Ухвала

від 23.03.2011 по справі 7/40-2007

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"23" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-17517/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                    Кравченко В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2007

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007

у справі № 7/40-2007 (22а-631/07)

за позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області

до Малого приватного підприємства «Агротех»

про стягнення заборгованості  в сумі 3516,43 грн. за рахунок активів, -

          ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2007 позов задоволено частково. Стягнуто з МПП «Агротех»в доход Державного бюджету України 653,06 грн. податкового боргу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з МПП «Агротех» в доход Державного бюджету України 1188,04 грн. податкового боргу та 11,88 грн. судового збору.

ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення  та ухвалити нове судове рішення. Посилається на незастосування судом ст. 68 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 25.03.2005 №2505-ІУ, ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 № 3235-ІУ та п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-111.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суд надав правильну правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Щодо податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою позивача у самостійному погашенні податкового зобов'язання, нарахованого податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, то граничний строк його стягнення визначений п.п.15.2.1. п. 15.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних відносин) і становить 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Зважаючи на наведені положення Закону, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у позові в частині стягнення податкового боргу, щодо якого закінчився граничний строк його стягнення.

Доводи касаційної скарги не спростовують факт закінчення граничного строку, протягом якого міг бути стягнутий податковий борг у сумі 2328,39 грн.

До того ж, суд касаційної інстанції зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з платника податку заборгованості, які утворилася в результаті неперерахування коштів АК АПБ «Україна», сума якої, за даними податкового органу, становить 1675,53 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII (із змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Покладення на платника податків відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), не ґрунтується на положеннях законодавства, зокрема на п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за приписами якого відповідальність за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, покладається на такий банк. При цьому платник податків, зборів (обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Оскільки неврахування судом апеляційної інстанції такої правової позиції фактично не призвело до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2007 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      О.М. Нечитайло

                                                                      М.О. Федоров