Постанова

від 22.09.2006 по справі 38/162а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/162а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

19.09.2006 р.                                                                                       справа №38/162а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондратьєвої  С.І.

суддівКалантай  М.В., Старовойтової  Г.Я., Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від  18.09.06р.  

при секретареві судового засіданняЧерторижських К.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Сербіна Н.І. - по Дов. №970 від 18.09.06р.,

від відповідача:Лівандовська Т.Г. - посвідчення №002950 від 14.06.01р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" ДКП м.Кіровське

на постанову  господарського суду

Донецької області

від07.07.2006 року

по справі№38/162а ( суддя Радіонова О.О.)

за позовомДержавного комунального підприємства" Бюро технічної інвентаризації "м.Кіровське ( далі - Підприємство)

доУправління Пенсійного фонду України м.Кіровське ( далі - УПФУ)

провизнання недійсним рішення №47 від 21.04.2006 року про застосування фінансових санкцій

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006р. Підприємство звернулось до господарського суду з позовом до УПФУ про визнання недійсним рішення №47 від 21.04.2006р. УПФУ в м.Кіровське про застосування фінансових санкцій відповідно п.2 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.07.2003р. (далі Закон України №1058-ІУ від 09.07.2003р.)  у вигляді пені 7312грн.06коп., та відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону –штрафу у розмірі 9593грн.01коп. через порушення  зазначеного Закону та Указу Президента України від 03.07.1998року №727 “Про  спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»( далі –Указ), відповідно до якого як платник єдиного податку не є платником внесків  в Пенсійний фонд в розмірі 32%, а отже, не може нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій і пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків.

В запереченнях на позов за №2579/01-10 від 15.06.06р. відповідач, УПФУ,  зазначив  що Підприємство як страхувальник відповідно до ч.І ст..14 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р.,  на підставі  п.1 ст.15, п.6 ч.2 ст.17, ч.6 ст.18 Закону є платником страхових внесків до УПФУ ніяких пільг або звільнень від їх сплати йому не надано,  згідно  ч.4 ст.18  цього Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов”язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Послався на  рішення господарського суду Донецької області №2/497а від 24.01.05р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду, яким у позові щодо визнання недійсними вимог про сплату боргу Підприємству відмовлено,  визначена сума  ним погашена, але затримка платежів відбулась на 382 дні, тому на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону за несвоєчасну сплату внесків нараховані фінансові санкції.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України ( частина 2 статті 1 цього Кодексу). Позов було заявлено за правилами Кодекс адміністративного судочинства України.

Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до  п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу,  набув чинності  з 01.09.05р., на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.

01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України  були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв”язку із зазначеним  провадження у справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

             Постановою господарського суду Донецької області від 07.07.2006 року по справі №38/162а, ухваленою суддею Радіоновою О.О., у задоволенні позовних вимог Підприємству відмовлено.

Судовий акт вмотивовано тим, що  Підприємство є страхувальником та платником страхових внесків відповідно до ст..14 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р страхувальниками, зокрема, є  підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.  

Зазначені страхувальники згідно ч. 1 ст. 15  Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірі 32% суми фактичних витрат на оплату праці.

Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески ( пп. 6 п.2  ст. 17 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р. ).  

Згідно п.1 ст.106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р.   у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов”язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків ( далі- недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( п.2 ст. 106 Закону).

Відповідачем порушені строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, встановлені ст.20 Закону.

Не погоджуючись з  постановою суду попередньої інстанції Позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить названий судовий акт господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, навівши ті ж самі доводи, які були викладені у позовній заяві.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.06р. відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі та від 23.08.06р.  призначено  справу №38/162а до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні представник скаржника  висловився на підтримку своїх доводів викладених у апеляційній скарзії.

Повноважний представник УПФУ проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає рішення господарського суду таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши справу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Причиною виникнення спору є визначення правомірності застосування норм податкового та пенсійного законодавства до спірних правовідносин, та обґрунтованості висновку контролюючого органу щодо зазначених порушень та  під ставності притягнення до відповідальності.

Згідно до ст.71 КАСУ кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство є юридичною особою,  зареєстроване рішенням Кіровської міської ради №132Р від 27 жовтня 1994року, включене до ЄДРПОУ за номером 21990691, є платником єдиного податку ( свідоцтво 30513000121 серія А №383955), зареєстрований платником внесків до УПФУ у м.Кіровське.

Як встановлено господарським судом попередньої інстанції, у серпні 2004 року відповідачем проведена планова перевірка правильності повноти нарахування та своєчасності сплати збору на обов”язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування позивачем, наслідки якої  викладені в акті від 17 серпня 2004року. Саме на підставі наведеного акту перевірки з урахуванням результатів розгляду апеляційних скарг позивача начальником  УПФУ у м.Кіровське прийняте рішення №151 від 01.12.04р. „Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків”, яким застосовані фінансові санкції у розмірі 5732грн.78коп. за січень-липень 2004року у розмірі 5% донарахованих сум за кожний місяць, за який донараховано суми внесків.

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №2/497а від 24.01.05р. визнано частково недійсною вимогу УПФУ у м.Кіровське про сплату боргу №Ю-30 від 01.12.04р. щодо визначення суми боргу у розмірі 19664грн.72коп. У іншій частині позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі Підприємство просить скасувати рішення УПФУ про застосування фінансових санкцій №47 від 21.04.06р.

У серпні 2004 року УПФУ була проведена планова перевірка правильності повноти нарахування та своєчасності  сплати внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування Підприємством. В результаті перевірки встановлено, що  Бюро технічної інвентаризації за період з січня по липень 2004 року не нараховувало страхові внески на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32% на суми фактичних витрат на оплату праці. Донарахована сума страхових внесків за січень-липень 2004 року склала 19186грн.02коп. Законність дій УПФУ підтверджене рішенням господарського суду від 25.01.05р.

Даний борг підприємством погашено 31.03.06р. у сумі 1000грн. та 17.04.06р. у сумі 18186грн.02коп. затримка платежів становить на 382 дні.

Якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплачує страхові внески, то до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені п.2 ч.9 ст.106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р.

На підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р. за несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків  у тому числі донараховані страхувальниками або органом ПФУ, управлінням було винесено рішення № 47 від 21.04.06р. про застосування фінансових санкцій у сумі 9593грн.01коп., та нарахування пені 7312грн.06коп.

При прийнятті Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. №2285 та Закону України „про внесення змін та доповнень до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” виникли деякі суперечності у суб”єктів підприємницької діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до ПФУ та інших соціальних фондів: внески на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, які були сплачені ним в складі єдиного податку зараховувалися до місцевих бюджетів. У зв”язку з цим прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.05р. №58-р „про деякі питання спрощеної системи оподаткування”, яке діяло тимчасово, до врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.

Порушення допущене Підприємством, пов”язане з несвоєчасною сплатою донарахованих сум за актом перевірки за період з січня 2002 року по липень 2004 року.

Оспорюваний документ є виконавчим та згідно з п.8.3 Інструкції  про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03р. (далі Інструкція №21-1 від 19.12.03р.) сформований  на підставі акту документальної перевірки. Дані акту  перевірки не спростовані та є такими, що  відповідають фактичним обставинам.

При вирішенні господарським судом спору досліджувалась правомірність застосування санкцій за виявленні порушення за рішеннями контролюючого органу з огляду оцінки результатів перевірки.

Судом враховано, що підставою визначення акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який  видав цей акт, та наявність у зв”язку з прийняттям незаконного акту порушень прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій і зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав для визнання його недійсним.

Причиною виникнення спору є визначення правомірності і законності прийняття відповідачем рішення встановленими за актом перевірки фактами.

Згідно п.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України факти, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а виходячи з вимог ст. 255 Кодексу ухвали, постанови  суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадови чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів погоджується  з висновком суду попередньої інстанції про те, що відповідачем доведено факт порушення, яке виявилось у несвоєчасній сплаті внесків, у зв”язку із чим у контролюючого органу виникла необхідність застосувати штрафні санкції.

Перевірка проводилась у серпні 2004 року, тому, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, в якої зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за порушення, які відбулись у 2003р. нараховані штрафні санкції відповідно до ст..106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р.

Виходячи із результатів акту перевірки, наведених норм Закону, фактів встановлених рішенням господарського суду у іншій справі вірним є  висновок господарського суду про   доведеність відповідачем порушень зазначених норм закону.

Щодо застосування господарським судом норм матеріального права та тверджень скаржника про їх порушення, то слід зазначити, що згідно з п.2 ст.5 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р. виключно цим Законом визначаються в тому числі платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок  нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а також на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, згідно з ч.6 ст.18 Закону.

Права та обов'язки страхувальників встановлені ст..17 Закону, а саме п.6,ч.2 ст.17 Закону передбачено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до  ч.7 п.2 Указу Президента України “ Про спрощену систему  оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727/98, відділенням Державного казначейства України , а саме –42 відсотки спрямовується  до Пенсійного фонду, з  метою уникнення подвійного оподаткування, такі відрахування до Пенсійного фонду зараховуються в рахунок сплати страхових внесків за відповідний звітний період.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативних актів, рішення господарського суду з іншої справи та встановлення фактів і предмету позову, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що в даному випадку мова йдеться  про прострочення платежів, розмір, законність і під ставність нарахування яких встановлено іншим рішенням господарського суду, яке не скасоване у встановленому законом порядку.

Доводи скаржника щодо подвійного оподаткування  не є правомірним, так як  позивач повинен здійснювати нарахування та сплату внесків відповідно до Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р. Господарським судом  при прийнятті  рішення  від 24.01.05 року у справі №2/497а  встановлена  правомірність донарахування сум внесків за сім звітних періодів  з урахуванням частини ставки єдиного податку, що спрямована через Державне казначейство.

Таким чином, господарський суд на підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам ст..86 КАСУ,  встановив факт вчинення  Підприємством порушення у сфері здійснення правовідносин.

Наведені у апеляційній скарзі Підприємства правопорушення УПФУ чинного законодавства не доводяться та й фактично не спростовуюють висновку суду, тому ставити під сумнів законність ухваленої у справі постанови господарського суду Донецької області про відмову у позові про визнання недійсним рішення №47 від 21.04.2006р. не можна.

Беручи до уваги всі наведені обставини та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування постанови  господарського суду.

Керуючись ст.ст.195,198,200, 205 п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду,              

                                     У Х В А Л И Л А   :

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства Бюро  технічної інвентаризації м.Кіровське на постанову  господарського  суду   Донецької області  від 07.07.2006року у справі №38/162а  залишити без задоволення.                         

Постанову господарського суду Донецької області від 07.07.2006року у справі №38/162а  залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 22.09.2006року.

Головуючий:          С.І.  Кондратьєва

Судді:           М.В.  Калантай

          Г.Я.  Старовойтова

          Надруковано:  6 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          2 –ДАГС

                                                                                                                                                 1- ГСДО

                                                                                                                                                 Громко А.А.