Рішення

від 11.09.2006 по справі 5/104-06-2724

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/104-06-2724

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2006 р.Справа  № 5/104-06-2724

         За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ, м. Одеса.

         до відповідачів: 1. Одеського інституту сухопутних військ, м. Одеса.

                                  2. Квартирно –експлуатаційного відділу м. Одеси, м. Одеса.       

       про стягнення 73 697, 98 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Копіца С. М., на підставі довіреності.  

від відповідачів: 1. –не з'явився.

                                2. –не з'явився.

Суть спору: про стягнення 73 697, 98 грн.  

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеського інституту сухопутних військ заборгованості за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 73 697, 98 грн.

Позивачем у позові було заявлено вимогу про вжиття заходів по забезпеченню позову в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Заявлена вимога судом була розглянута та у її задоволенні було відмовлено з підстав того, що відсутні підстави які б свідчили про те, що невжиття заходів передбачених ст. ст. 66, 67 може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2006 року до участі у справі було залучено Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2006 року до участі у справі було залучено Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси як іншого відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2006 року строк розгляду справи було продовжено до 12.08.2006 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2006 року строк розгляду справи було продовжено до 12.09.2006 року.

Відповідачем, Одеським інститутом сухопутних військ до суду було подано заяву відповідно до якої відповідач вважає що він не є платником за договором про постачання електроенергії, оскільки відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електроенергії, платником є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси, що чітко визначено у трьохсторонній угоді.

Відповідачем Квартирно –експлуатаційним відділом м. Одеси до суду був наданий відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі на підставі доводів та заперечень, які викладені у відзиві на позов.  

Позивач, своєю заявою від 18.07.2006 року №2209 уточнив та збільшив свої позовні вимоги в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту електроенергію 381 231, 45 грн., індекс інфляції у розмірі 16 616, 28 грн., три відсотки річних у розмірі 8 485, 31 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 35 101, 42 грн. та заборгованість за перетоки реактивної електроенергії за період з 01.11.2005 року по 01.07.2006 року у розмірі 43 860, 94 грн., а всього 485 295, 40 грн.

Позивач, своєю заявою від 08.09.2006 року №2433 знов уточнив свої позовні вимоги в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту електроенергію 152 383, 23 грн., індекс інфляції у розмірі 16 616, 28 грн., три відсотки річних у розмірі 8 485, 31 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 35 101, 42 грн. та заборгованість за перетоки реактивної електроенергії у розмірі 117 558, 92 грн., а всього 330 145, 16 грн.

З боку відповідачів відзиву на уточнені позовні вимоги до суду не надходило.

В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом було розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.  

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” та Одеським інститутом сухопутних військ 02.07.1997 року разом з додатками був укладений договір № 0495 на користування електричною енергією.

В наступному, між позивачем та Одеським інститутом сухопутних військ 27.07.2004 року разом з додатками був укладений договір №495 про постачання електричної енергії.    

Умовами укладеного договору, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію та здійснювати інші платежі передбачені договором у строки які передбачено договором.

У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Також, як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачами по справі була укладена додаткова угода до договору №495 відповідно до якої платником за спожиту електроенергію Одеським інститутом сухопутних військ за договором про постачання електроенергії є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси.

Крім того, як видно з матеріалів справи між позивачем та КЕВ м. Одеси 20.01.2006 року був укладений договір №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є умови та порядок проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами позивача та КЕВ м. Одеси.

Як зазначає позивач, у відповідача за період 01.12.2005 року по 01.07.2006 року станом на 01.09.2006 року існує заборгованість за спожиту активну електроенергією у розмірі 152 383, 23 грн. За твердженням позивача, станом на дату уточнення позовних вимог борг за активну електроенергію відповідачем не було погашено. Крім того, позивач зазначає, що відповідача за договором та додатків до договору було зобов'язано проводити розрахунки за перетікання реактивної електроенергії, але відповідач зазначені розрахунки також проводить неналежним чином, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 01.09.2006 року виникла заборгованість з перетікання реактивної електроенергії за період з 01.11.2003 року по 01.07.2006 року у розмірі 117 558, 92 грн. В зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором позивач просить суд також стягнути з відповідачів індекс інфляції у розмірі 16 616, 28 грн., три відсотки річних у розмірі 8 485, 31 грн. та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 35 101, 42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано рахунки за активну та реактивну електроенергію, звіти відповідача про кількість спожитої активної та реактивної електроенергії, договір з додатками та додаткові угоди до договору, відомості про надходження грошових коштів від відповідача, обґрунтовані розрахунки сум заборгованостей які підлягають стягненню та штрафних санкцій.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах, умовах укладеного договору та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач згідно своїх остаточних позовних вимог просить суд стягнути з Одеського інституту сухопутних військ та Квартирно –експлуатаційного відділу м. Одеси, на його користь, а саме:

-          заборгованість за спожиту активну електроенергію у період з 01.12.2006 року по 01.07.2006 року, що існує станом на 01.09.2006 року, у розмірі 152 383, 23 грн.;

-          заборгованість за перетоки реактивної електроенергії у період з 01.10.2003 року по 01.07.2006 року, що існує станом на 01.09.2006 року, у розмірі 117 558, 92 грн.;

-          індекс інфляції у розмірі 16 616, 28 грн.;

-          три відсотки річних у розмірі 8 485, 31 грн.;

-          пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 35 101, 42 грн.

Відповідачем, Одеським інститутом сухопутних військ до суду було подано заяву відповідно до якої відповідач вважає що він не є платником за договором про постачання електроенергії, оскільки відповідно до додаткової угоди до договору про постачання електроенергії, платником є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси.

Відповідачем Квартирно –експлуатаційним відділом м. Одеси до суду був наданий відзив на позовну заяву в якому відповідач також позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі на підставі того що він не може сплатити борги ОІСВ в зв'язку з відсутністю складених актів прийому передачі заборгованості ОІСВ перед позивачем. Крім того, до нього не може бути застосована відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки за договором №2 від 20.01.2006 року відповідальність несуть підрозділи КЕВ м. Одеси за умовами діючих договорів. З підстав викладених у відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову відповідача у повному обсязі.  

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між ВАТ „Одесаобленерго” та ОІСВ разом з додатками був укладений договір № 495 від 27.07.2004 року про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата ОІСВ.

В наступному між сторонами по справі була укладена додаткова угода без дати до договору №495 відповідно до якої платником за спожиту Одеським інститутом сухопутних військ електроенергію за договором укладеним з ВАТ „ЕК Одесаобленерго” є Квартирно –експлуатаційний відділ м. Одеси. Крім того, як видно з матеріалів справи між позивачем та КЕВ м. Одеси 20.01.2006 року був укладений договір №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів, предметом якого є умови та порядок проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між структурними підрозділами позивача та КЕВ м. Одеси.

У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 або 10 днів після дати виписки рахунку (пункт 2.2.3 договору, п. 6 додатку №5 до договору). Відповідно до додаткової угоди оплату за спожиту електроенергію здійснює КЕВ м. Одеси на підставі рахунків позивача отриманих ОІСВ та переданих КЕВ м. Одеси для здійснення оплати.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу у період з 01.12.2006 року по 01.07.2006 року постачалась електроенергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 152 383, 23 грн.

Таким чином, з КЕВ м. Одеси на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту ОІСВ електроенергію у період з 01.12.2006 року по 01.07.2006 року, що існує станом на 01.09.2006 року, у розмірі 152 383, 23 грн.

Щодо стягнення заборгованості за перетоки реактивної електроенергії, то відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

У відповідності з додатками №9 до договору про постачання електроенергії, який укладено між позивачем та ОІСВ, у Одеського інституту сухопутних військ виникли зобов'язання перед позивачем по оплаті за перетоки реактивної електроенергії. Вказані обставини також підтверджуються наданими до суду звітами відповідача та відповідними рахунками за реактивну електроенергію та обґрунтованим розрахунком заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість ОІСВ за перетоки реактивної електроенергії у період з 01.10.2003 року по 01.07.2006 року станом на 01.09.2006 року існує у розмірі 117 558, 92 грн.

Таким чином, суд вважає, що заборгованість ОІСВ за перетоки реактивної електроенергії також підлягає стягненню з КЕВ м. Одеси на користь позивача у розмірі 117 558, 92 грн. відповідно до договору про постачання електроенергії, додаткової угоди до нього та договору про порядок проведення розрахунків, який укладено між КЕВ м. Одеси та позивачем.

Щодо стягнення трьох відсотків річних, індексу інфляції та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, слід зазначити наступне.

Відповідно до додаткової угоди до договору №495, відповідно до якої платником за спожиту Одеським інститутом сухопутних військ електроенергію за договором є Квартирно – експлуатаційний відділ м. Одеси та договору від 20.01.2006 року №2 про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів який укладено між позивачем та КЕВ м. Одеси відповідальність за несвоєчасну оплату рахунків енергопостачальної компанії несе Одеський інститут сухопутних військ.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають стягненню саме з ОІСВ, а саме: індекс інфляції у розмірі 16 616, 28 грн., три відсотки річних у розмірі 8 485, 31 грн.

Щодо стягнення пені то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несплати у терміни встановлені п. 2.2.3 –2.2.4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Але, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена частково, але з затриманням. Судом було встановлено, що в період розгляду справи значна частина заборгованості перед позивачем була погашена та установи які є відповідачами по справі є бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету, а тому, приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується та вимоги позивача в цій частині є цілком обґрунтованими, суд вважає за необхідне у даному винятковому випадку застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 1 000, 00 грн.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачами до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов'язань за договорами або доведено обставини зворотні позовним вимогам позивача.

У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідачів, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

     Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу м. Одеси, р/р 35224008000197 в УДК України в Одеській області, МФО 828011, код 08038284 (м. Одеса, вул. Єврейська, 13) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26039333537265 в ОЦВ ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 152 383 (сто п'ятдесят дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 23 коп. заборгованості за спожиту Одеським інститутом сухопутних військ активну електроенергію у період з 01.12.2006 року по 01.07.2006 року.

3.          Стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу м. Одеси, р/р 35224008000197 в УДК України в Одеській області, МФО 828011, код 08038284 (м. Одеса, вул. Єврейська, 13) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26008236684 в ВАТ „МТБ” у м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 117 558 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 92 коп. заборгованості Одеського інституту сухопутних військ за перетоки реактивної електроенергії у період з 01.10.2003 року по 01.07.2006 року.

4.          Стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу м. Одеси, р/р 35224008000197 в УДК України в Одеській області, МФО 828011, код 08038284 (м. Одеса, вул. Єврейська, 13) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26008236684 в ВАТ „МТБ” у м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 92 коп. державного мита та 103 (сто три) грн. 35 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

5.          Стягнути з Одеського інституту сухопутних військ, р/р 35217003000080 в УДК України в Одеській області, МФО 828011, код 07639066 (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26008236684 в ВАТ „МТБ” у м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) індекс інфляції у розмірі 16 616 (шістнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 28 коп., три відсотки річних у розмірі 8 485 (вісім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 31 грн., 1 000 (одна тисяча) грн. пені.

6.          Стягнути з Одеського інституту сухопутних військ, р/р 35217003000080 в УДК України в Одеській області, МФО 828011, код 07639066 (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26008236684 в ВАТ „МТБ” у м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 602 (шістсот дві) грн. 03 коп. державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 65 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 26.09.2006 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.