Постанова

від 20.03.2008 по справі 2/125-23/52а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/125-23/52А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.08                                                                                           Справа№ 2/125-23/52А

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Мільчук І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Золочівської районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Золочів,

про: стягнення 18933 грн. економічних санкцій

За участю представників:

від позивача: Рущак О.О., Грицак О.В.,

від відповідача: Білас І.С. –головний державний санітарний лікар району

Суть спору: Державна інспекції з контролю за цінами у Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області з адміністративним позовом про стягнення з Золочівської районної санітарно-епідеміологічної станції 18933 грн. економічних санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що відповідачем допущено порушення державної дисципліни цін, а саме: вимог постанов Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” (надалі –Постанова № 1351) та № 662 від 11.05.2006 р. “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів україни від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351” (надалі –Постанова № 662). Позивачем, 18.03.2008 р., зменшено позовні вимоги до 16375,65 грн. в зв”язку з недотриманнямним вимог ст. 250 ГК України щодо застосування частини фінансових санкцій.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на ст.ст. 2. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, лист Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 р. № 8101/5/15-2416, надісланий на адресу Міністерства охорони здоров”я України, як на офіційне податкове роз”яснення та на підставу застосування 20 % націнки до встановлених постановою № 1351 тарифів. Крім цього, відповідач зазначив, що тарифи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 662 від від 11.05.2006 р. не могли застосовуватись ним з 12.05.2006 р. по 29.05.2006 р., оскільки згадана постанова одержана Львівською СЕС лише 30 травня 2006 р. і тільки після цього доведена до відома районних СЕС. Відтак, відповідач не міг знати про зміну тарифів, передбачену постановою № 662.

У попередніх засіданнях 29.03.2007 р. та 05.02.2008 р. оглошувались перерви. Розгляд справи у попередньому засіданні за клопотанням представників сторін зупинявся. Причини відкладення засідань суду викладено в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.  

Позивачем проведено перевірку відповідача з питань формування та застосування тарифів на роботи і послуги, що виконуються й надаються за плату за період з 2005 р. по жовтень 2006 р. За результатами перевірки складено Акт № 0001996 від 31 жовтня 2006 р. Як вбачається з акта перевірки, у її ході виявлено, що при визначенні розміру плати за послуги до суми плати, визначеної із застосуванням тарифів, затверджених Постановою № 1351, позивачем з 1 квітня 2005 р. по 11.05.2006 р. нараховувалась націнка у розмірі 20 %, в якості ПДВ. Тобто послуги реалізовувались Золочівською районною санітарно-епідеміологічною станцією споживачам за ціною, що на 20 % перевищувала встановлені вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України № 1351 тарифи. Вказане здійснювалось на підставі листів Головного державного санітарного лікаря Львівської області від 23.09.2003 р. № 3585/012 та ДПА України від 15.09.2003 р. Перевіркою встановлено, що такі дії санітарно-епідеміологічної станції призвели до одержання нею за період з жовтня 2005 р. по травень 2006 р. 5303,8 грн. необгрунтованої виручки. Крім цього, перевіркою встановлено, що з 12.05.2006 р. по 29.05.2006 р. Золочівською районною санітарно-епідеміологічною станцією послуги надавались за тарифами, які були вищими, ніж ті, що встановлені Постановою № 1351 із змінами, внесеними Постановою № 662 від 11.05.2006 р. Вказане спричинило завищення тарифів на послуги та необгрунтоване отримання відповідачем виручки у розмірі 1007,2 грн. 14.11.2006 р. Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято рішення № 151 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Вказаним рішенням на підставі ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” вирішено стягнути з відповідача в доход Держбюджету 18933 грн. Рішення № 151 від 14.11.2006 р. в установленому Законом порядку оскаржене не було. Претензію № 151 від 14.11.2006 р. Золочівська районна санітарно-епідеміологічна станція залишила без відповіді і реагування. Відтак, позивач звернувся з адміністративним позовом до господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 18933 грн.  Виявивши пропуск строків, встановлених ст. 250 ГК України, щодо застосування частини фінансових санкцій, позивач зменшив позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.03.2008 р., підлягає задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Ці тарифи включали ПДВ, оскільки у постанові не було зазначено протилежне, податок на додану вартість в розмірі 20 % окремим рядком понад тариф не виділено. Такий висновок господарського суду відповідає висновку Верховного Суду України, зробленому у постанові від 11 вересня 2007 р. у справі № 21-1518 во 06. Крім цього, як вбачається з поданих відповідачем листа Міністерства охорони здоров”я України від 18.03.2005 р. № 05-20/306 та додатків до нього, які стосуються питань узгодження проекту постанови № 1351 та прийняття постанови № 1351, при розрахунку даних тарифів поряд з прямими і непямими витратами враховано податок на додану вартість у розмірі 20 %.

Посилання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 р. № 8101/5/15-2416, надісланий на адресу Міністерства охорони здоров”я України, як на офіційне податкове роз”яснення в частині нарахування ПДВ та на підставу застосування 20 % націнки до встановлених постановою № 1351 тарифів, необгрунтовані. Державна податкова адміністрація України, даючи відповідь, виходила з помилкового припущення про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених Постановою № 1351. ПДВ не включено. Крім того, відповідно до підпункту “г” підпункту 4.4.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз”яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами в межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини згадана відповідь не поширюється.

Факт отримання відповідачем за період з 14.11.2005 р. по травень 2006 р. 4451,35 грн. незаконно встановленої надбавки у вигляді 20 % ПДВ за надані послуги Золочівською районною санітарно-епідеміологічною станцією визнано та підтверджено довідкою № 259/05 від 11.02.2008 р.

Крім цього, за перод з 12.05.2006 р. по 29.05.2006 р. відповідач завищив тарифи, затверджені Постановою № 1351 із змінами і доповненнями, внесеними постановою № 662. Необгрунтовано отримана виручка за цей період склала 1007,2 грн. Вказане відповідачем не заперечено.

Відтак, позивачем на підставі ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” обгрунтовано заявлено до стягнення з відповідача 16375,65 грн. ((4451,35 грн. + 1007,2 грн.) х 3).

Доводи Золочівської районної санітарно-епідеміологічної станції про те, що тарифи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 662 від від 11.05.2006 р. не могли застосовуватись відповідачем з 12.05.2006 р. по 29.05.2006 р., оскільки згадана постанова одержана Львівською СЕС лише 30 травня 2006 р. і тільки після цього доведена до відома районних СЕС. Відтак, відповідач не міг знати про зміну тарифів, встановлену постановою № 662, господарським судом до уваги не беруться, виходячи з такого. З п. 3 Указу Президента України за № 503/97 від 10.06.1997 р. вбачається, що застосування актів Кабінету Міністрів України проводиться після опублікування їх в офіційних друкованих виданнях або одержанні у встановленому порядку від органу, який їх видав. Постанова № 662 опублікована в Офіційному Віснику України 31.05.2006 р. № 20 та в газеті “Урядовий кур”єр” від 31.05.2006 р. № 100. Однак, в п. 5 згаданого Указу передбачено як спеціальною нормою, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізніший строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов”язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. Постанова № 662 не є правовим актом, який визначає права та обов”язки громадян, позаяк фактично стосується діяльності закладів санітарно-епідеміологічної служби, тому вона набрала чинності в день її прийняття, а саме: 11.05.2006 р.  

На підставі п. п. 1, 3 п. 3 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 160, 163, 265 167, 254,258 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задовлити.

2. Стягнути з Золочівської районної санітарно-епідеміологічної станції (80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Івасюка, 4, код ЗКПО 05497933) в дохід Держбюджету Золочівського району на р/р 31110106600191 в УДК у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23959969, код 23030300 16375,65 грн.

3. Стягнути з Золочівської районної санітарно-епідеміологічної станції (80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Івасюка, 4, код ЗКПО 05497933) в доход державного бюджету 163,76 грн. державного мита.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Копію постанови надіслати учасникам судового процесу.

7. Постанову складено у повному обсязі 24.03.2008 р.

     Суддя                                                                                                         Бортник О.Ю.

Суддя                                                                                                       Бортник О.Ю.