Рішення

від 28.03.2011 по справі 27/17-111-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/17-111-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2011 р.Справа  № 27/17-111-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідачів: 1. Яцук Є.В. (представник діючий за довіреністю);

                              2.          не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фартоп";         

до відповідачів: 1.Державного підприємства "Одеська залізниця";

                             2.Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничо-збагачувальної фабрики "Міусинська";

про стягнення 7592,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фартоп" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів - Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничо-збагачувальної фабрики "Міусинська" про стягнення збитків за нестачу вугілля на суму 7 592,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений 11 січня 2010р. з ТОВ ГЗФ "Міусинська" договір поставки №1, на підставі якого відправник - ТОВ ГЗФ "Міусинська" відправила на адресу ТОВ "Торговий дім Фартоп" по залізничній накладній    № 52608217 від 06.08.2010р., в вагоні № 63560031 вугілля Антрацит у кількості брутто 82960кг. При цьому, позивач зазначає, що в путі руху вагона до станції призначення було виявлено  недостачу вантажу у  розмірі 11760 кг (згідно складених Одеською залізницею комерційних актів), в зв'язку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 7 592,40 грн.

У судовому засіданні 02.02.2011р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач –ДП "Одеська залізниця" проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО № 3457/2011 від 02.02.2011р.).

Відповідач –ТОВ ГЗФ "Міусинська" у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, видана станом на 28.01.2011 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

11 січня 2010р. між ТОВ ГЗФ "Міусинська" (продавець) та ТОВ "Торговий дім Фартоп" (покупець) укладено договір поставки №1, згідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, надалі товар, в асортименті, за цінами і в кількості, зазначених в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків к цьому договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов вищевказаного договору, 06.08.2010р. зі станції відправлення Марусино ТОВ ГЗФ "Міусинська" (продавець, відправник), у вагоні №63560031 відправило на адресу ТОВ "Торговий дім Фартоп" (покупець, одержувач), на станцію призначення Новоукраїнка, вантаж –антрацит у кількості брутто 82960 кг, що підтверджується залізничною накладною №52608217 (а.с. 8).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що антрацит завантажений у вагони навалом засобами вантажовідправника. Вантаж завантажений відправником нижче бортів, у вологому стані, нанесено маркування вапном.

Згідно акту загальної форми станції Нижнєдніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №2879/Г від 08.08.2010р. при комісійному переваженню вагону № 63560031 встановлено, що при прибутті вантажу виявлено навантаження нижче бортів на 20 см, вантаж маркірований вапном, з права за ходом потягу воронкоподібне поглиблення над 3-4 люками довжиною 3м, шириною - 2м, глибиною –1,2м. На момент огляду течі вантажу не має. В технічному відношенні вагон несправний. Маються сліди старої течі вантажу зправа по ходу потягу на поперечній балці в районі 3 та 4 люка. Двері та люки зачинені про що внесено відповідну відмітку у комерційний акт серія АА № 036752.

Як встановлено комерційним актом (серія АА № 036752), на станції Нижнєдніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено зваження вагону № 63560031 на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 19.07.2010р, в наслідок чого виявилось, що бруто 78060 кг, тара за документами 22200 кг, нетто 55860 кг, що менше ваги зазначеного у документах на 4900 кг.

Крім того, зважування здійснювалось двічі та на станції Знам'янка Одеської залізниці, згідно акту загальної форми №055155/700 від 14.08.2010р., встановлено, що бруто - 71500 кг, тара –22500 кг, нетто - 49000 кг, отже, недостача вантажу менше ваги зазначеного у документах на 11760 кг, про що працівниками залізниці складено комерційний акт серія БО №641977/10 від 15.08.2010р. (а.с. 9) та, в зв'язку з чим, керівництвом станції призначення Новоукраїнка 15.08.2010р. внесено відомості щодо недостачі вугілля до накладної №52608217 від 06.08.2010р.

Із комерційного акту серія БО №641977/10 від 15.08.2010р. вбачається, що при перевірці вагону № 63560031 виявлено: навантаження нижче бортів 500 мм, маються воронкоподібні заглиблення над 2-3-4 люками довжиною 5000 мм на ширину вагона, глибиною 1500 мм, з права над 5-6 люками довжиною 1500 мм шириною 1500 мм; просипання вантажу відсутнє; маються старі залишки просипання вантажу на поперечних балках; щілини 4, 5, 6 люків з права, заходом шириною 40 мм на всю довжину кришок люків, поперечними балками закладені досками; коток не застосовувався; на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місцях заглиблення відсутнє.

Разом з тим, як вбачається з актів про технічний стан вагона №63 від 08.08.2010р. та №488 від 13.08.2010р. (а.с.37-38), виявлено, що вагон №6356003 у несправному стані: деформовані кришки 3і 4 люків, з права по ходу потягу мається зазор між кришкою 3 люка та поперечною балкою шириною 50 мм, довжиною 800 мм; мається зазор між кришкою 4 люка та поперечною балкою шириною 40 мм, довжиною 900 мм, отже деформовані кришки 4, 5, 6 люків з права старого походження, крім того, зазначено, що втрата вантажу можлива внаслідок наявності вказаної несправності та вантажовідправник несправність до навантаження бачити міг, але заходів з усунення не прийняв.

15.08.2010р. вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості нестачі вантажу з вантажовідправника і вантажоперевізника.

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса недостачі, з врахування норми недостачі 2% маси нетто вантажу (вантаж завантажений у вологому стані), становить 11760 кг, а її вартість 7592,40 грн. (з урахуванням ПДВ), виходячи із вартості вантажу 600,00 грн. за 1 тону (без ПДВ), що встановлена у видатковій накладній від 06.08.2010р. №РН-00051 та рахунку-фактурі №СФ-00045 від 02.08.2010р., згідно з якими, постачальником вантажу являється ТОВ ГЗФ "Міусинська", а одержувачем ТОВ "Торговий дім Фартоп".

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ ГЗФ "Міусинська" (відправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також, вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно до ст. 31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником, відповідно до §3-5 розділу ІІ Технічних умов, глави 1 п. 3, 4, 8 Додатку 14 СМГС та відправником були вжиті заходи щодо маркування вантажу.

Параграфи 3-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи, в комерційному акті серія АА № 036752 та серія БО №641977/10, зазначено, що на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, між тим, коток не застосовувався.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

При цьому ч.1 ст. 917 Цивільного кодексу України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Як встановлено матеріалами справи, а саме, актами про технічний стан вагона (а.с.37-38) вагон №6356003 у технічному стані був несправний та відправник міг бачити зазначені несправності до навантаження вантажу, але заходів з усунення не прийняв, разом з тим, від використання несправного вагону не відмовився.

Статтею 31 Статуту залізниць України встановлено обов'язок залізниці подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Між тим, згідно Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” параграф 3 „Відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу” п.3.9, у випадках, коли під завантаженням поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника.

Як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складені комерційні акти та акти про технічний стан вагону, в яких встановлені обставини  щодо недостачі вантажу у кількості 11760 кг, а також обставини щодо наявності воронкоподібних поглиблень у вантажі та наявності несправностей вагона №6356003, які могли бути причиною втрати вантажу.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо наявності порушень з боку відповідачів при здійсненні перевезення вантажу за відсутності обставин, передбачених ст. 111 Статуту залізниць України, які звільняють залізницю від відповідальності (оскільки вантаж прибув у пошкодженому вагоні з ознаками втарати вантажу) та про покладення відповідальності за нестачу вантажу як на залізницю так і на вантажовідправника, оскільки встановлені несправності вагону не мали прихований характер, могли бути виявлені як залізницею при подачі вагона для завантаження, так і відправником при завантаженні вантажу, який не відмовився від використання цього вагону.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі–продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Загальна кількість вугілля, що була прийнята Одеською залізницею складає нетто 60760кг, про що зазначено у накладній № 52608217, яка по суті є договором перевезення вантажу та згідно умов якої відправником є ТОВ ГЗФ "Міусинська".

Як встановлено судом, розрахунок вартості відповідальної нестачі вантажу здійснений позивачем виходячи із вартості вантажу 600,00 грн. за 1 тону (без ПДВ), яка підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Розрахунок вартості недостачі вантажу в сумі 7592,40 грн (з урахуванням ПДВ). здійснено позивачем правильно, з урахуванням суми норми природної втрати та граничного розходження при визначені маси нетто у розмірі 2 відсотків від маси, оскільки навантаження здійснювалось у вологому стані.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ "Торговий дім Фартоп" у повному обсязі, з покладенням  відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 7592,40 грн. солідарно, на кожного з відповідачів.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65023 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фартоп" (54000, м.Миколаїв, вул. Кутузова, 14, код ЄДРПОУ 35402983, р/р 26000060462660, в Миколаївському РУ „Приватбанка”, МФО 326610) 3796/три тисячі сімсот дев'яносто шість/грн. 20 коп. нестачі вантажу по накладній №52608217 від 06.08.2010р., 51/п'ятдесят одна/грн. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничо-збагачувальної фабрики "Міусинська" (94520, м.Красний Луч, вул. К.Маркса, 9, код ЄДРПОУ 36400002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фартоп" (54000, м.Миколаїв, вул. Кутузова, 14, код ЄДРПОУ 35402983, р/р 26000060462660, в Миколаївському РУ „Приватбанка”, МФО 326610) 3796/три тисячі сімсот дев'яносто шість/грн. 20 коп. нестачі вантажу по накладній №52608217 від 06.08.2010р., 51/п'ятдесят одна/грн. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

                 Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 04.04.2011р.