Рішення

від 26.02.2008 по справі 15/559пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД Луганської області  91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД Луганской области  91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.08                                                                                

Справа № 15/559пн.

Колегія

у складі суддів:

Пономаренко

Є.Ю. -головуючий,

Лісовицький Є.А., Яресько Б.В.,

розглянувши

матеріали справи за позовом

Відділу реклами

Луганської міської ради, м.

Луганськ

до  1.

Товариства з обмеженою відповідальністю “Еверест”, м. Луганськ

     2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Луганськ

про  звільнення самовільно зайнятих місць

розташування рекламних засобів шляхом демонтажу рекламних засобів

За

участю представників сторін:

від

позивача - Яловєга

О.Г. - гол. спец. - юрисконсульт, довіреність № 01-16/269 від 02.08.07;

від

відповідача 1 -Хатню

О.О., представник по довіреності від 21.01.08;

від

відповідача 2 -не

прибув.

встановила

наступне.

До

початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою

звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст.

4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом

не здійснювалося.

Суть

спору: позивачем

заявлена вимога зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняті місця

розташування рекламних засобів за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, 54;

звільнення зобов'язати здійснювати шляхом демонтажу встановлених на земельній

ділянці рекламних засобів (12 штук) та приведенням її у належний стан. 

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник

першого відповідача проти позову заперечив.

Другий

відповідач у судове засідання не прибув, участь свого представника у судовому

засіданні не забезпечив. Разом з тим, відповідачем подано клопотання про

припинення провадження у справі.

Позовні

вимоги мотивовані позивачем наступним.

Відділом

реклами Луганської міської ради було проведено контроль за додержанням вимог

Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету

Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Перевіркою

встановлено, що за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, б. 54, знаходяться

рекламні засоби розміром 1,2 х 1,8 м у кількості 12 штук.

Відділом

реклами Луганської міської ради не надавався дозвіл на розміщення вказаних

рекламних засобів.

За

наведених обставин позивач - Відділ реклами Луганської міської ради звернувся з

даним позовом до суду.

Встановивши

фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд

дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з

наступних підстав.

І. Відділ реклами Луганської міської

ради не наділений за законодавством правом на звернення до суду з позовами про

звільнення місць розташування рекламних засобів та зобов'язати здійснення  демонтажу цих засобів. У зв'язку з цим у

задоволенні поданого вказаним органом позову слід відмовити.

Положеннями

ст. 1 Господарського процесуального кодексу України  передбачено право підприємств та організацій

на звернення до господарського суду з позовами згідно з встановленою

підвідомчістю господарських справ у разі необхідності з захисту своїх порушених

або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках,  передбачених законодавчими  актами 

України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та

інші органи,   фізичні   особи, 

що  не  є 

суб'єктами  підприємницької

діяльності.

Згідно

ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує

справи за позовними заявами: державних та інших органів, які звертаються до

господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно

ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування

в Україні»органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Відділ

реклами Луганської міської ради створено згідно рішення Луганської міської ради

від 24.10.2006р. №10/30.

Положення

про Відділ реклами  затверджено

Розпорядженням Луганського міського голови від 24.11.2006р. №207.

Право

подачі до суду позовних заяв про звільнення місць розташування рекламних

засобів та зобов'язання здійснення їх демонтажу вказаним Положенням не

передбачена.

Натомість,

п. 2.1.7 Положення визначено, що до повноважень відділу реклами  належить передача матеріалів про порушення

порядку розповсюдження та розміщення реклами до територіального органу

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту

прав споживачів в Луганській області.

Такий

спосіб реагування на виявлені порушення узгоджується з приписами чинного

законодавства.

Основними

нормативно-правовими актами що регулюють спірне питання з розміщення зовнішньої

реклами є Закон України «Про рекламу»та Типові правила розміщення зовнішньої

реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003

р. N 2067.

Статтею

26 Закону України «Про рекламу»законодавець в імперативному порядку визначив

перелік органів, які у межах своїх повноважень здійснюють контроль за

дотриманням законодавства України про 

рекламу.

Вказаною

нормою до таких органів віднесено:

-

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту

прав споживачів - щодо захисту прав споживачів;

-

Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист

економічної конкуренції;

-

Національна  рада України з питань

телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

-

Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів;

-

Державна комісія  з  цінних паперів та фондового ринку -щодо

реклами  на  фондовому 

ринку.

Положеннями

ст. 27 Закону України «Про рекламу»визначено підстави та види відповідальності

за порушення законодавства про рекламу, а також суб'єктний склад цих відносин.

Право

на звернення до суду метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів

реклами і  учасників  рекламного 

ринку надано органам 

державної  влади, зазначеним  у  статті

26 цього Закону.

Згідно

п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу»відповідальність за порушення

законодавства про рекламу несуть, зокрема розповсюджувачі реклами,  винні в порушенні  встановленого законодавством порядку

розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно

до ч. 4 вказаної статті спеціально уповноважений центральний орган виконавчої

влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній

Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів

державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у

випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до

компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством

з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України, на: розповсюджувачів реклами за

вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної

вартості розповсюдження реклами.

Компетенція

робочого органу, утворюваного сільською, селищною, міською радою для

регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами (позивача) визначена п.

6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою

Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067.

В

частині контролю за розміщенням реклами до повноважень робочого органу належить

подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу

виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці

Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку

розповсюдження та розміщення реклами.

Зазначена

функція робочого органу узгоджується з положеннями  Закону України  «Про рекламу». В свою чергу аналогічне

повноваження позивача визначено у п. 2.1.7 Положення про Відділ реклами

Луганської міської ради.

Так,

чинним законодавством та актами Луганської міської ради не передбачено право

органів місцевого самоврядування та створюваних ними робочих органів на подачу

до суду позовних заяв про звільнення місць розташування рекламних засобів та

зобов'язання здійснення їх демонтажу.

Тому,

позивач не є належною особою, права та охоронювані законом інтереси якої можуть

бути визнані порушеними, тобто особою, яка, з огляду на положення ст. 19

Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в

Україні», має право здійснення відновлення таких прав у шляхом подання позову

про звільнення місць розташування рекламних засобів та зобов'язання демонтажу

цих засобів.

Наведені

обставини є підставою відмови у задоволенні позову, а не припинення провадження

у справі, як помилково стверджував перший відповідач. При припиненні

провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу

України суд, дійшовши висновку що спір не підлягає вирішенню в господарських

судах України, має вказати якому судовому органу підвідомчий даний спір. Проте,

у даному випадку, такий позов не може бути вирішено по суті іншим судом в Україні.

Так, Відділ реклами Луганської міської ради не міг звернутися до відповідного

адміністративного суду виходячи з положень ст. 17 Кодексу адміністративного

судочинства України. Згідно п. 4 ч. 1 вказаної статті компетенція

адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних

повноважень у випадках, встановлених законом. У зв'язку з тим, що, як

встановлено судом при вирішенні даного спору, законодавством не встановлено

право позивача на звернення з таким позовом до адміністративного суду, то

відповідно спір і не міг бути вирішений адміністративним судом. Крім того, при

цьому, слід зазначити, що за спірними відносинами щодо розміщення рекламного

засобу позивачем укладається договір про надання в користування місць для

розташування рекламних конструкцій. Тому, у даному випадку спір не відноситься

до компетенції адміністративного суду.

ІІ.

 Сторонами не доведено, що будь-який з

відповідачів є власником спірних рекламних засобів, що виключає можливість

задоволення позову про звільнення місць розташування рекламних засобів та

зобов'язання здійснення  демонтажу цих

засобів, пред'явленого до таких осіб.

Відповідно

до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона

повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

Позивач,

пред'явивши до визначених ним відповідачів у справі вимогу щодо демонтажу речі

(рекламних засобів) не надав належних доказів, що саме відповідач (перший чи

другий) є власником спірних рекламних конструкцій.

Відповідно

до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ

(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від

волі інших осіб.

Особа

може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у

випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

При

цьому, належним відповідачем у справі має бути саме власник речі (у даному

випадку - рекламного засобу), який і має право надати свої заперечення щодо

пред'явлених вимог, що стосуються його речі.

У

зв'язку з тим, що вказана обставина позивачем не доведена, ані ТОВ «Еверест»,

ані підприємця ОСОБА_1 не можна вважати 

належним відповідачем у даній справі, а тому, у задоволенні позову,

пред'явленого до них слід відмовити.

ІІІ. Не доведено, що спірні конструкції є

носіями реклами.

Рекламою

визнається інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в

будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами

та їх інтерес щодо таких особи чи товару (ст. 1 Закону України «Про рекламу»).

Відповідно

до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу»розміщення інформації про виробника

товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається

споживачеві, не вважається рекламою.

Згідно

наданих позивачем копій  фотографій на

спірних конструкціях міститься інформація щодо найменування об'єкту торгівлі та

його місце розташування. Всі ці торгові точки розміщені в торговому центрі,

біля входу до якого встановлено інформаційні конструкції.

Інформаційний

щит, з інформацією, передбаченою нормами п. 12 Порядку провадження торговельної

діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N833, яка містить

найменування суб'єкта господарювання, режим роботи торгового об'єкта, і

враховуючи термін “реклама” (стаття 1 Закону України “Про рекламу”), положення

частини 7 статті 8 Закону України “Про рекламу”, не вважається рекламою і не

потребує відповідних документів, отримання яких необхідно для розміщення

реклами.

Аналогічна

позиція наведена в листі Державного комітету України з питань регуляторної

політики та підприємництва від 09.10.2006 

N 7313.

Позивачем

не доведено, що інформація на спірних конструкціях є рекламою.

Таким

чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На

підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.

У задоволенні позову до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест»

відмовити повністю.

2.

У задоволенні позову до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

У

судовому засіданні 26.02.2008 р. за згодою представників сторін була оголошена

тільки  вступна та резолютивна частина

рішення.

Дата

підписання рішення 29.02.2008 року. Відповідно до ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після

десятиденного строку з дня його підписання.

Судді

Є.Ю.

Пономаренко  Є.А. Лісовицький  Б.В. Яресько

Є.А.

Лісовицький

Б.В. Яресько