Ухвала

від 29.03.2011 по справі 2-а-4678/10/2270

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2-а-4678/10/2270

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  2-а-4678/10/2270                                                   

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач:  Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді:  Курка О. П.

суддів: Голоти Л.О., Совгири Д.І.   

при секретарі: Афанасьєвій З.В.

за участю представників сторін:

позивача: Драч В.М.

відповідача (апелянта): Рудь В.А., Боярський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Еко-лайн" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Еко-лайн" звернулось до суду з позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000102300/0 від 23.02.2010р., №0000102300/1 від 29.04.2010 р., якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства в сумі 6 157 595 грн., № 0000092300/0 від 23.02.2010 р. та № 0000092300/1 від 29.04.2010 р., якими визначено  податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 368177грн.

Свої вимоги мотивувало неправомірністю відхилення податковим органом господарських операцій та первинних бухгалтерських і податкових документів, пов'язаних із придбанням металобрухту у суб'єктів господарювання, як наслідок - безпідставністю збільшення податкових зобов'язань по  податку на додану вартість та податку на прибуток, які визначені в оскаржуваних рішеннях.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник ПП "Еко-лайн" проти доводів апеляційної скарги заперечив, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ПП "Еко-лайн" зареєстроване 26.12.2005р. Теофіпольською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код 33872621, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби, крім того є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Основним видом економічної діяльності ПП "Еко-лайн" є оптова торгівля відходами та брухтом ( КВЕД 51.57.0), для здійснення якої підприємство володіє всіма необхідними дозволами та ліцензіями

Красилівською МДПІ  проведена планова виїзна перевірка ПП "Еко-лайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р., за результатами якої  складено акт № 67/23/33872621 від 16.02.2010 р.

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлені порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 від 22.05.1997 р. із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на суму 4105063 грн.; порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету на  суму 245451 грн.. в тому числі в розрізі звітних періодів: за січень 2007 р. в сумі 211284,00 грн., за лютий 2007р. - 341167,00 грн.  

На підставі виявлених порушень відповідачем, з врахування процедури адміністративного оскарження, прийняті податкові повідомлення –рішення № 0000102300/0 від 23.02.2010 р., №0000102300/1 від 29.04.2010 р., якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства в сумі 6 157 595 грн.; № 0000092300/0 від 23.02.2010 р. та № 0000092300/1 від 29.04.2010 р., якими визначено  податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 368177грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем в документальній формі були належним чином оформлені усі господарські операції щодо отримання металобрухту від постачальників, у зв'язку з чим до складу валових витрат та податкового кредиту на законних підставах віднесені суми витрат та суми податку на додану вартість із сум витрат на оплату товару.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком попередньої судової інстанції виходячи з наступного.

Так, ПП "Еко-лайн" здійснювало господарські операції із придбання металобрухту у ТОВ "Спецметторгплюс-2005", ТОВ "Акуна- бізнес", ТОВ "Металл –стандарт" за період з 01.01.2007 р. по 01.07.2008 р. на суму 16 420 253 грн. Поставка металобрухту здійснена на умовах : договору поставки № 26 від 28.05.07 р. з ТОВ "Акуна- бізнес", договору №20-4-1  від 20.05.2006 р. з ТОВ "Спецметторгплюс-2005", договору №18/02 від 18.02.20-08 р. з ТОВ "Металл- стандарт".

Матеріали справи свідчать, що позивач та його постачальники є спеціалізованими підприємствами, які здійснюють операції з металобрухтом і мають відповідні ліцензії на діяльність, пов'язаною із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів.

Підтвердженням виконання даних договорів є наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, актів приймання-здавання, актів походження лому, податкові накладні, що видані постачальниками, які є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, платіжні доручення про безготівкову оплату, які мають всі необхідні реквізити, що встановлені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"  ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9  цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено актом перевірки,  видаткові накладні, акти приймання - передачі лому, платіжні доручення - мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 р.

Із укладених договорів  поставки  слідує, що транспорті витрати ніс продавець металобрухту, а тому наявність чи відсутність перевізних документів у позивача не свідчить про відсутність господарської операції із вказаними постачальниками. Під час перевірки не виявлено фактів віднесення позивачем до складу валових витрат - витрат на транспортування металобрухту.

Крім того згідно ч.11 ст.4 Закону України "Про металобрухт" не встановлена обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних у покупця для оформлення операцій з металобрухтом, за правилами бухгалтерського та податкового обліку. Необхідність вказаних документів обов'язкова у разі віднесення позивачем оплати транспортних витрат до валових витрат, що позивач не здійснював.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаного металобрухту, а тому виключення відповідачем зі складу даних витрат 16 420 253 грн. є безпідставним.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Податковий кредит згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит  звітного  періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А вимоги до податкової накладної визначені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Таким чином Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не спростовано, що суми сплаченого позивачем податку із операцій, пов'язаних з придбанням металобрухту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту.

При цьому посилання апелянта на той факт, що укладені між ПП "Еко-Лайн" та ТОВ "Спецметторгплюс-2005", ТОВ "Акуна-бізнес", ТОВ "Металл –стандарт" договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів ст. 228 ЦК України не заслуговує на увагу.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким,  що порушує публічний  порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,  знищення,  пошкодження майна  фізичної  або юридичної    особи,    держави,    Автономної   Республіки   Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи зазначені факти судом встановлені не було, крім того, відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження недоотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про скасування  податкових повідомлень - рішень №0000102300/0 від 23.02.2010р., №0000102300/1 від 29.04.2010 р., якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства в сумі 6 157 595 грн., № 0000092300/0 від 23.02.2010 р. та № 0000092300/1 від 29.04.2010 р., якими визначено  податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 368177грн.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для її задоволення не має.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу  Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року –без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі  31 березня 2011 року .

          Головуючий                              (підпис)                              Курко О. П.

          Судді                                        (підпис)                              Голота Л.О.

                                                  (підпис)                              Совгира Д.І.   

Копія вірна

Секретар: