Постанова

від 06.04.2011 по справі 34/65(10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/65(10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

06.04.11                                                                                           Справа  № 34/65(10)

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                           Бонк Т.Б.,

                                                      Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) –    з”явився,

позивача –    з”явився,

розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м.Львів

на рішення   господарського  суду Львівської області від 07.02.2011 року, суддя О.Шпакович,   у справі    № 34/65(10)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Полімербудмаш», м.Львів

до відповідача Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м.Львів

про стягнення 20 000 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Львівської області від 07.02.2011 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Полімербудмаш»про стягнення з Львівського комунального підприємства «Львівсвітло»20 000 грн., сплачених за невиконані підрядні роботи згідно договору №59 від 21.10.2008  року.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свої зобов»язання у визначені договором строки належним чином не виконав, а тому позивач має право на повернення сплаченого авансу за невиконані підрядні роботи.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити в зв”язку з неповним з»ясуванням  місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що в спірному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача спірних коштів, оскільки договору №59 від 21.10.2008  року відповідач з позивачем не укладав та жодних коштів на його виконання від позивача не отримував.

Скаржник покликається на те, що отримані від позивача кошти були перераховані на підставі договору №21/10-08 від 21.10.2008 року, що підтверджується банківською випискою від 23.10.2008 року.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі представників відповідача без з»ясування причин його неявки та за наявності в суду права на відкладення слухання справи, що позбавило можливості скаржника належним чином представити докази в спростування позовних вимог та порушує право відповідача на захист законних інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що жодних доказів в заперечення факту укладення договору №59 від 21.10.2008 року скаржником не подано, в тому числі, відсутні будь-які клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на встановлення фальсифікації підпису на договорі, підробки печатки відповідача чи інших доводів в спростування цього факту.

Позивач вважає необґрунтованим покликання скаржника на призначення платежу в банківській виписці –договір №21/10-08 від 21.10.2008 року, оскільки в зв»язку з такою допущеною помилкою позивачем направлялося відповідачу повідомлення  від 12.10.2010 року про помилкове введення номера договору в призначенні платежу, який слід вважати авансовою оплатою за договором від 21.10.2008 року №59, що підтверджується  копіями опису вкладення у цінний лист, повідомленнями про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком від 12.10.2010 року.

Щодо покликання скаржника на порушення норм процесуального права в частині вирішення спору без участі представників відповідача, то позивач вважає, що це не може бути підставою для скасування рішення суду при відсутності інших підстав, яких скаржником не наведено.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Полімербудмаш»та Львівським комунальним підприємством «Львівсвітло» укладено договір №59, згідно п.1.1 якого відповідач зобов”язався  виконати ( на замовлення позивача) підрядні роботи з влаштування зовнішнього освітлення вулиці Івана Франка у м.Броди.

Для забезпечення виконання зазначених робіт, позивачем (відповідно до умов п.2.1.2 договору) надано відповідачу необхідну кошторисну документацію, на підставі  якої сторонами визначено вартість робіт ( п.3.1) та підписано додаток до договору: договірну ціну.

Відповідно до п.3.3 договору замовник перераховує аванс для придбання матеріалів та виконання робіт в розмірі 50% від вартості робіт на розрахунковий рахунок підрядника.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008 року, але в будь-якому випадку до моменту  його остаточного виконання.

На виконання умов вищевказаного договору (п.3.3) позивач сплатив відповідачу суму в розмірі 20000 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.10.2008 року та розрахунком позовних вимог. Відповідач своїх зобов»язань щодо виконання підрядних робіт не виконав.

Відповідно до  ст.173  ГК України  господарським  визнається   зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом   господарювання  та іншим  учасником  (учасниками) відносин у сфері  господарювання з підстав,  передбачених  законами України, в силу  якого  один суб‘єкт  (зобов‘язана сторона, у тому числі боржник) зобов‘язаний  вчинити певну дію  господарського  чи управлінсько-господарського  характеру  на користь  іншого  суб‘єкта  (виконати роботу, передати майно, сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматись  від певних дій, а інший суб‘єкт  (управнена сторона, у тому числі кредитор)  має право вимагати   від зобов‘язаної  сторони  виконання  її обов‘язку.  Однією з підстав  виникнення  господарського  зобов‘язання, згідно ст.174  ГК України, є господарський договір.

Відповідно  до ч.1   ст.175 ГК України майново - господарські  зобов‘язання, які є одним із  видів господарських зобов‘язань, - це  цивільно-правові  зобов‘язання, що виникають  між учасниками  господарських відносин  при здійсненні  господарської діяльності, в силу   яких  зобов‘язана сторона  повинна вчинити  певну господарську  дію на користь  другої сторони  або утриматись від певної дії, а управнена сторона  має право  вимагати  від  зобов‘язаної  сторони виконання  її обов‘язку.          

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 320 та ч. 1 ст. 322 ГК України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається, а згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи зі змісту ст.ст.546,548,549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Також, правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст.611 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплату неустойки, розірвання договору.

Відповідач, незважаючи  на виконання позивачем договірних зобов”язань, не вчинив жодних дій на виконання підрядних робіт, тобто, виходячи з норми ст.610 ЦК України, допустив порушення зобов”язань, передбачених умовами п.п.1.1 , 2.2.1 договору.

Враховуючи факт невиконання відповідачем  зобов”язань (з виконання підрядних робіт), позивач згідно з умовами п.5.3 договору відмовився від договору в односторонньому порядку, що відповідає нормам ст.ст.525, 598 ЦК України.

Відмова позивача від зобов”язань  викладена у повідомленні №1 від 15.10.10 про розірвання договору підряду, отриманого відповідачем 21.10.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (цінного листа із вкладенням, зазначеним в описі від 18.10.2010).

Відповідач не подав  доказів повернення позивачу сплачених коштів в сумі 20000  грн., не подав доказів виконання підрядних робіт на виконання укладеного між сторонами договору, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми сплаченого авансу в розмірі 20000  грн.

Покликання скаржника на те, що такий договір ним не укладався є безпідставним, оскільки не підтверджується жодними доказами.

Покликання скаржника на призначення платежу в банківській виписці –договір №21/10-08 від 21.10.2008 року є також безпідставним, оскільки в зв»язку з такою допущеною помилкою позивачем направлялося відповідачу повідомлення  від 12.10.2010 року про помилкове введення номера договору в призначенні платежу, який слід вважати авансовою оплатою за договором від 21.10.2008 року №59, що підтверджується  копіями опису вкладення у цінний лист, повідомленнями про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком від 12.10.2010 року. Крім цього, доказів отримання спірних коштів  з інших підстав та доказів про існування цих підстав скаржником не подано, а судом не встановлено.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі  відповідача є безпідставним, оскільки не є безумовною підставою для скасування рішення суду при відсутності інших передбачених законом підстав, яких скаржником не наведено. Крім цього, діючим ГПК України не обмежено представництво особи одним представником, а при відсутності і таких можливостей сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення.

Згідно ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо справу розглянуто господарським судом  за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце  засідання суду, що в спірному випадку апеляційним судом не встановлено.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,   

                                                              постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2011 року в справі за номером 34/65(10) - залишити без змін, а апеляційну скаргу  Львівського комунального підприємства «Львівсвітло»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С.М.Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк  

                                                                       Р.І.Марко