Рішення

від 20.02.2008 по справі 12/451-46/435

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/451-46/435

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2008 р.                                        Справа № 12/451-46/435

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “КСД”

До Дочірнього підприємства “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед”

Простягнення 260 971,27 грн.  

За зустрічним позовом Дочірнього підприємства “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “КСД”

Про розірвання договору № 1-А від 25.04.2003 р.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача (за первісним позовом)Савельїчев О.В.—представник за довіреністю від 10.01.2008 р.

Від відповідача (за первісним позовом)Савчук І.А. —представник за довіреністю від 05.11.2007 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.02.2008 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2007 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі № 12/451 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КСД” задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача за первісним позовом 238 000,00 грн. винагороди, 2 380,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, вказаним рішенням задоволено зустрічний позов Дочірнього підприємства “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед” та розірвано договір № 1-А від 25.04.2003 р. з дати набрання рішенням законної сили.   

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2007 р. рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.   

За резолюцією керівництва суду справу № 13/456 передано на новий розгляд судді Шабуніну С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2007 р. справу № 12/451 прийнято до свого провадження суддею Шабуніним С.В., присвоєно № 12/451-46/435 та призначено до розгляду на 03.12.2007 р.

03.12.2007 р. розгляд справи було відкладено на 21.01.2008 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та заважаючи на неподання витребуваних судом документів.

21.01.2008 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.02.2008 р.

У ході розгляду спору по суті представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги про стягнення з відповідача 238 500,00 грн. боргу з оплати робіт, виконаних за договором № 1-А від 25.04.2003 р., 1 618 461,00 грн. пені за час прострочення та 61 533,00 грн. збитків.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач за первісним позовом, в поясненнях від 07.02.2008 р. та його представник в судовому засіданні посилалися на укладений з відповідачем договір № 1-А від 25.04.2003 р., за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю “КСД” зобов'язалося надати певний перелік послуг, а Дочірнє підприємство “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед” прийняти та оплатити їх. Визначаючи правову природу договору № 1-А як змішаного (поєднання елементів договору підряду та послуг) позивач, посилаючись на п. 2.2.8 спірної угоди, вказує на обов'язок відповідача оплатити авансову винагороду в розрахунку по 5 000,00 доларів США за місяць.    

Мотивуючи вимогу про оплату винагороди, позивач зазначає, що належним чином виконав зобов'язання за укладеним договором, в тій його частині, що підлягала фактичному виконанню. Щодо невиконаної частини зобов'язань позивач посилається на об'єктивну неможливість їх реалізації за відсутності вини з його боку.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення заявлених вимог з огляду на відсутність підстав для виплати позивачу винагороди за договором та оплати понесених ним витрат через фактичне невиконання обумовлених договором робіт.

При розгляді зустрічного позову Дочірнього підприємства “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед” до Товариства з обмеженою відповідальністю “КСД” про розірвання договору № 1-А від 25.04.2003 р. представником були підтримані заявлені вигони, що мотивовані істотним порушенням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань, прийнятих за спірною угодою, в результаті чого зацікавлена сторона втратила інтерес до наслідків її виконання.

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечував проти його задоволення, вказуючи на обов'язок позивача сплатити йому авансову винагороду за виконані роботи.  

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

25.04.2003 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “КСД” в якості виконавця та Дочірнє підприємство “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед” в якості замовника уклали договір № 1-А, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а саме:

- здійснити юридичний супровід та оформлення права власності позивача на земельну ділянку, загальною площею 7,1956 га, що знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області в с. Козин та була придбана замовником у Акціонерного банку “Ажіо” 03.04.2003 р. за договором купівлі-продажу земельної ділянки (п. 1.2.1);

- здійснити юридичний супровід та оформлення вилучення земельної ділянки загальною площею, приблизно, 4,16 га з постійного користування АБ “Ажіо” та оформлення користування на правах довгострокової оренди замовником. А у разі необхідності, здійснити юридичний супровід та оформити викуп зазначеної земельної ділянки (п. 1.2.2.);

- здійснити юридичний супровід та оформлення користування на правах довгострокової оренди замовником земельною ділянкою загальною площею 8,7 га, з них в межах генерального плану забудови 7,5 га для будівництва та розвитку інфраструктури підприємства за рахунок земель природоохоронної зони Канівського водосховища та 1,2 га для організації купання. А також на вимогу замовника здійснити юридичний супровід та оформити викуп зазначеної земельної ділянки (п. 1.2.2.1);

- організувати складання генерального плану вищезазначених земельних ділянок, зокрема: здійснити підбір проектної організації, провести з нею переддоговірну діяльність; провести всі необхідні дії для виготовлення такою проектною організацією генерального плану території замовника, що повинен відповідати вимогам замовника та законодавства України; погодити встановленому порядку генеральний план території замовника з відповідними органами влади та управління (1.2.3);

- організувати проведення земляних та загально будівельних робіт, зокрема: здійснити підбір будівельної організації, провести переддоговірну діяльність; здійснити організаційне забезпечення будівельних необхідних робіт та їх погодження у встановленому законом порядку; організувати здачу виконаних робіт в експлуатацію державній приймальній комісії (п. 1.2.4);

- організувати будівництво інженерних мереж до меж території замовника, зокрема: виконати попереднє погодження будівництва інженерних мереж; здійснити підбір проектної та будівельної організації, провести переддоговірну діяльність; здійснити юридичне та організаційне супроводження таких робіт; організувати здачу збудованих інженерних мереж в експлуатацію державній приймальній комісії (п. 1.2.5);

- організувати проведення рекламних компаній, засоби, зміст та час проведення яких у кожному окремому випадку визначаються відповідно до вказівок замовника (п. 1.2.6 );

- організувати продаж території замовника (повністю або частково) покупцям, а саме: запропонувати замовнику кандидатури покупців та здійснити з ними переддоговірну діяльність; оформити продаж земельних ділянок покупцям, оформити право власності покупців на придбані ними земельні ділянки на підставі окремих договорів з покупцями (п. 1.2.7).

Статтею 2 договору № 1-А до обов'язків виконавця віднесено, зокрема, додержання вказівок замовника, надання послуг на умовах, найбільш вигідних для нього, повідомлення відомостей про хід виконання договору, передача всього отриманого за договором, збереження комерційної таємниці, звітування на вимогу замовника про хід виконання робіт тощо.   

В свою чергу замовник зобов'язався максимально сприяти виконанню виконавцем умов договору, виплачувати винагороду, прийняти все одержане ним за договором, оформити та видати довіреності. Забезпечити виконавця необхідними документами тощо.     

Відповідно до п. 5.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги, передбачені п. 1.2.1 –1.2.4 до 01.04.2004 р., а договір в цілому діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 6.1).

Враховуючи положення п. 5.1 та 6.1 договору № 1-А від 25.04.2003 р. до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України в силу вимог його Прикінцевих та перехідних положень.

Аналіз договірних положень укладеної сторонами 25.04.2003 р. угоди, дають підстави вважати, що даний договір, за своєю правовою природою, є договором доручення.

Згідно з ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.   

Відповідно до ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Тобто, предметом договору доручення можуть бути юридично значимі дії повіреного —підписання документів, укладення угод тощо. Разом з тим, виконуючи юридичні дії, повірена особа виконує і фактичні дії —пошук контрагентів, наведення й отримання довідок, огляд майна тощо. Тобто, фактичні дії підпорядковуються меті виконання юридичних дій і тому вони не мають самостійного значення. Вони є умовою належного виконання договору доручення, а не його предметом.

Метою договору доручення, загалом, є здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав та обов'язків шляхом здійснення юридично значимих дій, укладення угод тощо.

Характерним для договору доручення є те, що повірений виступає як представник свого довірителя перед третіми особами.

Частиною 1 ст. 1007 Цивільного кодексу України передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Позивач зазначає, а представником відповідача не заперечено, що в силу п. 2.2.4 договору № 1-А відповідач оформив та видав йому довіреність, необхідну для виконання договору.

Статтею 1003 Цивільного кодексу України встановлено, що в договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Тобто, на підставі договору доручення довіритель видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами.

Отже, зважаючи на те, що в силу положень угоди № 1-А виконавець зобов'язався вчинити юридично значимі дії на користь замовника, в результаті чого замовник має набути права та обов'язки, а також беручи до уваги, що те, що умови укладеного сторонами договору підпадають під правові характеристики договору доручення, при розгляді даного спору слід керуватися нормами відповідної глави Цивільного кодексу України, якими регламентується даний вид господарського зобов'язання.      

Наведеним спростовуються твердження позивача про те, що договір № 1-А від 25.04.2003 р. є змішаним договором, який поєднує елементи договору про надання послу та підряду, адже за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Спрямованістю спірної угоди є набуття замовником земельних ділянок на відповідному правовому титулі з подальшою реалізацією з метою отримання прибутку. Тобто, за договором № 1-А виконавець мав здійснити необхідні дії, результатом яких є набуття, зміна і припинення прав та обов'язків для замовника. При цьому, для вчинення таких дій, замовник оформив та видав виконавцю відповідну довіреність на вчинення дій від його імені та на його користь.   

Крім того, укладений договір хоча і має спільні риси з договором підряду, але відрізняється своїм предметом: у договорі підряду предметом є матеріалізований результат роботи, а в договорі доручення —юридичні дії повіреного.

Статтею 1006 Цивільного кодексу України передбачено обов'язки повіреного повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;  після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Тобто, характерною рисою договору доручення є обов'язок повіреного повідомляти довірителеві на його вимогу всі дані про хід виконання доручення, що дає змогу впливати на його виконання.

Як вище зазначалося, п. 2.1.3 договору № 1-А сторони передбачили обов'язок виконавця без зволікання передати замовнику все отримане по договору, а п. 2.2.3 —кореспондуючий обов'язок замовника без зволікання прийняти все одержане виконавцем за даним договором.       

Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення та виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

За виконувані виконавцем роботи та надані послуги ст. 3 договору № 1-А сторони передбачили сплату замовником винагороди виконавцю та оплату його витрат. Так, витрати по наданню передбачених п. 1.2.1 –1.2.7 договору послуг, погоджуються сторонами в плані надання послуг та витратах по них, що оформлюється додатком № 2 до договору № 1-А, а винагорода виконавця становить 10 % від розміру прибутку, отриманого замовником від продажу кожної конкретної земельної ділянки покупцю.

Згідно з п. 4.1 договору оплата замовником витрат по наданню послуг, передбачених п. 1.2.1 –1.2.7 договору № 1-А, здійснюється у строки, встановлені планом (додаток № 2). Виходячи з п 5.1.5 договору в суму витрат виконавця його винагорода не входить.

Виплата винагороди проводиться протягом п'яти банківських днів з моменту здійснення замовником передачі третім особам прав на територію замовника або її частину (п. 4.2).          

При цьому, відповідно до п. 2.2.8 договору та додатку № 1 до нього від 25..04.2003 р. частину винагороди у розмірі 5 000,00 доларів США замовник сплачує виконавцю щомісячно з моменту підписання договору і до 31.12.2003 року.

Відповідно до позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю “КСД” просить стягнути з відповідача 238 500,00 грн. авансової винагороди за виконані послуги, нарахування якої проводить з моменту підписання протокол № 1 (додаток № 1 до договору № 1-А від 25.04.2003 р.) і закінчуючи 31.12.2003 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що на виконання зобов'язань за спірною угодою він звертався до державних органів, в тому числі і до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного комітету України по земельних ресурсах, Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст “Дніпромісто”, управління містобудування та архітектури КОДА, відділу земельних ресурсів Обухівського району Київської області, Генерального прокурора України, Козинської селищної ради з відповідними запитами та заявами, необхідними для закріплення земельної ділянки та відповідного оформлення права власності.

Також, позивач вказує, що відповідно до п. 2.1.3 договору ним, під розписку, передано відповідачу оригінал Державного акту на право власності на землю (серія КВ № 021099), проект детального планування рекреаційно-житлового комплексу АБ “Ажіо”, інженерно-геологічні і топографо-геодезичні вишукування під намив території для будівництва рекреаційно-житлового комплексу “Інтер'єр” у районі захисної дамби в с. Козин, коригування проекту детального планування  житлового комплексу, ПДП рекреаційно-житлового комплексу АБ “Ажіо”, довідку про відведену територію для будівництва рекреаційно-житлового комплексу ДП “Інтер'єр” від 15.10.2003 р. № 341-А, лист Держінспекції з контролю за використанням і охороною земель від 09.07.2004 р. № 4-7-579/376.

Крім того, позивач зауважує, що на виконання п. 2.1.2 договору надіслав відповідачу звіти про виконання робіт та акти прийому-передачі наданих послуг, які ним підписані не були.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої  відмови від зобов'язання.  

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором № 1-А позивач надає копії звітів від 11.10.2004 р. № 1-53 та від 18.08.2005 р. № 1-89, а також непідписаних відповідачем актів прийому-передачі наданих послуг до них. При цьому, доказів передачі або надсилання відповідачу зазначених документів суду не надано, а також не надано копій документів, на які вказує відповідач як на результат своєї діяльності в інтересах позивача (листи-звернення до державних органів, установ та служб, акт про право власності на землю, проектну, топографічну документацію тощо). Також, позивачем не надано документів, якими стверджується надсилання листів до вказаних ним установ, розробка та оплата проектної документації та ін. (реєстр вихідної кореспонденції, фіскальні чеки поштового відділення, повідомлення про вручення поштових відправлень, платіжні доручення, рахунки-фактури, накладні, касові ордери тощо).

У зв'язку з наведеним, підстави вважати, що позивачем належним чином виконані взяті за договором № 1-А від 25.04.2003 р. зобов'язання, відсутні, що унеможливлює задоволення вимог про стягнення авансовою винагороди та нарахованих пені і збитків.

Вирішуючи спір за первісним позовом, суд звертає увагу на обумовлений угодою сторін порядок проведення розрахунків, а саме: оплата винагороди за виконані послуги здійснюється у строки передбачені планом надання послуг та витратах по них, що оформлюється в якості додатку № 2 до договору.

За твердженнями відповідача сторонами не укладався додаток № 2 до договору № 1-А, тобто план надання послуг та витратах по них не складався. Представник позивача не заперечив твердження представника відповідача, протилежного не довів та взагалі не підтвердив факту понесення Товариством з обмеженою відповідальністю “КСД” будь-яких витрат у зв'язку з виконанням чи невиконанням умов договору № 1-А від 25.04.2003 р.

Згідно з положеннями п. 2.2.8 спірної угоди та протоколом № 1 (додаток № 1 до договору) п'ятого числа кожного місяця, починаючи з місяця підписання договору і закінчуючи 31.12.2003 р. замовник сплачує виконавцеві авансом винагороду в розмірі 5 000,00 доларів США в рахунок винагороди, передбаченої п. 3.2.1 договору. Так, в п. 3.2.1 закріплено, що винагорода виконавця становить 10 % від розміру прибутку, отриманого замовником від продажу кожної конкретної земельної ділянки покупцю.

У п. 3.2.4 договору передбачено, що замовник починає сплачувати виконавцю винагороду з моменту, коли розмір його доходу від продажу земельних ділянок перевищить розмір витрат, понесених замовником на виконання даного договору, а також у зв'язку з придбанням території. При цьому, враховується зміст п. 2.2.8 договору.  

Таким чином, спірною угодою сторін визначено, що момент виплати винагороди виконавцю обумовлено певними обставинами —продажем земельної ділянки та отриманням відповідачем прибутку.

Оскільки позивачем за первісним позовом не підтверджено факту виконання обов'язків, взятих за договором № 1-А від 25.04.2003 р., продажу зазначених в договорі земельних ділянок, отримання відповідачем прибутку, вимоги про стягнення з відповідача винагороди, пені за час прострочення виконання грошового зобов'язання та збитків задоволенню не підлягають.  

Стосовно вимог Дочірнього підприємства “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед” за зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КСД” про розірвання договору № 1-А від 25.04.2003 р. слід зазначити наступне:

Відповідно до умов договору №1-А від 25.04.03 р. ним передбачені випадки одностороннього розірвання договору з ініціативи однієї з сторін, в тому числі, і відповідача як замовника.

Зокрема, п. 2.4.1 договору замовник має право достроково припинити договір у тому випадку, коли інша особа погодиться надати послуги, передбачені п. 1.2.1-1.2.7 даного договору на умовах, більш вигідних, ніж умови, запропоновані виконавцем; п. 6.2 договору передбачено, що дострокове розірвання договору можливе: за ініціативою замовника у випадках, передбачених даним договором, за ініціативою однієї з сторін у випадку неналежного виконання іншою Стороною взятих на себе зобов'язань.

Відповідач поданий зустрічний позов обґрунтовує саме неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань.

Як встановлено судом, позивачем не підтверджено належного виконання ним зобов'язань, взятих за договором № 1-А від 25.04.2003 р. не лише станом на 31.12.2003 р., а й станом на день подачі позову та прийняття рішення по справі під час її нового розгляду.

За таких обставин суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, так як неможливість повного виконання договору триває занадто довго –понад три роки, що є достатнім для висновку про неналежне виконання позивачем умов договору.

Також в даному випадку наявні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, де встановлено, що договір може бути розірвано за рішення суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення договору другою стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На думку суду, більш як трирічне затягування з виконанням договору є достатньою підставою для висновку про істотне порушення договору в даному випадку.

При чому, та обставина, що належне виконання унеможливлене обставинами, що не залежать від волі позивача, не впливає на той факт, що зобов'язання виконується неналежним чином.

Таким чином, на думку суду, в даному випадку наявні всі підстави для задоволення зустрічного позову та розірвання договору №1-А від 23.04.2003 р.

При цьому, суд звертає увагу на таке:

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено спеціальний порядок розірвання господарського договору, який передбачає попереднє надіслання пропозиції про розірвання договору, тоді як розірвання договору в судовому порядку без результатів розгляду цієї пропозиції в порядку ст. 188 Господарського кодексу України є порушенням вимог цього кодексу.

Згідно з матеріалами справи відповідач, до заявлення зустрічного позову, не звертався до позивача з пропозицією розірвати договір. Тим не менше, суд вважає за можливе визнати подачу зустрічного позову до суду 09.01.2007 р. як надіслання пропозиції про розірвання договору.

Зустрічний позов був предметом судового розгляду та обговорення під час судових засідань. Як слідує з матеріалів зустрічного позову,  він був надісланий позивачу 29.12.2006 р., про що свідчить опис вкладення та відбиток штемпелю поштового відділення.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку дотримано вимоги ст.188 Господарського кодексу України щодо надіслання пропозиції стороні про розірвання договору, одержано відповідь на пропозицію у строк, що становить не менше 20 днів, тому суд вважає за можливе розглянути по суті питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору.

Враховуючи все вищевикладене, заявлені вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, а за зустрічним —в повному обсязі.   

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, решта доданих до матеріалів справи доказів  до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані  з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача, а при задоволенні позову —на відповідача. Крім того, в силу вимог ст.ст. 45, 46 Господарського процесуального кодексу України з позивача в доход Державного бюджету України підлягає до стягнення державне мито у розмірі 16 575,23 грн., що становить еквівалент 1 % від суми збільшених позовних вимог за вирахуванням сплаченого мита квитанцією від 30.03.2006 р.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КСД” (01023, м. київ, вул. Мечникова, 4, ідентифікаційний код 31991141) в доход Державного бюджету України 16 575 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 23 коп. державного мита.     

3.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

4.          Розірвати договір № 1-А від 25.04.2003 р., укладений між Дочірнім підприємством “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед” та Товариством з обмеженою відповідальністю “КСД” з дати набрання рішенням законної сили.  

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КСД” (01023, м. київ, вул. Мечникова, 4, ідентифікаційний код 31991141) на корить Дочірнього підприємства “Інтер'єр” Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Дейнфорд Інвестментс Лімітед”  ()03115. м. Київ, пр-т Перемоги, 136, к. 34) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                  С.В. Шабунін

Дата підписання: 21.02.2008 р.

справа №  12/451-46/435

20.02.08

За позовом     ТОВ "КСД"

до                     Дочірнє підприємство "Інтер"єр"

про                    стягнення 260 971,27 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                                    Шабунін С.В.