановлено, що у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць.

Сторонами договору було передбачено поставку товарів двома партіями, перша згідно рахунку № 1/11 від 12.11.2004 р., яку було оплачено 17.11.2004 р., друга згідно рахунку від 19.11.2004 р., яку було оплачено 19.11.2004 р.

Таким чином, відповідно до вимог Господарського кодексу України, строк поставки товарів другої партії (згідно рахунку від 19.11.2004 р.) становив один квартал і закінчувався 19.02.2005 р.

До закінчення зазначеного строку відповідач поставив товар другої партії лише частково (було недопоставлено товару на суму 154 150,00 грн.), чим порушив свої зобов'язання щодо поставки товару у визначений строк.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім цього, відповідно до ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином загальна сума поставки товарно-матеріальних цінностей становить           521 047,39 грн., тобто відповідачем було недопоставлено товарно-матеріальних цінностей на суму 154 150,00 грн.

17 серпня 2005 р. позивачем, на зазначену суму, було пред'явлено відповідачу претензію № 422, яку направлено на адресу відповідача 19.08.2005 р., про що свідчить квитанція про відправлення рекомендованого листа.

У зазначеній претензії містилась вимога про повернення грошових коштів в сумі 154 150,00 грн., сплачених в якості попередньої оплати, яка одночасно свідчить про відмову позивача від прийняття недопоставленого товару, тобто відмову від договору купівлі-продажу.

Доказів надання відповідачем відповіді на претензію суду надано не було.

Таким чином з моменту закінчення строку для надання відповіді на претензію грошові кошти в сумі 154 150,00 грн. утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони також застосовуються, зокрема до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

На момент прийняття судом рішення, відповідачем не було надано доказів повернення грошових коштів в сумі 154 150,00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 202, 204, 207, 208, 509, 526, 626, 638, 639, 665, 1212 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецькурорт Телеком”, м. Трускавець, Майдан Кобзаря, 5, Львівська область (р/р 260063001694 у ЛФ АТ ВАБанк, МФО 325673, код ЄДРПОУ 31411313) на користь Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт”,         м. Трускавець, вул. Біласа, 13, Львівська область (р/р 260062562 в ЛОД АППБ „Аваль” м. Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 30322940) 154 150 грн. 00 коп. коштів сплачених в якості попередньої оплати товару, 1 541 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Деркач Ю.Б.