Ухвала

від 22.03.2011 по справі 5019/267/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/267/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"22" березня 2011 р.                                                                            Справа  № 5019/267/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСАР"  

до відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Ресурс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра"       

про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу в сумі 66000 грн. 00 коп.

Суддя  Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник не з'явився;

від відповідача : представник не з'явився;

від третьої особи: представник не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексар»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Ресурс»про стягнення 66000,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, при цьому, позовні вимоги  підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про, що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300106803549.  Відповідач причин неявки в судове засідання не повідомив.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

13.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексар»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся-Ресурс»укладено Договір №3 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити у фізичній вазі, зерно гороху зеленого (далі - Товар) в кількості 40 тонн  на загальну суму 88000,00 грн..

Відповідно до п.1.3 Договору сторони погодили, що форма та термін оплати товару: 100% передплата всієї кількості Товару проводиться по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок продавця, на протязі 2-х банківських днів з моменту укладення договору та виставлення рахунку продавцем.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №000000003 від 13.01.2011 року за горох зелений в кількості 40 тонн на суму 88000,00 грн..

13.01.2011 року відповідно до виставлено рахунку-фактури №000000003 на виконання умов договору ТОВ «Полісся-Ресурс»перерахувало позивачу 8800,00 грн. за горох зелений.

17.01.2011 року позивач, на виконання умов договору, відвантажив відповідачу товар на загальну суму 77000,00 грн., що стверджується підписаними сторонами довіреністю на отримання товару №33, а також видатковою накладною №000000004 від 17.01.2011 року.

Відповідно до п.1.2. Договору, поставка всієї кількості товару проводиться самовивозом транспортом та за рахунок Покупця з с.Южне, Ічнянського району, Чернігівської області на протязі 2-х робочих днів з моменту оплати Товару.   

Позивачем виконано свої зобов'язання в повному обсязі. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково. В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 68200,00 грн..

20.01.2011 року позивач надіслав відповідачу претензію №2 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 68200 грн. до 21.01.2011 року.  

21.01.2011 року позивачем отримано відповідь на претензію №2, в якій зазначено, що відповідач не отримав від позивача товар, оскільки автотранспорт контрагента не був відпущений зі складу позивача. Відповідач також зазначив, що відповідачем не виконано в повному обсязі оплату товару, в зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, та просить повернути попередньо перераховані кошти в сумі 8800,00 грн. в зв'язку з неотриманням товару.

Проте, листом №4 від 25.01.2011 року відповідач визнав заборгованість, зазначивши, що товар отримано та 26.01.2011 року частково погасив заборгованість в сумі 2200,00 грн..

На момент розгляду справи  заборгованість за поставлений товар становить 66000,00 грн..  

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.529 Цивільного кодексу України, Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 66000,00 грн. основного боргу є обґрунтованою  та підлягає задоволенню.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.49,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

      ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Ресурс»(м.Рівне, вул.Князя Володимира 111, код ЄДРПОУ 35658846, р/р 260078562 у ВАТ “Ерсте Банк” м.Київ, МФО 380009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексар»(14000, м.Чернігів, вул.Святомиколаївська, 34/1, код ЄДРПОУ 33921983, р/р26007935062190 в КМФ ПАТ "УСБ" м.Київ, МФО 322012) 66000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 660,00 грн. витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили

                            Суддя                                                                           Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «28»березня 2011 року.

< Список >