8/5009/180/11
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.04.2011 р. справа №8/5009/180/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. по справі № 8/5009/180/11 ( суддя Попова І.А.)
за позовом Приватного підприємства "КГМ-Рейн" м.Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" м.Запоріжжя
про стягнення 22285,98грн. неустойки за договором № 36т. від 23.03.2010р., 643,55 грн. пені, 33645,31 грн. компенсації затрат за використання транспортного засобу не за призначенням , 50000,00грн. моральних збитків
За участю представників сторін:
від позивача –Матвєєв Д.В.-довіреність № 7 від 07.02.2011р.
від відповідача –не з`явився
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "КГМ-Рейн" м.Ужгород звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" м.Запоріжжя 22285,98 грн. неустойки за договором № 36т. від 23.03.2010р., 643,55 грн. пені, 33645,31 грн. компенсації затрат за використання транспортного засобу не за призначенням , 50000,00 грн. моральних збитків.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. по справі № 8/5009/180/11 позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" м.Запоріжжя на користь Приватного підприємства "КГМ-Рейн" м.Ужгород 22285,98 грн. штрафу, 349,29 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Дане рішення мотивовано наступним:
- умовами договору № 36т. від 23.03.2010р. на автомобільне вантажоперевезення в міжнародному сполученні, положення ст.549, ст.617, ст.550, ст.614, ч.1 ст.546, ч.2 ст.23, ст.1167 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. у справі № 8/5009/180/11, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:
- рішення господарського суду винесено без повного зґясування обставин, що мають значення для справи;
- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 8/5009/180/11 до розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом позову ТОВ “Хімлекс” до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару № 112000006/2010/001828/1 від 04.10.2010р. В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що 03.02.2011 р. ним подано відповідний позов до Запорізького окружного адміністративного суду.
- простій транспортного засобу позивача протягом 20 діб в зоні митного контролю ВМО № 2 Запорізької залізниці був спричинений не з вини ТОВ "Хімлекс", а протиправною затримкою Запорізькою залізницею митного оформлення вантажу (товару);
- незважаючи на надання відповідачем додаткових документів частково, Запорізька залізниця необґрунтовано 04.10.2010р. визначила митну вартість товару (завищену) за методом оцінки № 6 (резервний), шляхом видання рішення № 112000006/2010/001828/1 від 04.10.2010р.;
- внаслідок незаконних дій митного органу ТОВ "Хімлекс" здійснило надмірну сплату до бюджету митних та інших платежів у розмірі 48595,51грн.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
23.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" (Замовник) та Приватним підприємством "КГМ-Рейн" (Виконавець) укладено договір № 36т. на автомобільне вантажоперевезення в міжнародному сполученні.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що Виконавець зобов'язався доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу плату, узгоджену сторонами.
Згідно п.3.2.3 договору, Замовник зобовґязаний не перевищувати строки нормативного простою, який складає 48 годин з моменту прибуття транспортного засобу в робочий час на вивантаження та митне оформлення,- та 48 годин з моменту прибуття транспортного засобу в робочий час на термінал для митного очищення, надалі розвантаження, без врахування вихідних та святкових днів ( в тому випадку, якщо автомобіль прибув на термінал менш ніж за 48 годин до початку вихідних або святкових днів.
Відповідно до умов п.4.1. договору, оплата Виконавцю вартості послуг вантажоперевезення здійснюється Замовником по безготівковому рахунку, на підставі підписаних сторонами оригіналів акту виконаних робіт, згідно умовам вказаним в заявці до договору, які є невідґємною частиною цього договору.
Пунктом 5.1. визначено, що за невиконання умов цього договору та заявки сторони несуть відповідальність один перед іншим та сплачують штраф в гривнях по курсу НБУ на день оплати.
В разі одночасного порушення декількох (більш 1) пунктів цього договору, відповідно, в частині зобовґязань Виконавець сплачує Замовнику штраф окремо за кожне порушення. Сплата штрафу/штрафів здійснюється окрім відшкодування шкоди та не звґязана з його розміром. (п.5.1.7. договору).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що за невиконання умов цього договору та заявки Замовник несе відповідальність перед Виконавцем та сплачує йому штраф в розмірі:
- за перевищення нормативного простою при завантаженні/вивантаженні, митному оформленні –100 євро за кожні починаючі доби. (п.5.2.1. договору).
- за порушення умов оплати-пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг вантажоперевезення, вказаної в заявці, за кожен день прострочення (п.5.2.2.).
Як свідчать матеріали справи автомобіль перевізника (позивача) № АО 7296 АТ/АО 7996 ХХ прибув на митний термінал місця призначення 23.09.2010 р. Згідно ЦМР автомобіль розвантажено 14.10.2010 р.
Враховуючи п.3.2.3., п.5.2.1. договору, понаднормативний час простою автомобіля склав 20 діб, тому сума штрафних санкцій складає 2000 євро, що по курсу НБУ станом на 14.10.2010р. становить 22285,98грн.
На вартість наданих послуг та суму штрафних санкцій позивачем було виставлено рахунки-фактури відповідачу за № СФ-0000021 від 18.10.2010р. на суму 22285,98грн. та СФ №-0000029 від 21.10.2010р. на суму 16570,00грн
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовґязання.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовґязання.
Положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність документів, які додаються до вантажної накладної для цілей митних та інших формальностей і несе відповідальність лише за наслідки втрати чи невірного використання наданих в його розпорядження документів. В даному випадку перевізник не є учасником відносин замовника (одержувача товару) з митною службою, автомобіль перевізника (позивача) використовувався понад встановлені договором терміни, плата за що не була передбачена договором, не нараховувалася та не вносилась відповідачем.
Згідно рахунку №СФ-0000029 від 21.10.2010 р. відповідачем оплачені послуги за здійснення перевезення в обумовленому розмірі –16570,00грн., без врахування понаднормативного простою транспортного засобу.
Господарський суд вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 22285 грн. 98 коп. штрафу, оскільки вони є доведеними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені у розмірі 643,55 грн., судова колегія зазначає наступне.
Підставами нарахування пені в розмірі 643,55 грн. позивач зазначає п. 5.2.2 договору № 36т.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Розрахунок пені позивачем здійснено із суми 22285,98 грн. Ця сума за своєю правовою природою є штрафною санкцією, передбаченою п. 5.2.1 договору, а не платою за послугу. Таким чином, господарський суд правомірно визнав вимоги про стягнення пені в розмір 643,55 грн. такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 33645 грн. 31 коп. втраченої вигоди суд зазначає, що вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що автомобіль, який здійснював доставку вантажу в пункт призначення за договором № 36т. мав бути використаний у договірних відносинах з іншими контрагентами та позивачем був би отриманий прибуток саме у сумі 33645,31 грн., які б мали складати доход позивача.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарького кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для настання відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, що встановлена вказаною нормою, необхідна наявність складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина.
З огляду на приписи п.4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до роз'яснень президії ВАСУ від 29.02.1996р. № 02-5/95 моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов.
Позовні вимоги в частині стягнення 50000 грн. моральної шкоди, позивач обґрунтовує тим, що в процесі роботи з відповідачем, останній він себе некоректно, виставляючи безпідставні вимоги та надаючи непідтверджені звинувачення.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 50000грн.
Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом позову ТОВ “Хімлекс” до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару № 112000006/2010/001828/1 від 04.10.2010р.
В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що 03.02.2011 р. ним подано відповідний позов до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Клопотання господарським судом було відхилено правомірно, оскільки відповідачем не надано доказів того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, Запорізьким окружним адміністративним судом згаданий позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
Умовами договору не передбачена можливість звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. по справі № 8/5009/180/11 залишити без задоволення.
2) Рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. по справі №8/5009/180/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Т.А.Шевкова
Надіслано 5 примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду
Суд | Донецький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.04.2011 |
Оприлюднено | 14.04.2011 |
Номер документу | 14764611 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Донецький апеляційний господарський суд
Бойченко К.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні