Ухвала

від 29.03.2011 по справі а7/522-08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

А7/522-08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   А7/522-08                            Головуючий у 1-й інстанції:   Антонова В.М.  

Суддя-доповідач:  Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                    Бужак Н.П.,

суддів:                                        Костюк Л.О.,

                                                       Твердохліб В.А.,

        при секретарі:                                Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції на постанову Господарського суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до Кагарлицької санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 90728,01 грн., -

                                                          В С Т А Н О В И В :

Державна інспекція з контролю за цінами звернулася до Господарського суду Київської області із позовом до Кагарлицької санітарно-епідеміологічної станції про стягнення необґрунтовано отриманої виручки та штрафу в розмірі 90728,01 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 21 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі –Кагарлицька санітарно-епідеміологічна станція –подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Господарського суду Київської області від 21 вересня 2010 року та ухвалити нову, якою скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Держінспекції з контролю за цінами в Київській області була проведена перевірка додержання відповідачем порядку формування, встановлення та застосування цін за період з 01.01.2005 р. по 01.05.2006 р., якою встановлені порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»від 27.08.2003 р. № 1351 з подальшими змінами, а саме: відповідачем до фіксованих тарифів нараховувалися 20% податку на додану вартість, у зв'язку з чим із замовників зайво стягнуто 28028,67 грн. Крім того, при наданні споживачам послуг за регульованими цінами (за одне дослідження/вимірювання в серії, починаючи з другого аналізу, або понад десять аналізів) в порушення вимог вказаної постанови, відповідачем не застосовувалися корегуючи коефіцієнти 0,8 та /або 0,75 за законодавчо встановлених тарифів, в результаті чого необґрунтовано нарахована та отримана сума виручки 2214,00 грн. Всього загальна сума необґрунтованого доходу становить 30242,67 грн.

За результатами вказаної перевірки позивачем прийнято рішення №336 від 29.11.2006 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 30242,67 грн. необґрунтовано одержаної виручки та штрафу у розмірі –60485,34 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача необґрунтовано отриманої виручки та штрафних санкцій на загальну суму 90728,01 грн.

Так, Постановою КМУ від 27.08.2003 р. № 1351 із змінами, внесеними постановами КМУ від 11.05.2006 р. № 662 та від 17.10.2007 р. № 1235 (далі - Прейскурант), затверджено перелік тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються установами та закладами державної санітарно –епідеміологічної служби.

Колегія суддів вважає, що позивачем порушено вимоги Тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27 серпня 2003 року «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.  

Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на роз'яснення Державної податкової адміністрації України №8110/5/15-2416 від 15.09.2003 р., як на підставу правомірності додавання податку на додану вартість до тарифів та роботи та послуги, що надаються і виконуються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, оскільки вищезазначені роз'яснення, викладені в листі, не мають сили нормативно-правового акта, а тому не обов'язкові для виконання.

Роз'яснення Державної податкової адміністрації України, яким визначена структура тарифу на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, видані за межами повноважень Державної податкової адміністрації України та є порушенням ст.2 Закону України «Про державну податкову службу України», оскільки Закон України «Про податок на додану вартість визначає платників  податку, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від  оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, тобто регулює правові відносини, що виникають між платниками та державою щодо сплати податку на додану вартість, а не визначає структуру тарифу, повноваження по затвердженню якого покладені діючим законодавством на Кабінет Міністрів України.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. №1351 затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

З тексту зазначеної постанови КМУ вбачається, що при визначенні тарифів враховані витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10% та податок на додану вартість –20% згідно чинного, на період спірних правовідносин, законодавства.

Згідно ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Частина 1 статті 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачає, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до даного Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

На підставі до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення»від 24.02.1994 р. №404, оплата послуг у зазначеній сфері здійснюється та тарифами і прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.   

Отже, суд першої інстанції зробив вірні висновки, що відповідачем необґрунтовано до фіксованих тарифів застосовувалася націнка 20% як податок на додану вартість, так як ПДВ входило в тарифи на надання відповідних послуг та безпідставно не застосовувалися відповідні коригуючи коефіцієнти.

Нормами пп. 5 п. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами передбачено, що інспекція має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.       

Враховуючи вищезазначені законодавчі норми, Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області правомірно застосувала до Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 90728,01 грн. та в результаті невиконання останнім зазначеного рішення звернулася до суду про стягнення з відповідача вказаних сум.   

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 41,160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 21 вересня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

           Судді: