Постанова

від 29.03.2011 по справі 2-12/1481.1-2009

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-12/1481.1-2009

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 24 березня 2011 року   Справа № 2-12/1481.1-2009

          Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

прокурор, не з'явився,

позивача, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим - не з'явився,

позивача, державного підприємства "Гурзуф" - Гущак С.І., довіреність №59 від 28.05.10

відповідача, Ялтинської міської ради - не з'явився,

відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" - не з'явився,

розглянувши апеляційне подання заступника прокурора міста Ялта на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов М.М.) від 03 червня 2009 року у справі № 2-12/1481.1-2009

за позовом           заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)

в особі: Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95038)

державного підприємства "Гурзуф" (вул. Привітна, 4, Гурзуф, м. Ялта, 98640)  

до Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, Ялта, 98600)

товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" (вул. Московська, 33-А, кв. 30, м. Ялта; вул. Гер. Аджимушкая, 1, каб. №314, м. Сімферополь, 95000, Воловій Н.Г.)

про визнання недійсним рішення, його скасування та визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки,

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові про визнання недійсним рішення міської ради про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" земельної ділянки площею 0,35 га та про визнання частково недійсним договору оренди цієї земельної ділянки (а.с. 57-60 т. 2).

                        Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що рішення про надання земельної ділянки в оренду та договір оренди прийнято та укладені на підставі погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою, в тому числі, при наявності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації; крім того, припинено право постійного користування земельною ділянкою радгоспу-заводу "Гурзуф" тому, що ця юридична особа перетворена на державне підприємство "Гурзуф", відомостей в Єдиному державному реєстрі про правонаступництво цих осіб не має, правовстановлюючого документу про право користування державне підприємство "Гурзуф" не має; належних доказів накладення земельних ділянок радгоспу-заводу "Гурзуф" та товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" не надано.

                    Прокурор подав апеляційне подання, в якому просить скасувати судове рішення, позов задовольнити через те, що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (а.с. 66-67 т. 2).

              З відзиву на апеляційне подання слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" з таким поданням не згідно тому, що державне підприємство "Гурзуф" не довело свого права постійного користування земельною ділянкою, частина якої, на думку цього підприємства, незаконно надана в оренду товариству; припинення діяльності радгоспом-заводом "Гурзуф" шляхом перетворення є підставою для припинення його права постійного користування земельною ділянкою; державне підприємство "Гурзуф" не надало належних доказів накладення земельних ділянок; земельну ділянку в оренду товариство отримало на підставі погодженого проекту відводу, позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації (а.с. 111-113 т. 2).

                    Інші особи відзивів на апеляційне подання не надали.

                       В судовому засіданні представник державного підприємства "Гурзуф" підтримав доводи апеляційного подання. Заступник прокурора міста Ялта, прокурор міста Севастополя, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крім та відповідачі не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, про час та місце судового засідання були сповіщені ухвалою, копії якої 15 березня 2011 року направлені на їх адреси рекомендованою кореспонденцією, яка поштою не повернута (а.с. 8-9 т. 5). Явка прокурора та сторін не визнана судом обов'язковою. У справі достатньо доказів для розгляду спору по суті. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю у судовому засіданні осіб, які не з'явилися.

                    Ухвалами суду апеляційної інстанції тричі призначалися судові технічні експертизи, в тому числі, комплексна (а.с. 145-153 т. 3, а.с. 29-36, 73-79 т. 4), які не проведені через необхідність призначення комплексної експертизи, не оплати експертизи, не надання необхідних для проведення експертизи документів - координат земельної ділянки радгоспу-заводу "Гурзуф", які містять державну таємницю (а.с. 23, 45, 56, 66, 92, 142 т. 4, а.с. 1-3, 13-19 т. 5).

             На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував статутні і реєстраційні документи сторін, додаткові докази (а.с. 80-87, 114-116, 142-163 т. 2, а.с. 1-90, 98, 124-126, 130-140 т. 3, а.с. 5-9, 13-16, 39-41, 82, 93-129, 146 т. 4), встановив наступне.

Про право постійного користування

на земельну ділянку площею  311,26 га

              17 грудня 2002 року радгоспу-заводу "Гурзуф" на підставі рішення 20 сесії 23 скликання Ялтинської міської ради №39 від 09 грудня 1999 року був наданий державний акт серії І-КМ №003193 на право постійного користування земельною ділянкою площею 311,26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей акт зареєстровано за №176 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею (а.с. 20-22 т. 1).

            23 квітня 1993 року вказаний радгосп-завод "Гурзуф" (ідентифікаційний код 00412843) вперше був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за №108 рішенням №252(1), його органом управління був Державний комітет з питань садівництва, виноградарства і виноробної промисловості України, про що свідчать Статут, зареєстрований 29 серпня 1995 року, свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію), довідка про включення до ЄДРПОУ (а.с. 115-125 т. 4).

             З пояснень представника державного підприємства "Гурзуф" та наданої історичної довідки слідує, що радгосп "Гурзуф" поновив свою діяльність 16 квітня 1944 року; 16 липня 1971 року до радгоспу "Гурзуф" було передано відділення "Василівка" колишнього радгоспу "Горний" з земельними сільськогосподарськими угіддями цього відділення та сільськогосподарською технікою; 16 листопада 1973 року винрадгосп "Гурзуф" був перетворений в радгосп-завод "Гурзуф" (а.с. 13-19 т. 5).  

             20 лютого 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №11461050001001931 внесені відомості про перетворення радгоспу-заводу "Гурзуф" на державне підприємство "Гурзуф", при цьому, ідентифікаційний код (00412843) юридичної особи не змінений;  надано свідоцтво серії А00 №593499 про державну реєстрацію державного підприємства "Гурзуф", в якому вказана дата проведення державної реєстрації 23 квітня 1993 року, відомості про зміну назви внесені і до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 21, 23, 29, 47-59, 80-81, 114-116 т. 2).

              Такі відомості внесені на підставі наказу №677 від 03 грудня 2005 року Міністерства аграрної політики України (органу управління радгоспу-заводу "Гурзуф") про перейменування радгоспу-заводу "Гурзуф" в державне підприємство "Гурзуф" (а.с. 20 т. 2) та про зміну органу управління, що зроблено у виконання Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 15 грудня 1992 року, наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства №65 від 09 червня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 червня 2004 року за №792/9391. Це сторонами не оспорюється та підтверджується Статутом радгоспу-заводу "Гурзуф" у редакції 2001 року (а.с. 30-36 т. 2), Статутом державного підприємства "Гурзуф" у редакції 2005 року (а.с. 37-45 чи 82-86 т. 2).

             За вказаним наказом органу управління, Статуту державного підприємства "Гурзуф" це підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків радгоспу-заводу "Гурзуф" (а.с. 20, 38 т. 1).

            Державне підприємство "Гурзуф" не переоформлювало на себе права постійного користування земельною ділянкою, яке підтверджено вказаним вище державним актом серії І-КМ № 003193, що сторони не оспорюють та це підтверджується доказами, що є у справі.

              У 2007-2008 роках державне підприємство "Гурзуф" було платником фіксованого сільськогосподарського податку, в тому числі, за земельну ділянку площею 311,26 га, що слідує з пояснень цього підприємства (а.с. 87 т. 2, а.с. 134 т. 3).

            З рішення 20 сесії 23 скликання Ялтинської міської ради №39 від 09 грудня 1999 року (на підставі якого наданий вказаний вище державний акт) слідує, що орган місцевого самоврядування вирішив:

                    1) затвердити технічний звіт з інвентаризації земель радгоспу-заводу "Гурзуф";

                    2) надати цьому радгоспу-заводу в постійне користування земельну  ділянку площею 311,26 га, на яку видати державний акт;

                    3) числити загальну площу земель в межах плану радгоспу-заводу "Гурзуф" - 544,76 га, з яких сторонніх землекористувачів в межах плану на 233,50 га (а.с. 11 чи 71 т. 1, а.с. 22, 46 т. 2, а.с. 98 т. 3).

             З вказаного технічного звіту (на підставі якого наданий вказаний державний акт) слідує наступне:

             цей технічний звіт був розроблений в 1998 році на замовлення радгоспу-заводу "Гурзуф" (який розташований на території Гурзуфської та Масандрівської селищних рад, Ялтинської міської ради) за договором з Кримською філією Інституту землеустрою від 12 лютого 1998 року №604 (а.с. 97-99 т. 4);

            метою розробки технічного звіту було відсутність у радгоспу-заводу державного акту на землю та з метою уточнення меж сторонніх землекористувачів (а.с. 97 т. 4);  

             робота по складенню технічного звіту виконана камеральним шляхом - на підставі витягів з Державної книги реєстрації землекористувачів, проектів відводів, матеріалів горизонтальної зйомки земель радгоспу-заводу 1982 року, проектів встановлення меж рад, по системі координат 1942 року складений план меж радгоспу-заводу "Гурзуф" (а.с. 97 т. 4);

             за відомостями Державної книги реєстрації землекористувачів станом на 1 січня 1998 року радгосп-завод "Гурзуф" на території Ялтинської міської ради користувався земельною ділянкою площею 311,26 га, межував з іншими землекористувачами, в тому числі, з Ялтинським тролейбусним парком, який користувався земельною ділянкою 4,75 га за №19, Ялтинською міською радою - 192,03 га №23 (а.с. 100 т. 4), цю земельну ділянку площею 311,26 га на території Ялтинської міської ради і слідує закріпити за радгоспом-заводом "Гурзуф" (а.с. 108 т. 4);

             06 жовтня 1998 року комісією був складений акт про те, що роботи по встановленню в натурі окружної межі землі радгоспу-заводу "Гурзуф" не проводилися, фактичні межі суміжних земельних ділянок відповідають юридичним (а.с. 103 т. 4);

                    цей технічний звіт погоджений Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів (а.с. 111 т. 4). Інших погоджень чи державної експертизи землевпорядної документації в технічному звіті не має (а.с. 93-130 т. 4).   

                    Також державним підприємством "Гурзуф" на вимогу апеляційного суду наданий план землекористування радгоспу-заводу "Гурзуф" м. Ялта, який складений Кримською філією Інституту землеустрою по матеріалам коректування 1980-1982 років (а.с. 135-140 т. 3). З цього плану слідує, що в районі відділення "Василівка" знаходяться як земельні ділянки радгоспу-заводу "Гурзуф", так і сторонні землекористувачі - на 46,94 га землі, в тому числі, знаходиться Ялтинський тролейбусний парк (а.с. 136, 138 т. 3).  

Про право оренди на земельну ділянку 2,8214 га

               21 листопада 2003 року здійснена державна реєстрація юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" - ідентифікаційний №32684674, основним видом діяльності за КВЕД якого є будівництво будівель та інше (а.с. 29, 30 т. 1, а.с. 143 т. 2, а.с. 1-16 т. 3).

             16 грудня 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" звернулося до Ялтинської міської ради з клопотанням про надання дозволу на збір матеріалів попереднього узгодження місцярозташування торгово-виставочного комплексу на земельній ділянці площею 3 га в районі тролейбусного парку, до клопотання був доданий ситуаційний план, який складений Ялтинським НДІ "КримНІІпроект" (а.с. 76, 79 чи 59 т. 3).

            22 березня 2004 року 19 сесією 24 скликання Ялтинської міської ради було прийнято рішення №84 про затвердження матеріалів попереднього узгодження місцерозміщення об'єктів, в тому числі, торгово-виставочного комплексу товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" на земельній ділянці орієнтовною площею 1,5 га по Південнобережному шосе, в районі тролейбусного парку, міста Ялта; та про надання дозволу на розробку проекту відводу цієї земельної ділянки (а.с. 44 т. 1); яке змінено рішенням 20 сесії 24 скликання Ялтинської міської ради від 07 червня 2004 року №225 в частині площі земельної ділянки - на 3 га замість 1,5 га (а.с. 45 т. 1).   

                    У 2004 році товариством з обмеженою відповідальністю "Проектінвестбуд" (яке мало ліцензію серії АА №484530 від 07 лютого 2003 року) на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" був розроблений проект землеустрою з відводу земельної ділянки площею 2,8214 га по Південнобережному шосе, в районі тролейбусного парку, міста Ялти, для будівництва торгово-виставочного центру. В межах цього проекту здійснені топографічно-геодезичні роботи. Цей проект був  погоджений з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та іншими. 15 липня 2004 року затверджений позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації (а.с. 19-90 т. 3, а.с. 54-62 т. 1).

                    З цього проекту землеустрою та висновку державної експертизи землевпорядної документації слідує, що вказана земельна ділянка, якій присвоєний кадастровий №011190000:01:024:0099 площею 2,8214 га є державною власністю, вона нікому не надавалася, за видами угідь кваліфікована як земля, яка не передана у власність та не надана в користування в межах населеного пункту (рядок 12.3, шифр 96), за видом земельних угідь - чагарники (гр. 28, ф. 6-зем.), входить до економіко-планувальної зони "Василівка", 168 земельно-оціночний район; при узгодженні його меж претензій та спорів не заявлено.

                    З графічних матеріалів цього проекту землеустрою також вбачається, що як на час попереднього узгодження, так на час розробки проекту, земельна ділянка за кадастровим №011190000:01:024:0099 площею 2,8214 га не мала суміжної межі з землекористувачем - радгоспом-заводом "Гурзуф", та не накладалася на земельну ділянку цього радгоспу-заводу, земельна ділянка, що проектувалася до оренди, межувала лише з землями Ялтинської міської ради (а.с. 59-63 т. 3).

                    Відносно земельної ділянки за кадастровим №011190000:01:024:0099 на вимогу апеляційного господарського суду надані координати, з яких слідує, що земельна ділянка складається з двох частин - №1 периметром 964,82 м., площею 2,3836 га та №2 периметром 535,28 кв.м., площею 0,4378 га (а.с. 39-41 т. 4).

              30 липня 2004 року 22 сесією 24 скликання Ялтинської міської ради було прийнято рішення №223, яким:

             пунктом 1 - затверджений вказаний проект землеустрою з відводу в оренду вказаної земельної ділянки з земель, які не передані в приватну власність та постійне користування в межах населеного пункту,

             пунктом 2 вирішено передати цю земельну ділянку в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" на 49 років,

             пунктами 3-6 вирішено покласти на товариство певні обов'язки, в тому числі, по освоєнню землі протягом 4 років; оформити договір оренди, здійснити певним органам контроль за виконання цього рішення (а.с. 13 чи 73 т. 1, а.с. 151 т. 2). Це рішення є предметом спору.

            В подальшому це рішення скасовувалося самостійно Ялтинською міською радою через не виконання орендарем інвестиційного договору, але і це рішення також скасовано самостійно міською радою, про що свідчать рішення Ялтинської міської ради №13 від 19 травня 2005 року та №415 від 15 лютого 2006 року (а.с. 72 т. 1, а.с. 9 т. 2 чи а.с. 152-153 т. 2). Тобто на даний час рішення про затвердження проекту землеустрою з відводу землі в оренду та про передачу земельної ділянки в оренду самостійно органом місцевого самоврядування не скасовано, воно є діючим.

            10 серпня 2004 року встановлені межі земельної ділянки в натурі, про що складено акт (а.с. 17 т. 1 чи а.с. 156 т. 2).

              14 вересня 2006 року на підставі вказаного рішення між орендодавцем - Ялтинською міською радою, та орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим", підписаний договір оренди земельної ділянки площею 2,8214 га, кадастровий №011190000:01:024:0099, розташованої по Південнобережному шосе, в районі тролейбусного парку, міста Ялта. Того ж дня договір нотаріально посвідчений та внесений до Державного реєстру правочинів за №_1568552 (а.с. 14-16, 18 т. 1, а.с. 145-163 т. 2).

             15 вересня 2006 року цей договір зареєстрований у Ялтинському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за №040602100101, що підтверджується записом на договорі (а.с. 16 т. 1, а.с. 150 т. 2) та того ж дня орендодавець за актом прийому-передачі передав орендарю вказану земельну ділянку (а.с. 160 т. 2).

             Орендар сплачує орендну плату, що підтверджується наданими платіжними дорученнями за 2007-2009 роки (а.с. 18-19 т. 3).

Про накладення вказаних земельних ділянок

              З позовної заяви та пояснень представника державного підприємства "Гурзуф" слідує, що надана у вересні 2006 року в орендну товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" земельна ділянка площею 2,8214 га, кадастровий №011190000:01:024:0099, частково - на 0,35 га, накладається на земельну ділянку площею 311,26 га, яка у грудні 1999 року надана в постійне користування радгоспу-заводу "Гурзуф", правонаступником якого з 20 лютого 2006 року є державне підприємство "Гурзуф".

              З доданих до позову письмових доказів та витребуваних апеляційним господарським судом додаткових доказів вбачається, що відомості про накладення земельних ділянок зроблені без проведення геодезичних робіт, без складення графічних матеріалів, такі висновки базуються на припущеннях та не містять необхідних відомостей про площу, конфігурацію такого накладення. Ці припущення суперечать проекту землевпорядної документації з відводу земельної ділянки площею 2,8214 га кадастровий №011190000:01:024:0099 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим", в тому числі, графічним матеріалам, розробленим на підставі здійснених геодезичних робіт, та отриманим погодженням відповідних органів.

             Так, з розпорядження міського голови №255-р від 11 травня 2007 року (а.с. 67 т. 1), довідки Відділу з питань регулювання земельних відносин Ялтинської міської ради від 26 грудня 2007 року (а.с. 9 т. 1), листа Міністерства аграрної політики України від 26 грудня 2007 року (а.с. 11 т. 1) та звернення Держземінспекції Криму до Ради Міністрів Криму від 20 жовтня 2007 року (а.с. 75-78 т. 1) слідує, що через скарги громадян, які за договорами з радгоспом-заводом "Гурзуф" на тимчасове використання землі мали городи, була утворена комісія, яка встановила, що до складу земельної ділянки, яка передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим", включена частина земельної ділянки, яка була раніше передана в постійне користування радгоспу-заводу "Гурзуф" та яка частково зайнята під городи громадян за договорами з радгоспом-заводом і частково самовільно зайнята депортованими громадянами. Але на підставі яких документів чи геодезичного обстеження зроблені такі висновки в цих документах не вказано. Площа та конфігурація такого накладення земельних ділянок не встановлена.

                    При цьому, 04 грудня 2006 року відмовлено у позові громадянина Лозовського В.В. про визнання недійсними рішення Ялтинської міської ради про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" земельної ділянки в оренду та договору оренди цієї земельної ділянки рішенням Ялтинського міського суду по справі №2-4260-2006 рік; рішення набрало законну силу 16 грудня 2006 року  (а.с. 46- 50 т. 1).

            Апеляційним господарським судом були витребувані додаткові докази  щодо накладення вказаних земельних ділянок. З наданих Кримською регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" та державного підприємства "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відповідей та зведених планів земельних ділянок слідує:

             1) земельна ділянка радгоспу-заводу "Гурзуф" відведена в системі координат 1942 року (яка містить державну таємницю), а земельна ділянка  товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" відведена в іншій системі координат - 1963 року, що робить неможливим встановлення точного розміру накладення земельних ділянок; при цьому, у проведенні судової комплексної технічної експертизи, метою якої було встановлення накладення земельних ділянок, відмовлено у зв'язку з неможливістю проведення геодезичних робіт в межах такої судової експертизи через не надання координат земельної ділянки радгоспу-заводу (державного підприємства) "Гурзуф";  

                    2) звідний план двох земельних ділянок здійснений державним підприємством "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" по координатам земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" (системи 1963 року) та горизонтальної зйомки земельної ділянки державного підприємства "Гурзуф", цей план здійснений без переведення координат меж земельної ділянки радгоспу-заводу "Гурзуф" з системи координат 1942 року в систему координат 1963 року, а тому висновки про накладення земельних ділянок здійснені приблизно, площа такого накладення цим підприємством не визначена;

             3) за комп'ютерними даними Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" таке накладення складає 0,48 га, а не 0,35 га, як це вказано у позові (а.с. 124-126, 131-132 т. 3, а.с. 66 т. 4), підстави складення комп'ютерного плану накладення земельних ділянок цим підприємством не вказано.  

               Однак такі відповіді та плани накладення земельних ділянок суперечать іншим документам, складеним головним архітектором та органом земельних ресурсів при попередньому вибору та обстеженні земельної ділянки та при погодженні проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 2,8214 га кадастровий №011190000:01:024:0099 в оренду, відомостей про наявність відведеної у постійне користування радгоспу-заводу "Гурзуф" земельної ділянки на запланованій в оренду земельної ділянки не вказувалося. Навпаки, вказано, що запланована до оренди земельна ділянка нікому в користування чи у власність не передана, самовільних споруд не має, ніхто вимог на цю земельну ділянку не заявив (а.с. 31, 36-37, 40, 78, 79-90 т. 3).    

                    Крім того, відповідно пункту 1.2 Вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу), затвердженого наказом  Державного комітету України із земельних ресурсів N573 від 02 листопада 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2010 року за N157/17452, обмінний файл це електронний документ уніфікованої форми для обміну інформацією, яка використовується при веденні Поземельної книги та книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в електронному вигляді, державного земельного кадастру і здійсненні топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою.

                    Пункт 1.3 вказаних Вимог передбачає, що зміст обмінного файлу формується на основі відомостей, що містяться у паперових документах, складених виконавцями робіт.

                    Однак складені Кримською регіональною філією державного підприємства "Центр земельного кадастру" та державним підприємством "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" документи, в тому числі, зведені плани, суперечать цим вимогам законодавства про складення обмінного файлу на підставі здійснення топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою. А тому такі документи не є належними доказами накладення земельних ділянок.  

                    До позову в якості доказу накладення земельних ділянок була додана план-схема земельної ділянки площею 2,8214 га кадастровий №011190000:01:024:0099 (а.с. 6 т. 1 чи а.с. 17 т. 3) з відомостями щодо накладення земельних ділянок, однак такі відомості здійснені не при укладенні такого документу тому, що ця план-схема складалася при розробці проекту землеустрою з відводу цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" (а.с. 86 т. 3), при цьому, ані в цьому плані-схемі, ані в інших документах проекту відомостей про накладення земельних ділянок чи суміжне землекористування з радгоспом-заводом "Гурзуф" не вказано. На запит апеляційного господарського суду органом земельних ресурсів надана відповідь про відсутність таких даних про земельну ділянку вказаного радгоспу-заводу (а.с. 13-16 т. 4). А тому такі зазначення на вказаній плані-схемі не є доказами накладення земельних ділянок.

                    З листування між позивачем та відповідачем слідує, що 10 березня 2006 року (тобто після надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 2,8214 га кадастровий №011190000:01:024:0099) Ялтинська міська рада просила радгосп-завод розглянути питання про передачу земельної ділянки площею 2 га в районі тролейбусного парку до земель запасу, але таке прохання задоволено не було, радгосп-завод чи державне підприємство "Гурзуф" не відмовлялося від землі тому, що такого права не має через віднесення цих земель до особливо цінних груп ґрунтів (а.с. 7, 8, 10 т. 1). Представник державного підприємства "Гурзуф" в судовому засіданні пояснив, що не знає про яку земельну ділянку в цих листах була промова.

Щодо віднесення спірної земельної ділянки

до особливо цінних земель

              На вимогу апеляційного господарського суду належних доказів віднесення частини  земельної ділянки, яку державне підприємство "Гурзуф" вважає своєю на праві постійного користування, до особливо цінних земель не надано.     

              З відповіді державного підприємства "Гурзуф" слідує, що земельні ділянки в районі тролейбусного парку відносяться до особливо цінних поливних земель (а.с. 68-70, 10 т. 1). На вимогу апеляційного суду це підприємство відповіло, що надані йому в користування земельні ділянки характеризуються як коричневі, гірські, карбонато - важкосуглинисті, слабощебенисто - хрящуваті, слабозмиті на глинистому делювії і придатні для вирощування особливо цінних сортів винограду (а.с. 133 т. 3).

             Документації про склад земельної ділянки державного підприємства "Гурзуф" в Ялтинському міському управлінні земельних ресурсів відсутні (а.с. 11 т. 4).

          Відповідно до пункту 5 статті 116 Земельного кодексу України (з змінами на 30 липня 2004 року - час прийняття міською радою рішення про передачу землі в оренду та на 15 вересня 2006 року - час державної реєстрації договору оренди) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

          Згідно з пунктом "в" статті 141 Земельного кодексу України (станом на 30 липня 2004 року) підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

          Поняття припинення діяльності підприємства в цьому Кодексі чи інших законодавчих актах не надано.

          Але статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15 травня 2003 року (з змінами) передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом (частина 1). Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (частина 2).

          Відповідно до частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

          Апеляційний господарський суд вважає, що юридична особа з ідентифікаційним кодом 00412843, якій надана в постійне користування земельна ділянка площею 311, 26 га в розумінні статті 141 Земельного кодексу України діяльності не припинила. Ця особа змінила свою організаційну форму. Але форма власності цієї особи - державне підприємство, не змінилося. А відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності мають підприємства, що належать до державної та комунальної власності.

          Факт наявності у державного підприємства "Гурзуф" права постійного користування земельною ділянкою площею 311,26 га, підтверджується поясненнями представника цього підприємства, доказами про сплату цим підприємством фіксованого сільськогосподарського податку за цю земельну ділянку.

          А тому апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо припинення з 20 лютого 2006 року права постійного користування земельною ділянкою площею 311,26 га. Але такі помилкові висновки суду першої інстанції не вплинули на правильність вирішення спору.

          Апеляційний господарський суд вважає, що прокурор, державне підприємство "Гурзуф" не довели належними і допустимими доказами передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" частини земельної ділянки, яка раніше була передана в постійне користування радгоспу-заводу "Гурзуф", а зараз знаходиться у постійному користуванні державного підприємства "Гурзуф" без попереднього  вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. А тому не доказано не відповідність законам рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" в оренду та такого договору оренди. У зв'язку з чим не має підстав для задоволення позову.

          При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що той факт, що з 30 листопада 2010 року позивача - Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крім (ідентифікаційний код 26331378), припинено через ліквідацію (а.с. 20 т. 5), не впливає на законність прийнятого 03 червня 2009 року рішення суду першої інстанції, та не є підставою для припинення провадження у справі відносно цієї особи за приписами пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Тому, що на час прийняття судом першої інстанції цього рішення така юридична особа не була припинена, а апеляційним господарським судом нового рішення по спору не приймається.

          Щодо віднесення земельної ділянки державного підприємства "Гурзуф" площею 311,26 га до особливо цінних, апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини також не доведені.

          Станом на час прийняття спірного рішення та укладення договору оренди земельної ділянки, його державної реєстрації частина 1 статті 150 Земельного кодексу України передбачала, що до особливо цінних земель відносяться, в тому числі, коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму.

          Частина 1 та 2 цієї статті передбачали, що вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком вилучення (викупу) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

          Однак класифікація ґрунтів за групами здійснюється на підставі даних природно-сільськогосподарського районування території України, яке у свою чергу здійснюється відповідно до статті 179 Земельного кодексу України та Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №681 від 26 травня 2004 року.

          Також 28 жовтня 2003 року в Міністерстві юстиції України за N979/8300 зареєстрований наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 06 жовтня 2003 року N245 "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів", відповідно до якого до особливо цінних груп ґрунтів регіонального значення провінції Південний берег Криму віднесено 6019 га, з зазначенням агровиробничої групи.

          Документом, що містить різні, в тому числі, визначальні для оцінки якості земель, показники ґрунту, є паспорт ґрунту, що складається відповідно до ГОСТ 17.4.2.03-86 "Охрана природы. Почвы. Паспорт почв". Однак такого документу відносно земельної ділянки державного підприємства "Гурзуф" не надано.

          Посилання позивача та Держземінспекції на те, що через вирощування на земельній ділянці державного підприємства "Гурзуф" особливо цінних сортів винограду, і як слідство, віднесення таких земель до особливо цінних ґрунтів, вилучення яких має особливий порядок, є неспроможними.

              Дійсно, постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №227 від 25 травня 2004 року (з змінами) затверджений Реєстр земельних ділянок, на яких вирощуються особливо цінні сорти винограду, до цього реєстру віднесено 398,34 га земельних ділянок радгоспу-заводу "Гурзуф" в місті Ялта.

            Але земельні ділянки, на яких вирощуються особливо цінні сорти винограду, та земельні ділянки особливо цінних груп ґрунтів є різними поняттями та визначаються за різними критеріями.

            Крім того, з пояснень представника державного підприємства "Гурзуф" та письмових доказів вбачається, що на спірній земельній ділянці (0,35 га за позовом), не має виноградників, ця земельна ділянка радгоспом-заводом "Гурзуф" передана в тимчасове користування громадян під городи.  

             З 02 липня 2009 року (дня опублікування в газеті "Голос України", 2009, N120) набрав чинності Закон України "Про структуру, повноваження та особливості правового і економічного режиму майнового комплексу Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" №1442-VI від 04 червня 2009 року, яким внесені зміни до законодавчих актів, в тому числі, до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України. Відповідно з цими змінами до особливо цінних земель віднесені землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу. Державне підприємство "Гурзуф" входить до НВАО "Масандра". Однак така зміна законодавства відбулася після надання спірної земельної ділянки в оренду та після прийняття судом першої інстанції рішення, яке переглядається в апеляційному порядку. А тому такі зміни закону не можуть бути прийняті до уваги.

                    На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційне подання задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, інших підстав для його скасування (зміни) не має.

                    Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    Апеляційне подання заступника прокурора міста Ялта залишити без задоволення.

                    Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2009 року у справі № 2-12/1481.1-2009 залишити без змін.

Головуючий суддя                                          О.Г. Градова

Судді                                                                       І.В. Антонова

                                                                       Л.М. Заплава

Розсилка:

1. заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)

2. Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95038)

3. державне підприємство "Гурзуф" (вул. Привітна, 4, Гурзуф, м. Ялта, 98640)  

4. Ялтинська міська рада (пл. Радянська, 1, Ялта, 98600)

5. товариство з обмеженою відповідальністю "УІФК-Крим" (вул. Московська, 33-А, кв. 30, м. Ялта)

6. Волова Н.Г. (вул. Гер. Аджимушкая, 1, каб. №314, м. Сімферополь, 95000)