Рішення

від 23.01.2008 по справі 47/371

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/371

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/371

23.01.08

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “В Вілтранс”

до                      Приватного підприємства “Медіа Консалтинг Технології”

про                    стягнення  4 812,71 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача:      Хворостенко Л.І..- директор;

Від відповідача:  Чумаков М.М. –представник, довіреність від 22.01.2008 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача внаслідок невиконання зобов'язань за Договором № 31/12/2005 від 31.12.2005 року основного боргу в розмірі –3 030,00 грн., пені у розмірі –132,71 грн.,  1650,00 грн. –плати за простої транспортного засобу, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2007 року було порушено провадження в справі № 47/371 та призначено до розгляду на 19.12.2007 року.

В судовому засіданні 19.12.2007 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 19.12.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 19.12.2007 року представник відповідача не з'явився. Однак, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв”язку з неможливістю явки в судове засідання його представника 19.12.2007 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2007 року розгляд справи було відкладено до 23.01.2008 року.

В судовому засіданні 23.01.2008 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2008 року з”явився, проти заявленого позову не заперечував, визнавши позовні вимоги в повному обсязі.   

           Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “В Вілтранс” до Приватного підприємства “Медіа Консалтинг Технології”, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2005 року між Позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “В Вілтранс”  в якості виконавця, з однієї сторони, і Відповідачем –Приватним підприємством “Медіа Консалтинг Технології” в якості замовника, з іншої, був укладений Договір № 31/12/2005  на організацію перевезення вантажів (надалі Договір) предметом якого є організація міжнародних автомобільних перевезень вантажів в т.ч. перевезення по Україні.

          За умовами Договору позивач виступав Виконавцем, а відповідач –Замовником. Позивач за даним договором зобов'язався за дорученням і за рахунок коштів відповідача, організовувати та надавати транспортно-експедиторські послуги своїм транспортом або транспортом третіх осіб по перевезенню вантажів за замовленнями відповідача, а відповідач брав на себе зобов'язання прийняти послуги та оплатити їх вартість.

          Відповідно до п. 4.1 Договору по закінченню перевезення виконавець виставляє рахунки замовнику одночасно з належним чином оформленими накладними. В рахунки входить сума фрахту, плата за простої, додатковий пробіг та перевантаження. Замовник проводить остаточний розрахунок з виконавцем протягом 3-ох днів з дня завершення перевезення.

          Згідно з п.2.1.3 Договору замовник забезпечує оформлення транспортних і митних документів, а також повідомляє про особливі умови пересування вантажів.

          Пунктом 2.3. Договору між сторонами передбачено плату за простої автомобіля на кордоні в розмірі 550,00 грн. за добу понаднормативного простою.

          Відповідно до п.5.1 Договору  передбачено відповідальність замовника за затримку платежу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.  

          Так, відповідно до матеріалів справи, відповідач згідно Заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 07.07.2007 року  замовив позивачу (виконавцю) перевезення вантажу (листівок зі стереозображенням) маршрутом Київ – Москва. Згідно даної Заявки  сума фрахту становила 600 доларів США в гривнях за курсом НБУ.

           На виконання умов Договору позивач, діючи як транспортний експедитор, розмістив вищезазначену заявку на перевезення у перевізника –фізичної особи –підприємця Шишняк Валентини Дмитрівни.

          Відповідно до накладної CMR № 203117 перевезення вантажу було здійснено належним чином, що підтверджується відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в графі 24 даної накладної.

13.07.2007 року відповідно до вищезазначеної накладної CMR, позивачем на адресу відповідача відправлено рекомендованим листом пакет документів, що підтверджують виконання ТОВ “В Вілтранс” взятих на себе зобов'язань по договору, а саме: оригінал Акту виконаних робіт; оригінал  рахунку № СФ-000093 від 13.07.2007 року на суму 3030,00 грн. накладну CMR № 203117. Даний пакет документів відповідачем отримано, що підтверджується належним чином засвідченою копією повідомлення про вручення поштового відправлення надісланого позивачем.

          Однак, відповідно до пояснень представника позивача, до теперішнього часу відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу.

Згідно розрахунку викладеному у позовній заяві, основна заборгованість відповідача  станом на день розгляду справи в суді (23.01.2008 року)  по оплаті транспортних послуг за Договором  не погашена та складає 3030,00 грн.

          Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

          Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу  одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Статтею 316 Господарського кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

                 Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.         

          Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України  за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “В Вілтранс”  –умови Договору № 31/12/2005 від 31.12.2005 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу послуги  з перевезення вантажу по маршруту Київ-Москва, згідно Заявки позивача від 07.07.2007 рок та  накладної CMR № 203117, оригінали яких досліджено в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії яких долучено до позову –які відповідачем були прийняті без зауважень та заперечень на загальну суму –3030,00 грн. і виконання яких останнім не заперечувалось, а відповідач –Приватне підприємство “Медіа Консалтинг Технології” –свої обов'язки за зазначеним Договором у по  повній оплаті наданих позивачем послуг –вчасно не виконало.

            На даний час у відповідача –Приватне підприємство “Медіа Консалтинг Технології”  перед позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “В Вілтранс” існує прострочена заборгованість в сумі –3030,00 грн., яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.  А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості (основного боргу) за надані послуги по організації та здійсненню перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту Київ-Москва за Договором № 31/12/2005 від 31.12.2005 року законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в  повному обсязі на суму –3030,00 грн.

            Доказів протилежного, в тому числі повної оплати наданих позивачем послуг на загальну суму –3030,00 грн. відповідач суду не надав, з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №47/371 зазначені докази в розумінні статей 33, 34 ГПК України –не надходили, зважаючи також, додатково, що повноважним представником відповідача було визнано, у ході судового засідання 23.01.2008 року розмір основного боргу по наданим позивачем послугам по організації та здійсненню перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту Київ-Москва за Договором № 31/12/2005 від 31.12.2005 року на загальну суму –3030,00 грн., та даний розмір заборгованості відповідачем у ході розгляду справи №47/371 –не заперечувався.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача плати за простої автомобіля на кордоні в розмірі 1650,00 грн. ( 550 грн. (відповідно до п 2.3 Договору) х 3 (дні простою відповідно до CMR № 203117 та Акту перевізника)), що виник з причин вимоги митних органів забезпечити засоби контролю за доставкою вантажу. На підтвердження даної позовної вимоги позивачем надані належні та допустимі докази, а саме: накладна CMR № 203117 з відміткою митних органів про наявність простою, Акт перевізника про простій. До того ж, позивачем на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом пакет документів а саме: оригінал Акту № ОУ-0000122 здачі –прийняття робіт щодо простою автомобіля на суму 1 650,00 грн.; оригінал  рахунку № СФ-0000122 від 27.08.2007 року на суму 1 650,00 грн. Даний пакет документів відповідачем отримано, що підтверджується належним чином засвідченою копією повідомлення про вручення поштового відправлення надісланого позивачем.

Так, відповідно до п.2.1.3.Договору замовник забезпечує оформлення транспортних і митних документів , а також повідомляє про особливі умови пересування вантажів.

          Згідно статті 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Згідно статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року N 1955-IV Клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

          Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про порушення замовником (відповідачем) вимог статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, п.2.1.3.Договору, статті 933 Цивільного кодексу України  внаслідок не зазначення ПП “Медіа Консалтінг Технології” спеціальних умов в Заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що призвело до реальних збитків, які поніс виконавець (позивач) у вигляді простою транспортного засобу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача плати за простої автомобіля на кордоні в розмірі 1650,00 грн. визнається судом законною та обґрунтованою, такою що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі - 1650,00 грн.

          Доказів протилежного, в тому числі повної оплати понесених позивачем збитків у вигляді простою автомобіля на загальну суму –1650,00 грн. відповідач суду не надав, з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №47/371 зазначені докази в розумінні статей 33, 34 ГПК України –не надходили, зважаючи також, додатково, що повноважним представником відповідача було визнано, у ході судового засідання 23.01.2008 року дану позовну вимогу ТОВ “В Вілтранс” та даний розмір заборгованості відповідачем у ході розгляду справи №47/371 –не заперечувався.

          Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до статті 611 вищезазначеного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

          Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Статтею 232 ч. 6 Господарського кодексу України визначений порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті наданих йому позивачем послуг по організації та здійсненню перевезення вантажу за Договором належним чином вчасно не виконав: станом на день подачі позову до суду відповідач не сплатив 3030,00 грн. Його заборгованість перед позивачем на даний час складає 3030,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання за договором, а судом встановлено що відповідачем прострочено виконання зобов”язання суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір пені за період прострочення з 16.07.2007 року (п.4.1 Договору) по 24.10.2007 року (момент визначений позивачем в позовній заяві до якого він здійснює нарахування пені) складає: (3030,00 грн. (сума основного боргу) х  16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (днів у році) x 100 (дні прострочення оплати за період з 16.07.2007 року по 24.10.2007 року включно) = 132,71 грн ). А тому,  вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені  за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі – в сумі 132,71 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню –102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “В Вілтранс” до Приватного підприємства “Медіа Консалтінг Технології” –задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Медіа Консалтінг Технології” (код ЗКПО 31984475, місце знаходження: 03164, м. Київ, вул. Октябрьська,22; р/р 26004032699600 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005 а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “В Вілтранс” (код ЄДРПОУ 32386849, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,66, оф.14 р/р 26004301405 в філії АКБ “Золоті ворота”, МФО 300238) суму заборгованості (основного боргу) в розмірі 3030(три тисячі тридцять) грн. 00 коп., 132 (стотридцять дві) грн. 71 коп. –пені, 1650 (одна тисяча шість сот п”ятдесят) грн.., 00 коп. плати за простій транспортного засобу, а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. – витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України           

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік