Постанова

від 05.03.2008 по справі 32/527-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/527-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05.03.2008р.

№ 32/527-А

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»

до                   Державної податкової інспекції у Солом'янському  районі м. Києва

про                 визнання недійсним податкового повідомлення –рішення

                                                                           Суддя Хрипун О.О.

                                                Секретар судового засідання Ковальчук О.В.                                                

Представники:

Від позивача            Кохановський В.В.-предст.

Від відповідача       Загоруйко Р.Г.- ст.держ.под.інсп., Мокрицька К.В. –держ.под.інсп.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення  Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0000312305/1 від 15.06.2005.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ витрати по сплаті податку у складі вартості товару, придбаного у ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго»та ТОВ «Новартіс», оскільки на момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, а витрати по сплаті ПДВ підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, в тому числі податковими накладними, які на момент здійснення господарських операцій були дійсними.

Також позивач вказує, що судові рішення про визнання недійсними установчих документів та свідоцтв платника ПДВ ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс»,  на яких ґрунтуються висновки відповідача, скасовані.

У зв'язку з цим позивач стверджує, що визначення йому податкових зобов'язань з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням не ґрунтується на законі.

Відповідач заперечень проти позову не надав. У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що установчі документи та свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс»в якості платників ПДВ визнані недійсними у судовому порядку, а тому податкові накладні, надані позивачу цими підприємствами, не можуть бути доказами податкового кредиту і до розрахунків з бюджетом не приймаються.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною податковою  інспекцією у Солом'янському районі м. Києва 15.06.2005 видане податкове повідомлення-рішення №0000312305/1, яким згідно пп. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану  вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ в загальному розмірі 675 655,50 грн.,  в тому числі 450 437,00 грн. основного платежу та 225 218,50 грн. штрафних санкцій.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 25.03.2005 №19/23-0541/31202483 «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»(код ЄДРПОУ 31202483 за період  з 01.01.2001 по 01.10.2004», в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем вимог:

- пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з включенням до податкового кредиту витрат, які не відносяться до складу валових витрат підприємства, в тому числі: у квітні 2002 року  - в сумі 92,00 грн., у лютому 2003 року - в сумі 54,00 грн.;

- п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки сума податкового кредиту, зазначена у Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), не відповідає величині податкового кредиту, наведеного у деклараціях з ПДВ. Невідповідність склала: у січні 2003 року - 1,00 грн., у жовтні 2003 року - 175,00 грн., у квітні 2004 року  - 2,00 грн., у червні 2004 року  -  418,00 грн., у липні 2004 року - 1236,00 грн.;

- п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до податкового кредиту з ПДВ сум податку згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго»та ТОВ «Новартіс»- осіб, які не зареєстровані платниками податку.

За результатами перевірки позивачу донараховано ПДВ у розмірі 450 437,00 грн., в тому числі: за квітень 2002 року -  92,00 грн., за червень 2002 року - 36047,00 грн., за липень 2002 року - 65053,00 грн., за серпень 2002 року - 41333,00 грн., за вересень 2002 року - 10577,00 грн., за жовтень 2002 року - 26673,00 грн., за листопад 2002 року - 47428,00 грн., за грудень 2002 року - 24497,00 грн., за січень 2003 року - 38877,00 грн., за лютий 2003 року - 48395,00грн., за березень 2003 року - 7893,00 грн., за вересень 2003 року - 34502,00 грн., за жовтень 2003 року -67414,00грн., за квітень 2004 року - 2,00 грн., за червень 2004 року - на 418,00 грн., за липень 2004 року - на 1236 грн.

Здійснені відповідачем донарахування оскаржуються позивачем в частині, яка стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго»та ТОВ «Новартіс».  Висновки акта перевірки, якими обґрунтовані ці донарахування, зводяться до того, що установчі документи і свідоцтва про реєстрацію в якості платників ПДВ  ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго»та ТОВ «Новартіс»визнані недійсними в судовому порядку, у зв'язку з чим, як стверджує відповідач, вказані підприємства не мали права видавати позивачу податкові накладні, а позивач –включати суми ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту.

Також позивач не погоджується з визначенням йому податкових зобов'язань щодо епізоду, пов'язаного із включенням до податкового кредиту витрат по сплаті податку у зв'язку з придбанням товарів (візитних карток), які, на думку відповідача, не включаються до складу валових витрат.

До справи позивачем надані засвідчені копії документів, що стосуються його господарських операцій з ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго»та ТОВ «Новартіс»(договори, накладні, податкові накладні, банківські виписки, а також податкові накладні).

Як свідчать матеріали справи, 09.09.2003 року між ТОВ «Гранд Електронік»(Покупець) та ТОВ «Едвіс –Груп» (Постачальник) укладений договір №09/09, відповідно до якого Постачальник продає, а Покупець купує товар - радіоелектронні компоненти у кількості та за ціною, зазначеною в рахунку-фактурі.

На виконання договору Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товару на загальну суму 6104444,80 грн., в тому числі ПДВ 101740,80 грн., що підтверджується  наявними в справі видатковими накладними. Актом перевірки встановлено та не заперечується сторонами отриманий товар оплачений Покупцем всього на суму 585 416,47грн.

ТОВ «Едвіс –Груп»видало позивачу податкові накладні №233 від 23.08.2003 на суму 207011,63 грн., в тому числі ПДВ 34501,94 грн., №8/1 від 01.10.2003 на суму 168812,33 грн., в тому числі ПДВ 28135,39 грн., №21 від 03.10.2003 на суму 234620,84 грн., в тому числі ПДВ 39103,47 грн., які відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а сума ПДВ включена до складу податкового кредиту підприємства.

03.06.2002 між ТОВ «Гранд Електронік»(Покупець) та ТОВ «Укренерго»(Постачальник) укладений договір №03/06, відповідно до якого Постачальник продає, а Покупець придбає товар - радіоелектронні компоненти у кількості, асортименті та за цінами,  вказаними у рахунку  - фактурі.

На виконання вказаного договору ТОВ «Укренерго»поставлено позивачу товар та видані податкові накладні: №15/1 від 03.06.2002 на суму 40538,24 грн., в тому числі ПДВ 8107,65 грн., №162 від 19.06.2002 на суму 42672,30 грн., в тому числі ПДВ 8534,46 грн., №201 від 21.06.2002 на суму 23179,00 грн., в тому числі ПДВ 4635,80 грн., №245 від 26.06.2002 на суму 73846,16 грн., в тому числі ПДВ 14769,23 грн., №30 від 03.07.2002 на суму 114534,98 грн., в тому числі ПДВ 22907,00 грн., №77 від 08.07.2002 на суму 42783,21 грн., в тому числі ПДВ 8556,64 грн., №200 від 22.07.2002 на суму 167948,24 грн., в тому числі ПДВ 33589,65 грн., №44 від 05.08.2002 на суму 23036,89 грн., в тому числі ПДВ 4607,38 грн., №143 від 13.08.2002 на суму 14029,85 грн., в тому числі ПДВ 2805,97 грн. та №300 від 29.08.2002 на суму 169597,90 грн., в тому числі ПДВ 33919,58 грн.; всього на суму 712166,77 грн., в тому числі ПДВ 142433,36грн.. Зазначені податкові накладні відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а сума ПДВ по цих податкових накладних включена до складу податкового кредиту.

Факт оплати позивачем за отриманий товар на повну вартість покупки за вказаним договором відповідачем не заперечується.

Також  між ТОВ «Гранд Електронік»(Покупець) та ТОВ «Новартіс»(Постачальник) 23.09.2002 укладено договір №23/09, відповідно до якого Постачальник продає, а Покупець придбає товар - радіоелектронні компоненти у кількості, асортименті та за цінами,  вказаними у рахунку - фактурі.

На виконання цього договору ТОВ «Новартіс» поставлено позивачу товар та видані податкові накладні: №148 від 24.09.2002 на суму 52882,77 грн., в тому числі ПДВ 10576,55 грн., №113 від 09.10.2002 на суму 64323,82 грн., в тому числі ПДВ 12864,76 грн., №179 від 15.10.02.2002 на суму 69039,39 грн., в тому числі ПДВ 13807,88 грн., №21 від 01.11.2002 на суму 34270,14 грн., в тому числі ПДВ 6854,03 грн., №73 від 06.11.2002 на суму 11827,49 грн., в тому числі ПДВ 2365,50 грн., №223 від 19.11.2002 на суму 99498,70 грн., в тому числі ПДВ 19899,74грн., №323 від 25.11.2002 на суму 91544,22 грн., в тому числі ПДВ 18308,84 грн., №10/1 від 02.12.2002 на суму 50465,27 грн., в тому числі ПДВ 10093,05 грн., №164 від 11.12.2002 на суму 72017,69 грн., в тому числі ПДВ 14403,54 грн., №71/7 від 08.01.2003 на суму 54204,44 грн., в тому числі ПДВ 10840,80 грн., №164 від 15.01.2003 на суму 74026,90 грн., в тому числі ПДВ 14805,38 грн., №344 від 27.01.2003 на суму 66146,32 грн., в тому числі ПДВ 13229,26 грн., №23 від 03.02.2003 на суму 126842,80 грн., в тому числі ПДВ 25368,56 грн., №118 від 13.02.2003 на суму 50674,03 грн., в тому числі ПДВ 10134,81 грн., №142 від 18.02.2003 на суму 64187,21 грн., в тому числі ПДВ 12837,44 грн., №139 від 11.03.2003 на суму 39463,81 грн., в тому числі ПДВ 7892,76 грн. Зазначені податкові накладні відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), а сума ПДВ згідно цих податкових накладних включена до складу податкового кредиту підприємства.

Факт оплати позивачем отриманого від ТОВ «Новартис»товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону, чинній на момент здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідачем не заперечується, що вартість придбаних у ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго»та ТОВ «Новартіс»позивачем товарів відноситься до складу валових витрат підприємства.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, формування позивачем податкового кредиту по факту отримання від контрагентів податкових накладних повністю відповідає вимогам п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зауважень стосовно форми та змісту податкових накладних, виданих позивачу ТОВ Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс», в акті перевірки не наведено.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюється, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З названої норми Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що лише в разі відсутності податкової накладної платник податку позбавляється права на податковий кредит. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку  Закон України «Про податок на додану вартість»  не передбачає.

На момент проведення перевірки позивач на підтвердження сум податкового кредиту мав усі податкові накладні, видані контрагентами ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс», і ці обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону  свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі позивачу податкових накладних ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс»були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ, отже, мали право складати податкові накладні.

Посилання відповідача на судові рішення про визнання недійсними установчих документів та свідоцтв платника ПДВ цих підприємств (зокрема, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2004, яким статут ТОВ «Едвіс –Груп»визнано недійсним з моменту його складання, свідоцтво платника ПДВ товариства скасовано з моменту внесення до реєстру платників ПДВ; рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2003, яким установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Укренерго»визнані недійсними, а також рішення Печерського районного суду від 11.05.2004, яким скасовано державну реєстрацію ТОВ «Новартис»та анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Новартис») судом не приймається, оскільки на даний час ці рішення скасовані і доказової сили не мають.

Так, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2004 про визнання недійсним статуту ТОВ «Едвіс –Груп»та скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Едвіс-Груп» ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.2005 скасовано. В подальшому, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.04.2005 в позові ДПА у м. Києві до ТОВ «Д.К.Союз»,ТОВ «Едвіс-Груп», Дударика І.М, Миколаєнко О.В., Коженової А.М., 3-тя особа: ТОВ «Акватон»про визнання недійсним установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Едвіс-Груп»відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.11.2005 апеляційна скарга ДПА у м. Києві на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.04.2005 відхилена, отже вказане судове рішення набрало законної сили.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.03.2005 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2003, яким установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Украенерго»визнані недійсними, скасовано, справа направлена на новий розгляд. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2005 позовна заява Сторожка В.А. до ТОВ «Укренерго», треті особи: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ «Наукова виробнича фірма «Агросвіт», ТОВ «Техмаш», ТОВ «Гранд Електронік»про визнання недійсними протоколу загальних зборів, установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Укренерго»залишена без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23.11.2007 касаційна  скарга ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17.03.2005 відхилена. Таким чином, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2005 набрала законної сили.

Також скасовано рішення Печерського районного суду від 11.05.2004 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Новартис»ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.02.2006. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2006 в задоволенні позовних вимог Шинкаренко В.Л. до ТОВ «Новартис», Шинкарчука В.О., 3-і особи: ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва , ТОВ «Хлус Електронікс»про визнання недійсним статутних, установчих документів, свідоцтва платника ПДВ та інших документів ТОВ «Новатіс»відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.09.2006 апеляційна скарга ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2006 відхилена, судове рішення залишено без змін.

Відповідно до п. 25 Положення про Реєстр платників  податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом  (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду  (господарського  суду),  є відповідна дата прийняття рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс»не вважається анульованим та виключеним з Реєстру з моменту його видачі, як про те стверджує відповідач.

Укладені позивачем договори з ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс»на момент розгляду справи є чинними, а тому позивач правомірно керувався їх умовами при визначенні своїх податкових зобов‘язань.

Судом враховується і те, що у відповідності до Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ для платника податків не передбачено обов'язку (ст.9) та не надано права (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей, в тому числі стосовно реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права платника податку витребовувати у контрагента відомостей стосовно його реєстрації як платника цього податку, а також контролювати показники податкової звітності по ПДВ.

За таких обставин твердження  відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс»податкових накладних, суд вважає помилковим.

Також суд вважає помилковим посилання відповідача на порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки цією нормою передбачений особливий порядок визначення бази оподаткування ПДВ в разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку. До справи відповідачем не надано доказів про те, що проведені позивачем господарські операції з ТОВ «Едвіс-Груп», ТОВ «Укренерго», ТОВ «Новартіс»є операціями, про які зазначено у п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вказане, суд вважає, що по вказаним операціям позивач вірно визначив базу оподаткування  ПДВ, і підстав  для донарахування податкових зобов'язань за цим епізодом у відповідача не було.

Також суд не погоджується з висновками відповідача стосовно порушення позивачем пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з включенням до податкового кредиту  92,00 грн. ПДВ у квітні 2002 року  та  54,00 грн. ПДВ у лютому 2003 року.

Зміст цього порушення викладено відповідачем на стор. 22-23 акта перевірки, розділ 2.2 “Валові витрати”, і зводиться до того, що позивач не мав права включати до валових витрат, та, у відповідній частині, і до податкового кредиту, кошти, сплачені ПП “Нікса” та ПП “Тампо плюс” за виготовлення візитних карток.  

Відповідач вважає, що візитна картка не може  вважатись рекламою у розумінні ст. 1 Закону України «Про рекламу», оскільки вона не несе інформації ні про субєкта підприємницької діяльності,  ні про товар, що ним розповсюджується, а є лише засобом для надання контактної інформації, інформації про місце роботи конкретної фізичної особи, що є особистою потребою цієї фізичної особи. А витрати на особисті потреби фізичних осіб згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат не відносяться. У зв'язку з цим відповідач стверджує, що суми ПДВ, які сплачені позивачем у складі вартості візитних карток, не підлягають включенню до податкового кредиту з огляду на положення п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Матеріалами справи встановлено, що платіжними дорученнями від  04.02.2003 №550 на суму 324 грн. та від 17.04.2002 №175 на суму 552 грн. позивач здійснив розрахунки з Приватним підприємством «Нікса»та Приватним підприємством «Тампо плюс»за виготовлені ними візитні картки. Вартість візитних карток віднесена позивачем до валових витрат підприємства за відповідні податкові періоди, а суми ПДВ, сплачені у складі вартості придбаних візитних карток, - до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що в разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Тобто, всі суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартості виготовлення візитних карток встановлена Господарським судом міста Києва під час розгляду справи №32/526 за позовом ТОВ «Гранд Електронік»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 15.06.2005 №0000302305/1. Податкове повідомлення –рішення від 15.06.2005 №0000302305/1 прийняте на підставі того ж акта перевірки, що і податкове повідомлення –рішення від 15.06.2005 №0000312305/1, яке є предметом спору в даній справі. За результатами розгляду справи №32/526 Господарським судом міста Києва прийнята постанова від 09.02.2006, якою податкове повідомлення –рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 15.06.2005 №0000302305/1 визнане недійсним. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 постанова Господарського суду міста Києва від 09.02.2006 у справі №32/526 залишена без змін. Відповідно, обставини, встановлені у справі №32/526, згідно положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, повторному доказуванню не підлягають.

З огляду на викладене, донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з включенням позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості придбаних візитних карток, також визнається судом безпідставним.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за вищезазначеними епізодами, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Висновки акта перевірки щодо порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок невірного відображення у податкових деклараціях з ПДВ обсягів податкового кредиту позивачем не оспорюються.

За даними акта перевірки, сума податкового кредиту, зазначена позивачем у Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), не відповідає величині податкового кредиту, наведеного у деклараціях з ПДВ. Невідповідність склала: у січні 2003 року - 1,00 грн., у жовтні 2003 року - 175,00 грн., у квітні 2004 року  - 2,00 грн., у червні 2004 року  -  418,00 грн., у липні 2004 року - 1236,00 грн.

Разом з цим, позивачем здійснено коригування податкового кредиту за червень 2004 року  та за липень 2004 року у сумі 115 грн. та 1110 грн. відповідно, що підтверджується наданими до справи копіями уточнюючих податкових декларацій з ПДВ.

З урахуванням поданих позивачем коригувань сума заниженого податкового зобов'язання з ПДВ склала: у січні 2003 року - 1,00 грн., у жовтні 2003 року - 175,00 грн., у квітні 2004 року  - 2,00 грн., у червні 2004 року  - 303 грн. (418,00 грн. –115 грн.), у липні 2004 року –126 грн. (1236,00 грн. –1110 грн.), всього 607 грн. Згідно положень п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розмір штрафних санкцій від суми цієї недоплати складає  303,5 грн.

У відповідності до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність спірного податкового повідомлення –рішення доведена відповідачем лише в частині донарахування 607 грн. ПДВ та застосування 303,5 грн. штрафних санкцій по ПДВ.  Решта податкових зобов'язань (449830 грн. ПДВ та 224915 грн. штрафних санкцій по ПДВ), як встановлено судом, визначена позивачу необґрунтовано.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.

У звязку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 1,70 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. відшкодуванню позивачу не підлягають, оскільки їх оплата Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.

Керуючись  ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0000312305/1 від 15.06.2005 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 674 745 грн., в тому числі 449 830 грн. ПДВ та 224915 грн. штрафних санкцій по ПДВ.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Електронік»(м. Київ, бул.Лепсе,8 рахунок №2600730111220 в Першій філії АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300874, код 31202483) 1,70 грн. судових витрат.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяО. О.Хрипун

Дата  підписання постанови: 21.03.2008